Скільки правди сказано в жартівці! I
Очі Фугаку на мить застиг, коли він почув слова Аби, і в його голові з'явився великий знак питання.
- Що ти маєш на увазі? — Питав він у замішанні. Як це могло виявитися, коли він написав листа взагалі нічого не писав?
Це ілюзія?
Чи сталося щось, чого він не очікував?
Чому Аоба раптом сказав це?
Його погляд був зосереджений на Аобу з німим питанням.
- Це довга історія... — Зобразив оклику Аоба, потім перестав дивитися на Фугаку і втупився перед собою руками лоб у позі безпорадного та хворого головного болю.
Фугаку побачив вираз обличчя Аоба.
І відразу ж зрозумів щось дуже важливе.
Це означало, що Егуд потрапив у біду.
І це не дуже вирішена проблема.
Відразу.
Обличчя Фугаку стало серйозним.
— Аоба, что происходи? Не поспішай і розкажи мені, може я зможу тобі допомогти! — запитав Учиха, дивлячись на Аобу.
- Ти точно можеш мені допомогти!
Очі Аби злегка загорілися, коли він почув ці слова від Фугаку, оскільки чекав цього.
- Ось у чому справа...
Аоба підтиснув губи і швидко вгамовував свої слова. Ця зустріч з Фуґаку була більш - менш випадковою, і тому він не так добре підготував слова.
— Ця книжка, яку ти дав мені, брату Фугаку, мені так подобається, що я ношу її з собою щодня...
Аоба спочатку почав підлизуватися, врешті-решт, незалежно від того, якого суперника ви зустрінете, варто сказати щось хороше і проблем гарантовано не буде.
У той момент, коли Аоба сказав це.
Несподівано на обличчі Фугаку розлилися морози.
Будь то звичайна людина або ніндзя.
Зробив щось.
Усі вони сподівалися, що про це дізнаються і пам’ятатимуть.
И...
Шинобі світу ніндзя прагнули цього більше, ніж звичайні люди.
Врешті-решт, більшість ніндзя мають рани на тілі, їм бракує любові до них і ще більше вони хочуть схвалення.
Фугаку не був винятком.
Він вручну підібрав книжку для Аби, думаючи про стиль, який міг би сподобатися йому, і з урахуванням його естетики завершив вибір.
Аоба схвалив її.
Це також схвалення його естетики і бачення.
Просте твердження.
І Фугаку відчув себе дуже комфортно.
Це відчуття було схоже на те, як якби кухар приготував страву, а людина, яка її їсть, сказала, що вона смачної людини і це принесло велике задоволення.
Коли Аба побачив зміни у виразі обличчя Фугаку, він відразу зрозумів, що сказане дуже лестощом для Фуґака, і можна сказати: це знову трохи зблизило їх.
Безнадійний вчинок.
У тому, що Аоба зробив раніше, не було недоліків, коли все було направлено проти клана Учиха.
Кінець кінцем.
На його думку.
Неважливо, робив це клан Учиха чи ні.
Серце Данзо відчув, що з цим кланом щось не так.
Навіть якщо б щось не мало ніякого відношення до клану, все одно Данзо повісив ярлик на Учіх.
Тож...
Неважливо, скеровували його чи ні.
Принаймні, це трохи заспокоїло Данзо.
Зрештою, це поступово призвело до майже явного протистояння між кланом Учиха і Данзо.
Однак.
Саме через ці відносини.
Аоба завжди тримався на відстані від клана Учиха і не зближалася ні з ким із клан.
Навіть Фугаку.
Він не навмисно зблизився з ним.
Тепер дещо важливе.
Йому потрібно поговорити з Фугаку.
Йому потрібна допомога.
Тоді, навіть якщо це було лише трохи ближчі стосунки, відсоток успіху допомоги Фугаку значно зростав.
На мить.
Як тільки Аоба закінчив ці слова.
Він вже почав готуватися до офіційної розмови, щоб пояснити це питання.
— Старший брат Фугаку, це тому, що книга, яку ти мені дав, дуже добра, і вона мені особливо подобається, тому я не знав, як з нею працювати.
Аоба потер віскі обоми руками, наче згадуючи минуле, і розповів Фугаку історію.
Фугаку ясно чув Аобу.
Він знав, що Аоба хоче сказати щось ще.
Але не переривав його.
Натомість він мовчки чекав на наступні слова.
- У той час я думав, що...
Аоба глибоко зітхнув. Він виглядав так, ніби дуже нервує і розривається, навіть тон його промови злегка змінився.
— Це книга, яку брат Фугаку дав мені, якщо я скористаюся нею, що б я не написав, це може принести багато користі пізніше, але якщо не використовуватиму її, замість цього я підведу доброту брата Фуґака... — Безсило сказав Егуда, підтиснувши губи.
- Зрештою, ти вирішив використати її для листа? — Не міг не підхопити Учіха Фугаку.
— Саме так!
Аоба негайно кивнув, і відразу ж підняв голову, опустивши руки, потирали лоб, та перевів погляд на обличчя Фугаку.
— Я намагався придумати, що написати таку книжку гідною їй і відповідав би темпераменту брата Фугаку.
І зробив маленький паузу.
Потім його рот закрився.
— Чи подобається тобі ця історія, брате Фугаку? — Він багатозначно запитав.
Фугаку ще не закінчив читати, але тільки побачивши перші розділи, його серце вже окчило.
Він міг сказати.
Це не та історія, яку міг написати звичайний чоловік.
Хоча він не читав багато таких книжок, але його емоції були просто викладені.
— Подобається.
Фугаку кинув. Він просто знайшов її захоплюючою щиро зізнався ви цьому.
Він пролистав тільки частину.
Але йому здалося, що це просто дивовижна книжка.
Одного разу він почувався директором академії, а іншого — вчителем і навіть у деяких випадках йому здавалося, що він Широ.
Це його захоплююче відчуття було тим, чого він ніколи раніше не відчував.
Відразу.
Фугаку подивився на Абу.
У його голові виникло велике питання.
Як він додумався до такого.
Це просто не той сюжет, який міг придумати звичайна людина.
— Брате Фугаку, якщо тобі подобається, ця книга твоя! - З усмішкою Аоба.
- Що ти маєш на увазі?
Фугаку завмер на мить, він все ще не розумів, що Аоба мав на увазі.
- Що означає, ця книга тепер моя?
- Ти збираєшся повернути мені книгу?
- Або щось інше?
Фугаку швидко запитав, чи не пробіг по його обличчю, бо він не знав, що саме Егуд намагається передати.
- Я збираюся завершити цю книгу найближчим часом, а потім опублікувати і видати її під ім'ям брата Фугаку! Отже, коли люди куплять її і побачать підпис автора, вони знатимуть, що це твоя книга - Аоба нічого не сказав про Данзо. Він знав, що між клоном Учиха і Данзо існує глибокий конфлікт, тому він навіть не згадав про це, не схоже, ніби Данзо збирався говорити про такі речі з власної волі.
— ?
У голові Фугаку відразу випливла ціла купа маленьких запитанняв від шоу Аоби.
Раз він використовував його ім'я.
Фугаку відчував всепоглинаючу любов, яку Аоба як фанат зносив до нього.
Навіть створення такого чудового твору було безпосередньо за назвою його імені.
Но...
Чому це таке дивне відчуття!
Якщо цю книжку оприлюднили під його ім’ям, то чи вона не стане відразу відомою?
Це так дивно!
Фугаку не міг точно сказати, що було не так, але він відчував себе не в своїй тарілці.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno