Коли принц Народа Огня відкрив очі, щоб не спати, Сонце вже освітлювало око округу і навіть проковтнуло самотні промені у його сховищі. Сонно позіхнувши, Зуко виліз з-під ковдри. Принц уже знав, що, як і думав, прокинувся він якраз вчасно. Він вже не міг сказати, де саме знаходиться Аватар, він був близько, це все, що знав Зуко.
Вийшовши на відкритий майданчик і насолодившись свіжим гірським повітрям, Зуко переконався, що його невеличка армія була там. Після цього він розвів невеличкий багаття, знайдений біля дошок і гілок та дерев’яних мотлів. Він сидів біля вогню і почав чекати. З цієї позиції він міг озиратися навколо храму майже все небо.
І не довелося чекати довго. Вже через пів години Зуко помітив у небі маленьку світлу точку, яка наближалася з кожною хвилиною і незабаром перетворилась на виразну фігуру величезного звіра з масивним хвостом та трьома парами лап.
- Так ось ти який, що літає зубр, - піднявшись зі свого місця, пробурмотів Зуко. - Що ж, змушений визнати, виховував...
Коли Зуко вставав у весь зріст, він приклав руку до лоба і спостерігав за тим, як туша літаючого створіння поступово наближається до території повітряного храму. В якийсь момент ті, кого ніс на своїй спині шестилапий також помітили стояв внизу хлопця. Через кілька хвилин цей зубр міг спостерігати за махінами, які прилітали лише в десятку метрів від нього. На спині зубра лежало троє і кожен з них зістрибнув на землю, дивлячись на зустрічного хлопця. Двоє хлопців і одна дівчина. Вирази їхніх облич дуже насторожі, але спокійна поза Зуко здається злегка їх збентежила.
- А... ем ... - вперед ступив той, в якому Зуко відразу впізнав поточного Аватара. - Палкий привіт, людина вогню!
- Аватар Аанг, - Зуко злегка нахилив голову. - Радий, що ти шанував мене своєю присутністю ... Я хотів би поговорити з тобою про долі світу цього...
Дивлячись на три сторожі, принц вогню ледве стримував усмішку.
"Як би смішно це не звучало, але він же і правда дитина!" - пронеслося у нього в голові. - « Якби хтось з Білого Лотоса нас відвідав, зустріч двох Аватарів отримала б негласне ім'я зустрічі двох соплив...»
Аватар, який стояв перед ним, був таким як Зуко і пам'ятав його в попередньому житті. Може тільки злегка старше. Хлопчик років чотирнадцяти з абсолютною відсутністю волосся на голові, які заміняла лише акуратне татуювання у вигляді опущеного до переносу стріли. Хоча в цій частині континенту вже було досить холодно, на ній була легка жіноча роба, східного стилю. Такого ж жовто- оранжевого кольору штани і темні шкіряні черевики. У його руках був невпевнений підрагував маленьку палицю, яку знав Зуко.
Біля нього стояли двоє чоловіків, в кому б легко розпізнав мешканців одного з племен води. Хлопець 18 і дівчина, молодший за нього на рік або близько того. Відтінок їхньої шкіри був злегка темніший, ніж у їхнього супутника. А світло-синя теплий одяг, який ми знаємо, видавав їх остаточно.
Хлопець з косичною на голові і постриженим поглядом Зуко цікавився мало, а ось стоїть поруч з ним дівчина була досить красива. Крім того, на приємному погляді яскраво-синих очей, красиво заплетених волосся і доброї фігури, її товариська усмішка надовго запам'ятала принцу.
"Навіть прикро якось." Промайнуло у нього в голові, поки він дивився стрибнучу з зубра Трійцю. - "Що ми опинилися з різних сторін..."
- Поговорити про мир? - Не випускаючи свою палицю з рук, Аанг зробив обережний крок уперед, назустріч принцу на одному місці. - Ти ж Зуко, правильно?
- Абсолютно вірно, - спокійно підтвердив юнак. - То ти теж знаєш про мене?
- Моє минуле втілення - Аватар Року, - аанґ зупинився на середині майданчику, приблизно за п'ять метрів від свого співрозмовника. - Він розповів мені, що ти той, хто уклав угоду великим духом темряви і хаосу!
- Так і є, все також спокійно кивнув Зуко. - Вату, здається називав наше злиття Темним Аватаром.
- То це правда? - Обличчя юного монаха затьмарювалось, здається, від до останнього сподівався, що помилився. - І ми будемо битися?
- Зуко з усмішкою потиснув плечима. - Як я і сказав раніше, я б все ж хотів спочатку поговорити з тобою.
Принц вогню розвіяв руки, демонструючи свою нежальність бою, і тому вся перед ним Трійця впала на кілька секунд.
- Зуко, так? — Перша дівчина прийшла в себе, сміливо пройшовши вперед і вставши по праву руку від нерішучості стоячого аватара. - Мене звати Катара, я з південного племені Води. Того самого, що твій народ майже винищив! Про який ще світ ти зібрався говорити?
- Я волію покликати принц, - зовсім трохи піднявши кутки губ, кивнув Зуко. - Що ж, Катара, можеш вірити, можете ні, але я дійсно шкодую про твоїх співвітчизників ...
- Яка нісенітниця! - Розгнівана дівчина з усієї сили вдарила ногою по кам'яній плитці. - Ти справді думаєш, що я тобі повірю?
- Навіть не сподіваюся, - похитав головою Зуко. - Але я все ж скажу. Ваше плем'я тероризувало групи, під назвою Південні завойовники. Зараз це підрозділ розформовано за моїм наказом і більше не існує...
Дівчина і хлопець здивовано переглянулися, але гнівний вогонь в очах дівчини не думав загасати. На що Зуко взагалі і не чекав.
- І що з того? - По обличчю Катари було зрозуміло, що вона з останніх сил стримується, щоб не почати бійку прямо зараз. Нарешті ненависть, яка роками накопичується, знайшла того, кого могла вилити. - Твої предки роками винищували нас і наших сусідів, а тепер, коли ми практично вимерли, ти думаєш, що зможеш щось виправити?
- Я вже казав, що Зуко зітхав, дивлячись в роз'ярні очі дівчини і не забуваючи стежити за кожним рухом двох хлопців, які стоять з нею поруч. - Я не думаю, що ти пробачиш, зрозумієш або принаймні подумаєш про це. Я лише хочу, щоб ти прийняла той факт, що в цьому світі немає нічого постійного. Але ми відволікалися.
Зуко відірвав очі від обличчя дівчини і перевів його на фігуру нерішучий поряд лисого хлопця. Принц вогню буквально відчував, що далі розмовляти з Катарою може бути небезпечно. Іноді ліпше просто припинити говорити і дати людині трохи часу, ніж змушувати її до відповідальності.
- Отже, Аватар Аанг, - погляди двох аватарем нарешті зустрілися. - Я вже не вперше задаю це питання, хоч і з різницею у формуванні. Тебе запитаю прямо. Ми будемо битися чи говорити?