На секунду на майданчику зависла абсолютна тиша, був чутний тільки вій вітру, поки два Аватара стояли, уважно дивлячись один одному у очі. Нарешті Аанг кинувся.
- Я ніколи не любив битися, - він невпевнено відійшов на крок назад. - Мій вчитель Гаяцо завжди казав, що будь-яка суперечка можна вирішити словами.
- Мудрий був чоловік, - хмикнув Зуко.
- Так, був, - вистрілив очима Аанг. - Поки люди вогню не вбили його разом з іншими монахами!
Війна була суворою, - Зуко запросив рукою в сторону підстилок біля вогнища, які сам розмістив там трохи раніше. – Присядем?
- Маг вогню просить нас сісти прямо біля полум'я? Ха!
Хлопець у синьому кинув на нього погляд, так і кричачий «за дурнів нас тримаєш?» та Зуко з важким зітханням різко опустив обидві руки вниз. Запалююче полум’я погасло, залишивши після себе лише вугілля і незагорілі дерева.
- Тепер все нормально?
Навіть не приховуючи саркастичного тону, Зуко перший сів біля колишнього вогнища. Він був майже упевнений, що ні сам Аватар, ані ті більше один з його друзів не помітили притатеного під кам'яними плитами дух. Як і підтверджуючи його слова, вся Трійця посідалась з іншого боку від залишків вогнища.
- Отже, зробивши серйозне обличчя, Аанг знову впився у нього поглядом. - Ти сказав, що хочеш поговорити про мир?
- Саме так я і сказав, - знову ввічливо посміхнувся Зуко, продовжую дивитися на всі три фігури. - Ви знаєте, що зараз відбувається в Північному племені води?
- Ні, ми там ще не були, - захоплено відповів Аанг, швидко переглянувшись зі своїми друзями. - Народ Огня дістався і до них?
- Мій флот стоїть біля їхнього єдиного міста, дивлячись на вмиг погрузле обличчя аватара, Зуко вже не міг стримати усмішку. - Проте, жодна битва ще не відбулась, більше того ми уклали мирний договір і військовий союз проти Царства Землі.
- ЩО? (x3)
Одночасний обшарпаний вигук всієї Трійці знову змусив Зуко згадати, наскільки вражаючою за мірками цього світу, річ він зробив.
- Все вірно. Нещодавно країна Огня і Північне плем’я води стали майже єдиною державою. Ви все ще думаєте, що світ неможливий?
- Ти брешеш! - Як і раніше, першою від подиву оправилась Катара. - Північне плем'я вшановує стародавні традиції і прославляється волею своїх воїнів! Вони ніколи б не об'єдналися з загарбниками!
- І все ж це так, - Зуко з посмішкою розвів руками, окинувши поглядом кожного з трійці. - Скажу більше, дуже скоро ми з принцесою північного племені одружимося. Я навіть прикраса для неї зробив, от зовсім як у тебе...
Зуко вказав рукою на камінь, який висів на тонкій тканині навколо шиї.
- Що? - Катара здивовано доторкнулася до каменя на своїй шиї. - Це ж просто прикраса, воно дісталося мені від мами...
- Я не здивований, що ви позабували старі традиції, - Зуко розумівще кивнув. - Але спочатку це було обручним намистом, яке молодий чоловік повинен подарувати дівчині, на якій хоче одружитися.
- Яка різниця для чого це прикраса! - Аанг нарешті прийшов в себе і схопився на ноги. - Як плем'я води могло вступити з вами в угоду. Ви ж підлесливі загарбники, які намагаються знищити баланс?
- Баланс? - Зуко знову не намагався приховати саркастичного тону. - Отже ти вирішив, що дозволити одній країні володіти майже всією доступною сухою це баланс? Добре кочівники, вони завжди були не від світу цього, але ти правда думаєш, що Племені води або Народу Огня подобається ються на гризках островів чи безкрайних льодовиках, де немає їжі не ресурсів! Ти дійсно вважаєш, що це і є баланс?
- Ааа... - Ошаховано дивлячись на свого співрозмовника, Аанг ледве знаходив слова. - Але ж ... але не можна просто нападати на інші країни! Війна приносить лише страждання!
- Згоден, не задумуючись кивнув Зуко. - Тому я пропоную домовитись. Я зробив це з Племенем води, зможу і з Царством землі, або принаймні з паркою найговорніших провінцій.
- Ти хочеш забрати біля Царства землі їхні законні території? - Здивований перепитав Аанг. - Але ж вони мають рацію!
- По праву чого? - Майже розсміявся Зуко. - Є лише одна причина, чому тут не змінюються кілька тисяч років. Якийсь їх попередників раптом вирішив, що подібний розклад сил цілком розумний і кожного разу, коли люди води чи вогню намагалися отримати нові території, черговий аватар заганяв їх назад. Серйозно! Аватари ким ви себе підмочили? За яким правом ви вирішили, що можете вирішувати за весь світ і кожну країну. Ах так, я можу відповісти і сам, ви вирішили так по праву сили!
- Зовсім не так! - З гучними криками Аанг крокнув вперед ще на кроки. - Аватар це зберігати мир і рівновагу, тільки його сила може запобігти війни між народами!
- Да? - Зуко насмішливо підняв брову. - А ти ніколи не думав, що коли б нерівності між народами існували, то й було б байдуже?
На кілька секунд на майданчику звисла абсолютна тиша. Трійця намагалася осмислити те, що недавно почула, а Зуко терпеливо чекав. Він добре знав, що не можна переконуватись у « тренажера світу» за одну розмову. Але він був готовий дати йому час подумати.
- Аватар Аанг, - вичекавши невелику паузу, Зуко знову уважно подивився в очі свого опонента. - Я сказав, що хочу поговорити про мир і я це зроблю. Ми два аватара, нехай буде світлий і темний, це не важливо. Наше протистояння передрекло долю і бла-бла. Але я все ж хочу спробувати, як ти дивишся на те, щоб припинити війну?
- Припинити війну? - Аанг також уважно втупився прямо на нього. - Але ж Господар вогню твій батько, а не ти!
- Повір, - посміхнувся Зуко. - Він погодиться на умови, які я тобі дам. Значить готовий мене вислухати?
- Так, через секунду коли Аанг все ж впевнено кивнув. - Якщо є можливість уникнути багатьох смертей і зупинити війну, то як зберігати мир, я зобов'язаний вислухати тебе.
"Скільки ж самонищення..."
Зуко мимовільно закотив очі, але кивнув у відповідь.
- Добре. Тоді ось моя пропозиція, Аватар Аанг. Ми з тобою розійдемося світом, після чого ти і твої друзі спокійно полишать це місце та полювання на вас зі сторони людей вогню буде припинена. Я також обіцяю, що у найкоротіший час зупинюся в усіх бойових діях, які тепер відбуваються на території Царства Землі. Подумай, цей світ ще не бачив союзу двох аватарів. Разом ми можемо переконати кожного правителя прийняти потрібні нам умови миру. Поділ світу заново, більш чесно і нарешті дозволити всім народам жити в мирі... що думаєш?
- ...Ті території Царства землі, які народ вогню вже захопив, - через секунду роздумів Аанг знову зустрівся з ним поглядом. - Ти погодишся віддати їх назад і відновити баланс?
- Що в лобі що по лбу, - Зуко тихо зітхнув. - Ні. Та територія, яку ми вже встигли захопити, залишиться при нас.
- Тоді я не можу погодитися! - З серйозним обличчям Аанг помотав головою. - Мій обов’язок зберігати рівновагу, а це неможливо, коли одна з країн окупувала територію іншою!
- Розумію...- втомився зітхнув Зуко. Його розчарування було лише сподіванням, але він сподівався більшого. - У такому разі у мене немає виходу...
Перед тим як він сказав, його мислена команда розбудила того, хто вже більше десяти годин був повністю занурений у землю. Раптом для Аанга і його супроводжуючих весь майданчик під ними буквально затрясло. До того як великий шматок кам’яного плитки, що знаходився за спинами їхніх спини, вперше вибіг на ноги. З цієї діри почали підніматися масивні темні фігури з трьома світливими очима.
- Що це? - трохи перелякано скрикнув Аанг, різко розвернувшись навколо своєї осі. - Дух! Це ж...
У цей момент тонкий подвійний промінь, який вирвав з лоба Зуко, нарешті досяг спини монаха, що повернувся до нього спиною. Гуркот від раптового вибуху перекрив і здивовані скрижалі всієї Трійці, та переляканий рев літаючого зубра. Зуко вклав у атаку приблизно половину своєї максимальної сили, це був максимум, який він міг собі дозволити, перебуваючи так близько від решти. Але цього було недостатньо. Після вибуху хвиля розкинулася на протилежному боці Катару та Сокку, але також зачепила саму Зуко. Використовуючи вибухи на такій невеликій відстані від власної хмари, він цілком усвідомлював ризик. Однак інші обставини могли б і не бути.
Він прослизнув через кам’яну підлогу відкритого майданчика і, зупинившись, швидко перекатався на живіт. Малюнок, що відкрився перед ним, не потішило принца. Від тіла великого Аватара й хоронителя світу залишилось лише кілька закривавлених кінцівок і рознесених на багато метрів нутрощі. Вся верхня частина, за винятком залишків рук вище ліктя, перетворилась на звичайне криваве місиво, серед якого мало що можна було відрізнити.
Двоє аватарів, що супроводжувалися аватара, саме піднімались з землі, судячи за пошараваними обличчями, вони ще не повністю зрозуміли, як це сталося.
- Настільки легко, що просто сміх бере! - Зуко піднявся на ноги з злегка нездоровою посмішкою, він і сам не до кінця розумів, що все скінчено. - Клятий монашок! Я так довго боявся, що не зможу перемогти тебе, а все виявилося настільки просто...
- Аанг! - Поверху-крик півок рознісся по всій майданчику і далеко за її межами. - Ні, будь ласка, ні...
Катара повільно наблизилася до кривавого п’ятни, що колись було її другом. Тремтячи всім тілом, вона повільно переклала погляд з однієї купи залишків на іншу. У той час як її брат залишався на місці, з випущеними очима дивлячись тільки в одну точку — величезну фігуру духу, яка замерла у метрі від його сестри. Темний дух отримав лише наказ піднятися з глибин свого сховища, тоді як інші — менші духи все ще були на своєму місці. Від усвідомлення неймовірної легкості своєї перемоги, Зуко просто забув викликати їх до себе. Хоча не те, щоб йому це було потрібно.
- Гей, народ! - Зуко підняв руку, дивлячись на двох ще не прийшлих в себе. - Скажу відразу, до вас у мене немає претензій, так що якщо хочете, можете просто піти, я не...
- Ти ЧЕРТІВ УБИВЦЯ! - Коли Катара зірвалася на крик, то швидко б’є рукою. З невеличкої фляжки, яка висять на поясі, з’явилася довга водяна нитка. - Це тобі за Аанга!
Майже відразу, коли вона топилася кілька разів, водяна нитка попрямувала в його бік і закричала очі дівчини сльозами та її ненависним поглядом. У той же момент її брат нарешті схопився з землі, вийнявши через пояс сталевої бумеранг.
- І знову з'явилася бійка, зі подихом витягнувши руку вперед, Зуко приготувався перехопити водяну нитку. - Я ж сказав, що ви можете...
Домовитись він уже не встиг. Той, кого він з якоїсь причини зовсім не взяв до уваги з оглушливим ревом помахнув своїм величезним хвостом. Магія повітря, якою користувалися москітні зубри, може і була менш вправною, ніж у людських колег, але на противагу м’якому стилю монахів, вона мала справжню тваринну силу та лють.
Величезний хвіст зубра навіть не встиг доторкнутися землі, а повітряна хвиля жахливої сили вже прямувала до замеркого від несподіванки принца. Обгнавши і біжучи Сокку та водяну нитку Катари, повітряний згусток буквально скинув Зуко. Звичайно, той намагався захиститися і навіть встиг звести стіну вогню на шляху атаки, але його захист був з легкістю зламаний, лише трохи ослабивши повітряний згусток. Йому просто не вистачило часу, щоб зробити щось серйозне попереду.
Пролетівши 10 метрів, тіло принца врізалося у одну з кам’яних колон на майданчику невдаленим від входу до житлових кімнат. Тільки в останній момент Зуко зміг трохи змінити напрямок свого польоту, і він вдарився об колону боком, а не спиною. У момент удару він майже не відчував болю, тільки почув, як кістки в районі ребер видали зовсім не підбадьорюючий звук. Біль прийшов трохи пізніше. З дротяним глухим стоном принц вогню зігнувся вдвічі, лежачи біля основи колони на холодній землі.
"Твою матір!" - з нестерпним болем головою, він все ж намагався якомога швидше розігнутися. - « Якщо ви помрете, то не з рук велетенської корови!»
Зуко переглянув дикий біль у своєму тілі, і йому було важко підхопити його на руках. На нього літала величезна багатотонна хмара, чий шалений погляд лягав до дріжджів у коліна. Зубр більше не користувався магією, якою володів. До того, хто вбив його господаря.
Але найжахливішим було те, що між багатотонною тухою і принцем вогню залишалося не більше десяти метрів. Зуко зрозумів, що він має не більше кількох секунд перед тим, як просто розчавить велетенських тварин і стане таким же вбитим своїм ворогом. У той же момент його руки різко билися в сторону, наче живучи своїм власним життям. Тільки від одного цього руху тіло Зуко знову прокололо гострий біль, але часу на стони більше не було.
Дві вогняні струмки яскраво - блакитного полум'я вирвалися з його долоні одночасно, і невеликі вихлопи вогню з стоп обох ніг. Під дією отриманого імпульсу тіло принца відштовхнулося від землі, і все в тому ж складному стані заскочила кам’яною плиткою на підлозі майданчик. Через секунду величезна зубра, що літала, врізалася у колону з Зуко. З ще більшим ревом, тварина різко повернула голову слідом за траєкторією його руху.
Однак момент несподіванки вже був утрачений, хоча літаючий зубр навряд чи взагалі знав, що це таке. Зуко випустив ще дві маленькі струмки вогню, через біль повертаючи тіло у вертикальному положенні. Його голова вже досить прояснилося після останнього удару, і він точно знав, що вмирати йому поки рано. Зуко добре бачив, як Катара змінила напрямок водяної нитки і знову направила її в його бік. Він також бачив, як її брат замахнувся в його сторону, щоб кинути свій металевий бумеранг і як одночасно з цим він тягнеся за костовою кістянкою на своїй спині. Але головною загрозою все ще залишався той, кого він по дурості не рахується своїм противником відразу. Величезний зубр, що літає, бурав його лютим поглядом і готувався знову розпочати розгін.
Не даючи ситуації знову стати близькою до критичної, Зуко викинув обидві руки вперед. У той же час, коли на його ладонах спалахнуло надзвичайно гаряче полум’я, принц вогню віддав швидкий наказ стоячого невдаче духові. Його головний воїн зараз навряд чи міг зупинити літаючого зубра зі свого позиції, але йому було не під силу стримати двох розгніваних людей.
Знов вердикт настільки, що звук буквально бив по вухах, величезний зубр рився вперед. У той же момент синє полум'я зірвалося з виставлених ладаном Зуко і одночасно з цим його очі спалахнули оранжево-червоним, а по всій довгій лівій руки пронеслися електричні розряди. Яскрава блискавка зірвалася з його пальців і досягла туші, що мчала на нього раніше, ніж це зробило випущене колись полум’я. Розлючений звір навіть не намагався ухилитися або якось заблокувати атаку, це і стало його головною помилкою. Пронизав його електричний розряд змусив його багатотонне тіло заміряти на місці, а хвиля полум'я миттєво запалила його білу шерсть. Чудесне повітря знову рознеслося по околиці, але на відміну від того, що було раніше. Це був рев неймовірної болі.
Ти вже вибач, - Зуко знову виставив руки перед собою, краєм очі спостерігаючи за тим, як його вірний дух без будь-яких проблем стримує атаки двох людей. - Не люблю вбивати тварин, так що зроблю це швидко!
Повільно відступаючи назад, принц посилав одну хвилю синього полум’я за іншою, поки величезна хмара звіра нарешті не впала на кам'яні плити. Летючий зубр виявився на рідкісним живим, продовжуючи дістати свого ворога навіть тоді, коли його тіло буквально палило наскрізь.
- Ладно... - Зуко повільно розгорнув голову. - Тепер ви...
З очевидними зусиллями опустивши руки, він знову віддав дух наказу. Незважаючи на те, що він намагався бути спокійним ззовні, то розумів, як біль у ребрах незабаром не дозволить йому воювати. Він боявся, що відрубатиметься. Тому діяв швидко.
Послухавшись його уявної команди, генерал Старе Залізнзо припинив просто приймати атаки на себе і швидко крокнувши вперед, використав магію землю.
- Обережно, Катара!
Сокка намагався відкинути свою сестру в сторону, але було пізно, кам’яні плити під ними перетворилися на рідину, а ноги обох урожаїв південного племені занурилися в лійку трохи вище колін.
Через пів хвилини « пробою» було закінчено. Коли Зуко вирішив, що вбивства з ним поки вистачить, то просто вирубав і ретельно закував брата й сестру, не забувши забрати Катару можливість використовувати магію води. Трохи передихнувши, лежачи на холодних кам’яних плитах, принц вогню покликав до себе пару шматочків темних парфумів і занурив на них свою твушку, два несвідомого тіла, а також одного досить нервового носорога Комодо. Хай він знову зайняв у нього набагато менше часу і ще вдень того ж дня, він опинився в порту, де його чекали вірні воїни та полонені.
- Принц Зуко!
Капітан, який першим втікав, відразу впав на коліна. Після нього на коліна опустилася і решта свиту.
- Пане, - вичекавши на задній паузу, капітан нахилив голову ще нижче. - Я насмілюся повідомити, що ваш стан вимагає лікування.
- А то я сам не знаю, - посміхнувся Зуко, з тихим стоном сповзаючи із зручної спини духу і знову осяючи землю своїми ногами. - Під час моєї відсутності сталося що-небудь, що вимагає мого уваги?
- Ні, сер. Жодних пригод!
- Чудово, - посміхнувся Зуко і відразу ж схопився за бік. - Ходіть за Місу, і приготуйте для неї достатньо чистої води. Мої полонених поселіть в якому-небудь каюті нижньої яруса, будьте уважні, дівчина маг води. Після чого відправте послання Господарю Огня до столиці, моєї матері в Ю Дао і командуючого Джао на північ...
- Що треба повідомити, пане?
- Напишіть, що Аватар мертвий.
Почувши слова свого принца, капітан мимовільно підняв на нього приголомшений погляд.
- Пане?
- Мені треба повторювати?
- Ні, сер! - Хлопця відразу опустилася голова. - Прошу пробачити моє здивування, я негайно займуся виконанням ваших наказів!
Зуко ще скористався допомогою духів, і зрештою пішов на корабель, де відпустив своїх помічників та повністю віддався у вправні руки Місу, яка відразу занурила його в ванну з водою й використовуючи магію води, почала обстежити його організм на предмет поранень.
- Пане, менш ніж через пів хвилини жінка зі зітханням похитала головою. - Повстання досить великі, боюся, якби мене тут не було до північного племені ви б вже не дісталися...
- Тоді мені дуже пощастило, що ти зі мною, - посміхнувся Зуко, по самій шиї лежачи в ледь теплою водою. - Скільки займе лікування?
- За сьогодні зроблю так, щоб ви точно не померли, - Місу знову похитала головою. - А під час повернення на північний полюс спробую вилікувати остаточно. Хоча, мабуть, ще пару днів на повне відновлення буде не більш ніж... посодин ...
- У чому справа? - Зуко неохоче повернув голову.
- Аватар і правда був настільки сильним, як про нього говорять?
- Нещасний монах не має до моїх ран ніякого відношення, Місу, — ледве стримуючи сміх, оскільки він приносив йому просто нестерпний біль, Зуко повернув своїй голові колишнє становище. - Скажу по секрету, мене відділив його літаючий зубр. Сам Аватар помер дуже швидко...
- Я розумію, - з усмішкою кивнула жінка, знову простягаючи руки над тим, що лежить у ванні принцем. - Ваше почуття гумору таке ж, як і раніше...
Посміхаючись, Зуко закрив очі і з радістю занурився у пастку дрімання, поки Міса використовувала свою магію води для його лікування.
« Я розкрив їй жахливий секрет, а вона прийняла його жарт... але напевно так і краще. Але світ не повинен знати, що битва двох ідеологій, яка вирішує долю всього світу стала на війні проти скаженої корови...
Ще раз усміхнувшись, на цей раз своїм думкам Зуко раптово зрозумів, що для нього це просто невимовне полегшення. Протягом усіх цих довгих років він завжди будував плани і не кожен з них отримав своє втілення, а справді пишався собою. Але до всього цього, зараз він був радий зовсім по-іншому. Все своє життя він знав, що десь там в льодовиках існує той, хто одним своїм появою у ненадійному міг просто все знищити. Але тепер він був мертвий, а принц Народа Огня вперше відчув, що звільнився від упряжів двох протилежностей, які завжди висіли на його шиї.
Звичайно, війна ще не закінчилась, і Зуко знав, що попереду будуть довгі переговори, криваві битви та багато роботи. А ще він знав, що світ має змінитися. Через десять чи п'ятнадцять років, коли новий Аватар достатньо виросте, світ сам скаже йому "прощай", адже більше не буде потрібно його послуг.