Посли чотирьох великих держав: Ветра, Землі, Молнії та Води - зібралися разом, щоб з усіх боків вивчити Коноху, обговорити побачене і винести свій вердикт: чи варто перейняти її досвід. Оскільки Селиня Скритого Ліста поставила таку високу планку, чому б не списати у відмінника домашнє завдання?
Проте неможливо було сліпо копіювати все підряд, культурні відмінності ніхто не відміняв.
Наприклад, уся ця весільна церемонія з Кумогакур була дуже гучною. У країні Силинії не визнавали такої кантелі. Хіба не можна простіше і по суті?
Рітуал вимагав, щоб Юя і Цунаде пройшли руку від її дому до їхнього нового сімейного гнояка. Дорога мала пройти щонайменше через три вулиці. Якщо будинок стояв далі, то він покладався на церемоніальний паланкін — восьми номенників. Якщо ближче - маршрут все одно подвоїли, щоб насотати потрібний « мінілометраж». Атмосфера - тонкий бізнес.
І ось, як тільки Юя і Цунаде увійшли до свого нового дому, двадцять чотири серютних гармат, заздалегідь підготовлених нареченим, дали залп.
Насправді, це і був цвях програми.
Саме ці двадцять чотири залпа повинні були показати могутність його м'язів.
И обчислився. Коли в небі розцвіли вогняні квіти, обличчя послів від чотирьох великих сіл помрились.
Знову й знову ці знаряддя перевершували ті, якими Коноха так довго затримувала країну Трави.
Їхні власні інженери досі не змогли відтворити навіть стару модель, а Коноха вже не просто розробила, але й успішно пережила нове покоління...
Технологічний розрив принаймні у дві епохи. Як, скажіть на милість, з цим воювати?
Але поки великі держави почали опам’ятатися, у головах малих країн виникла інша думка.
Якщо у Конохі з'явилося нове покоління, то старе, можливо ... Тепер продається?
Але ці люди були неглупими і розуміли, що з такими питаннями можна підходити лише після того, як весілля відгрімітить, а молодята проведуть разом мізерний тиждень медового місяця.
Тому, хоч би як тремтіли їхні серця від очікування, вони могли лише придушити хвилювання і чекати.
Потім прийшов третій вручення і прийом дарів.
Юя і Цунаде стояли біля накритого червоної скатертини столу. Гості з Конохи та інших країн підносили подарунки, які відразу ж віднесли у задні покої, а натомість видавали даровий сувій. Цей сувій передавався спеціальному обслуговуючому, і той голосно проголосив: « Такась річ дає в дар! »
Після кожного такого оголошення Юя та Цунаде мали відвісити вкупі вдячний поклон.
Процедура нескладна, але стомлива: одне ім’я — один уклон.
Враховуючи, що на святкування з'їдався весь колір Конохи і ще й прибули делегації з інших країн, кланятися довелося кілька сотень разів підряд. Під кінець ритуалу Юя і Цунаде буквально відвалилися, але вони мусили зберігати спокій.
На щастя, це був останній етап церемонії.
Після весілля молоде подружжя могло вийти з дому. Батьки вже дбали про те, щоб ті, що залишилися від дому до дому, відправили решту гостей.
Звичайно, іноземні посли доставили в гостеву резиденцію.
***
— А-ах... — Коли за ними зачинилися двері нового дому, Цунаде скинула взуття на високому підборі і встромила їх у ноги.
Юя, спираючись на стіну, теж розмивав затемну поясницю.
- Сил немає, до чого ж я втомилася... — Масуючи поясницю, пробурмотила Цунаде. - Ну хто придумав всі ці безглузді ритуали...
Чиїсь руки лягли їй на талію. Цунада спалахнула і, обернувшись, побачила, що Юя присів на край ліжка й ніжно змиває її втомленими м’язами.
— Нічого не поробиш. Це весілля було б необхідним для простих людей, без формальностей. Але наш статус не дозволяє халтурити, - з посмішкою пояснив він, однією рукою масуючи її спину, а іншою помахаючи по своїй. — Зате це було тільки раз. Так, стомлює, але...
- Хе-хе-хе ...
Юя обернувся і побачив, що Цунаде прикриває рот руками, запаморочливо хіхікає. Зустрівшись з ним поглядом, вона на мить злякалася ще більше, але потім, немов щось згадавши, прибрала руку і, повалившись на ліжко, тихо проговорила:
— Ты прав. Все одно... Все одно це тільки один раз...
- Чого ти смієшся? — Юя з цікавістю піднімав брови.
Цунаде почервоніла і відвернулася.
- Нічому...
— Хм-хм, - посміхнувся він. — Отже, добилася свого і тепер можна не цінувати, так? Раніше ти зі мною так не розмовляла.
Цунади поспішала, а потім сердито сіло на ліжка.
- Де ти набрався таких слів? Що означає: "здобуття свого і не цінуєш"!
— А хіба не так? - Піддрозив її Ю. - Зрештою, ти ж мене віддала.
Цунада моргнула, намагаючись зобразити образу, але не стримався і розхвилювалась.
Вона і справді його відлучила...
Але ж...
« Я дуже тебе ціную! »
З цією думкою Цунада повалила свого довгоочікуваного ягняти на ліжко.
Сьогодні вона з’їсть його без залишку!
***
Через тиждень медовий місяць закінчився, і Юя повернувся до роботи в Резіденції Гокаґе.
Що до Цунади...
Скажімо так, вона поки не могла встати з ліжка. Говорячи мовою іріонінів, діагноз був простим: гостре перевтомлення після шлюбної ночі. Звичайно, тіло було слабне і відкинуте. Воно залишалося лише лежати пластом.
На щастя, на відміну від Юя, якому довелося вколювати вже через тиждень, Цунада мав цілий місяць відпустки. Як-никик, вона числилася в медичному корпусі, і всі покладені пільги їй були гарантовані.
Для наймолодшого - це її вплив на весь світ.
І реакція інших сіл, яка прийшла відразу після його повернення до справ, надзвичайно потішила його.
Вони прямо заявили, що хочуть придбати партію зброї у Конохі.
На ті круті штуковини, якими ви тут пускали феєрверки ми не розраховуємо. Але ось ті старі, громіздкі гармати з дальністю в сто метрів - ми б із радістю прикупили парочку.
У серці Юя вибачився перед Цунадою за те, що перетворив їх на виставку озброєнь.
Але це було не так. Без такої причини, як би він міг так витончено продемонструвати свої гармати? Не уподібнюватися до тих, хто колись був бандитом з його колишнього життя, що викручували руки малим країнам, змушуючи їх купувати зброю.
Торгівля - добровільна справа.
Гроші в обмін на товар.
А брати плату за два роки вперед - це вже якийсь віддалений грабівник.
Юя на таке не пішов би. Тому знайти благородний привід, щоб показати свою силу, залякати великі держави і заодно штовхнути партію старих гармат, запрацювавши трохи деньжат, — ось в чому був прихований сенс цього весілля.
Він щиро жалкував, що в їхньому перемозі втручалася політика і пообіцяв об’єднати Цунаду безмежною турботою та ніжністю.
Тим більше, що він дійсно вважав її рідною людиною.
Але поки він подумки вибачався, руки його працювали без втоми. Буквально за тиждень були підписані договори про поставки зброї з Країнам Залізного, Крадіжка Водоспадів і країни Рек.
Чотири великі держави розлючені, але самі були змушені прийти до Юя і заявити, що їм теж « необхідна співпраця».
Юя з найпривабливішою усмішкою відповів, що готовий допомогти.
Одна зброя і десять снарядів у комплекті - сто мільйонів рій.
Доставка, звичайно, за рахунок закладу.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt