Скільки правди сказано в жартівці! II
- Брате Фугаку, у тебе є що додати? — прямо запитав Аоба. З того моменту, як він сказав це, все змінилося, він не домагався подиву або суперечок з Фугаку з питання, а добивався його доповнення до цього запитання, ніби опосередковано ставлячи це питання так, наче щось типово.
—...
Фугаку відразу показав вираз обличчя, ніби йому хотілося і плакати та сміятися.
Він дуже хотів поговорити з Аобою.
Він не подумав, чи він погодиться.
Но...
Він міг сказати.
З того моменту, як він сказав: « Нерівний».
У свідомості Аоби книжка стала його книгою.
Його запитання виявилося ще більш обурливим, ніж коли він побачив книгу.
— Якщо вам потрібно щось зробити, то не підпиши « Учіха Фугаку»! — Він сказав безпорадно Фугаку, що не хоче дивитися на ім’я Клана Учіха в книжці.
Хоча у світі ніндзя не було б такого негативного погляду, її автор був би хвалив його як бога.
Но...
Є ще багато людей, які не є ніндзя.
Їхнє життя не є таким напруженим, воно не розраховане на сильне психологічне розслаблення і може бути менш зворушливою.
Виходячи з цих міркувань.
Фугаку вважав, що ліпше поводитися достатньо двозначно, щоб люди віщували.
— Ну... Добре...
Аоба кивнув, не називати ім'я клана не було проблемою, головне, що Фугаку міг взяти це на себе.
— Старший брат Фугаку, тоді ми домовилися, відтепер цю книгу пишеш ти! Якщо хтось запитає, ти не зможеш сказати неправду! - Відразу ж зробив зауваження Аоба.
- Навіщо комусь запитувати мене про це? — обличчя Учіхи Фугаку раптово покрилася зморшками, він смутно відчував, що Аоба його підставив, але не міг сказати чому.
— Брате Фугаку, подумай про це. Ти такий гарний, ти найзахопливіший представник молодого покоління Клана Учиха після того, як ця книга буде опублікована і піде в продаж, у тебе буде більше поклонників, ще більш фанатів. Якщо ви не написали цієї книжки, то віра цих поклонників буде руїною, але вам це не під силу! - Він урочисто сказав Аоба. Він сказав очевидну брехню, але просто заплутував їй. Незважаючи на те, як ви слухаєте ці слова, вони не мали сенсу, але якщо добре подумати, в цьому, здається, є трохи правди.
— Ух...
Фугаку завмер і його розум помутівся, не знаючи, що сказати.
Ці слова були незрозумілими.
Але він не мав можливості спростувати це.
— Я... Розумію...
Фугаку повільно кинув. Він відчув, що Аоба був одним з тих фанів, про які сам і говорив.
Якщо він не погодиться зі словами Аби.
Тоді поклонник засмутиться.
Зрештою, те що поклонник написав книжку від його імені вважалося величезною любов’ю до нього, і книжка була чудовою рисою, а не просто випадкова робота. Вона навіть могла викликати бурю після публікації.
що старший брат Фугаку не підведе нас, фанатів!
Аоба щасливо посміхнувся.
Як дійшло до цього моменту.
Ще один маленький камінь, який висів на його серці, був скинуто.
Таким чином.
Питання з учителем Академії ніндзя розв'язалися.
— Фух...
Фугаку не міг зітхнути, повільно затамувавши книжку, почувши ці слова від Аоби.
Ця історія була особливо захопливою.
Після її читання все його тіло стало незрівнянно гаряче.
Його тіло палало від чакри.
Він не був упевнений, що трапиться, якщо він продовжить читати, можливо, він захоче проникнути вночі в Будуар Учіхи Мікото.
Принаймні.
Тепер він все ще зберігав розум.
Те, у що все втілиться, якщо він загляне далі, виходило навіть за його власні рамки.
*Пам!*
У той момент, коли Фугаку зачинив книгу.
Сильний біль втрати затопив його серце. Там була порожнеча, насправді його серце хотіло продовжити читання, але зараз, в даний момент часу, це здавалося недоречним.
Зрештою, зовсім недавно.
Він використав Аматеру двічі підряд.
Це безпосередньо позбавило його витривалості.
У такому виснаженому стані він ніяк не міг привести себе в стан абсолютного спокою, і невелика необережність могла довести до імпульсивної помилки...
- Аоба, хоча книга може бути підписана мною, але оскільки вона написана тобою, тоді гроші від публікації я не заберу все, ти впевнений, що я дам тобі частину з них! — пояснив Фугаку.
— Ах...
Брови Аоба люто вкинулися.
Ось це так.
Ти влився в атмосферу цієї хвилі!
Він тільки використовував ім'я.
Тепер не тільки книга ваша, навіть плата за рукопис! Трохи високовата плата!
— Нет... Нет... Це все брата Фугаку...
Аоба застиг на місці і розвів руками, як він міг не бачити, що Фугаку використовує відступ як наступ.
Така була ціна за використання підпису Фугаку.
Але зараз, на цій стадії.
Ціна була прийнятною для нього.
Після того, як Аоба почав техніку виготовлення печаток, яка приносила великий прибуток, вже можна сказати, що він непогано влаштувався, а на гонорарі за публікацію в цьому світі можна було якось підкупити Фугаку.
Принаймні...
Найважливіше було те, що він не міг дозволити собі втратити гроші.
Після того, як Фугаку завоює гроші, в майбутньому все буде простіше.
— Ти дійсно погодився!
Очі Фугаку розширилися. Він просто пожартував, і зовсім не думав про це. Як член Клана Учиха, він мав багато грошей і був дуже заможним.
— Я пожартував! — Так, але не сказав ні слова відмови від грошей.
Аоба почув слова Учіхи Фугаку.
І кутки його рота не могли не дернутися.
Погана людина!
Цей чоловік був поганим!
Він не тільки використовував відступництво як виправдання.
Він навіть жартував!
Як той, хто прийшов з сучасної доби, Егуд бачив ці так звані лицемірні виправдання.
Скільки правдиві слова сказано жартома!
Аоба не повірив Фугаку!
Відразу.
Його вузькі подухи знову закривилися, перетворившись на широку усмішку.
— Брат Фугаку!
- Що за слова ти говориш!
Ти написав цю книжку!
— Все твоє доходи, звичайно!
- Чому ти ділишся ним зі мною!
Аоба махнув рукою на Фугаку, не те щоб він хотів так говорити, але його змусили.
Фугаку щойно сказав, що все одно поділиться з ним, і чекав, коли Аоб відмовиться.
Цей хлопець...
Аж ніяк не такий чесний, як здається!
- Ха-ха-Ха, все це прекрасно, книгу поверну тобі, зміст добре написано, ти повинен старатися швидко закінчити її і опублікувати. Даси мені тоді копію, — сказав з усмішкою Фугаку.
— Брате Фугаку, коли вона буде опублікована, ти повинен дати мені копію, щоб я міг залишити її для своєї колекції. І найважливіше, що тобі треба підписати! — Сказав з ухмилкою Аоба, обертаючи слова.
Ха-ха-Ха! Це просто автограф! Це дрібниця! Це все дрібниці!
Фугаку знову розізлився сміхом.
Несподівано його настрій став набагато кращим.
Зараз.
Він повністю вийшов з похмурого настрою через те, що той ніндзя втік.
Він не тільки взяв під своє ім’я публікації книжки, але й написав її як автора.
Більше того, він збирався отримати велику суму.
Хоча Фуґаку не бракувало грошей, це не означає, що вони йому непотрібні. Він намагався накопичити капітал для свого майбутнього сина, який одружиться.
На мить.
Фугаку продовжив з великим апетитом є рамен.
Він відчув, що без смаку рамен став більш запашним і потрапив у шлунок через сильне відчуття ситості.
Чим більше він думав про це, тим щасливішим ставав і чим довше їв, то більш комфортно себе відчував.
Аоба подивився на Фугаку.
У нього з'явилося туманне відчуття, що його підставили.
Тільки в цей час.
Тевчи, який був зайнятий тільки що, подивився в їх сторону.
І відразу побачив книжку, яка лежала на столі.
— А?
Теучі видав звук здивування, потім підійшов до Аоби і Фугаку, і без роздумів взяв книгу на столі.
- Це не та сама книга, що й минулого разу?
Під поглядами Аби і Фугаку він розкрив книжку, а очі впало на написане.
- Я трохи розчув те, про що ви двоє говорили щойно, але не дуже чітко, це та історія, яку написав Фугаку?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno