Ближче до вершини храму Зуко добрався лише о пів на другу ночі. Його шлях був таким довгим не тільки тому, що гірські дороги вже давно ніхто не використовував, але й через його надзвичайно зацікавленість цією конструкцією.
Кілька разів, зупиняючись тільки для того, щоб ще раз здивуватися ширині й вишини стін, Зуко все більше підозрював, що монахи тут не були так далеко від світу, як їх описували. Вони дуже багато переживали про свою безпеку. Кілька разів принц вогню натикався і на куди більш свіжі сліди проживання тут людей. Але Механіст і його люди жили тут принаймні кілька років, перш ніж переселитися в комфортабельні будинки Ю Дао.
Нарешті, через багато годин підйому вгору, Зуко зупинив свій розпорядок втомленого носорога Комодо і прив'язав його біля маленьких кущів, які тварина почала поїдати, принц почав шукати відповідне місце для стоянки. На його здивування, це було досить швидко.
Це досить просторий майданчик, майже біля самої верхівки повітряного храму. Вистелена міцною кам’яною плиткою і прикрашена кількома статуями літаючих бізонів.
Звичайно, на такій висоті дув просто жахливо сильний і холодний вітер, проте, як і думав Зуко, з одного боку майданчика були житлові кімнати, де він міг сховатися на ніч. І все ж, незважаючи на те що ніч вже повністю вступила у свої права, принц вогню влаштувався саме на самій майданчику. Аватар був вже дуже близько, а зустрічатися з ним один на Зуко поки не планував. Хоча він вважав себе набагато більш досвідченим і сильнішим у своїй власній поні, режим Аватара Аанга дозволяв йому вимиг оволодіти всіма чотирма стихіями, так що прямого зіткнення принц вогню не думав.
Коли Зуко осівся у звичайній позі лотоса, він закрив очі і майже миттєво занурився в дух. Опинившись там, він перемістився в місце, де його очікували повністю підконтрольні йому темні духи. Здійснюючи свій куток, він почав їх транспортувати у світ людей. Для цього йому і потрібна була максимально простора рову площадку.
Через три-чотири години справу було зроблено. Усі його темні духи щасливо прибули у світ людей. Останнім у черзі виявився генерал Старе Штезо, якого Зуко витягнув зі світу духів після короткої перерви. Велика багатометрова фігура слухняно стояла перед ним. Всі три очі великого духу як і раніше сяяли червоним світлом, а обличчя було донезято нахмуреним.
Озираючись назад, Зуко не сумнівався, що навіть повноцінний аватар, який має чотири вірші, не зможе просто втекти від такого бійця. Наступної години принц вогню витратив на те, щоб сховати ораву темних духів так, аби при необхідності вони могли швидко прийти до нього на допомогу. Але вони повинні були наткнутися так, щоб їх не можна було побачити випадково. Задачка виявилася не їх легких, але планування повітряного храму було досить заплутаною, так що вже ближче до світанку біля Зуко залишився тільки один, його найпотужніший боєць.
- І куди ж тебе дети то? - Зуко задумливо підняв голову, дивлячись в належне око духу. - Є ідеї, громадина?
- Я МОЖУ ЗАГАРАТИ ВНУТРУТИСЬ.
Громодоласний голос почувся так несподівано, що Зуко здригнувся. За весь час, що він працював зі своїм генералом, той не пропустив ні звуку, як і інші темні духи. Принц вогню практично забув про те, що там на березі, де вони билися, дух цілком собі міг говорити і навіть погрожувати.
- Твою мать... - З трохи нервовою усмішкою помивши головою, Зуко знову підняв свій погляд. - Я вже й забув, що ти говоритьш. То як, ти плануєш заритися?
- МАГІЯ ЗЕМЛІ. Я ОПУЩУ СЕБЯ ВНИЗ.
- Що? - Зацікавлений погляд Зуко змінився на здивований. - З якого часу ти почав володіти магією землі?
- ВЛАДЕ ЗАВЖДИ.
- Завжди? - Неперевірливо нахмурився принц. - Тоді чому ж ти не використовував її тоді, коли ми з тобою боролися?
- МАЛО ЕНЕРГІЇ. НЕЙТРАЛЬНИЙ. НЕ ТЕМНИЙ. БАГАТО ЕМОЦІЄЇ. ТЕПЕР ТЕМНИЙ ЕНЕРГІЇ.
- Ні чорта не розумію, Зуко задумливо втупився на свого трохи умовного співрозмовника. - Гаразд, часу все одно немає. Зараз я відійду подалі і дам сигнал. Спробуй закопатися прямо тут...
Коли Зуко швидко покинув майданчик, він відступив на відповідну відстань і відмочився.
"Давай!"
Мисленна команда, зміцнена імпульсом ци вмиг « долетіла» до духу. Покинувши обидві руки вниз, генерал Старий Залізнезо буквально розчинив кам'яну плитку під собою, створивши деяку форму ґрунту-кам’яного водоворота. Його величезне тіло почало поволі пірнати в лійку.
- Неймовірно! - Зуко не міг стримати здивований вигук, спостерігаючи за діями духу. - Чого ти зараза раніше мовчав? Знай я раніше, може і магом землі б встиг... тепер навіть цікаво, якщо я сіллю з тобою, чи потягну нашого аватара? Три вірші і посилення духу, проти чотирьох віршів та досвіду попередніх поколінь... гаразд, поставимо це питання на крайній випадок.
Коли Зуко закінчив свої міркування, генерал майже повністю занурився у лійку. Тепер над кам’яною плиткою стирчали лише його плечі і голова. Через 10 секунд їх також не було видно. Кам'яний підлогу знову прийшов в рух, повертаючи собі попередній вигляд. Невдовзі після того, як зуко почав діяти, він побачив лише порожній майданчик. Саме такою була вона, коли він вперше її побачив.
Трохи порівнюючи нею і переконавшись, що зможе дати наказ духу навіть у такому стані, Зуко повернувся в житлові приміщення та розстелив піднесений з собою похідний набір, швидко заліз під ковдру. До появи Аватара залишалося приблизно вісім годин, але Зуко був упевнений, що прокинеться раніше. Сон довше 5 -6 годин йому точно не погрожував. Примкнувши очі, принц Народа Огня вже через кілька хвилин опинився в царстві снів.