Юя не хотів перетворювати своє весілля на політичну подію.
Але таке трапляється лише раз у житті. Ми можемо жити скромно, ми зможемо з розмахом, але цей день все одно буде єдиним.
Тож чи варто танутися? Чи, навпаки, грімати на весь світ?
Якщо подумати, то скромний обряд у присутності лише Узумаки Міто і пишне святкування на ціле село — це одне й те саме. З тією лише різницею, що шлюб третього Хокаґе - це завжди політика. І цього не уникнути.
І оскільки вже вирішено влаштувати весілля століття, то робити це треба на найвищому рівні.
Безпорадність Цунади в останні дні була... Щасливо.
Вона з’явилася у лікарні, як її відразу обступали колеги з нескінченним потоком питань, головний з яких завжди був: « Як ви познайомилися з паном Третім?»
Цунаде, спалахуючи до коріння волосся, бурмотала, що розповість все після зміни, а сама, ледь закінчувався робочий день, першою вилетіла з дверей госпіталізаля.
Але від долі не втечеш.
Лікарня Конохі не була надто зайнята, особливо після відкриття другої лікарні. Колеги продовжували підтрунювати її, і це часом виходило з себе. Але Цунаде пам’ятав, що невдовзі вона стане дружиною Хокаґе. Усі ці люди наполегливо працюють на благо їхнього села, як будь - яке роздратування розтопилося.
Вона вже прийняла своє нове місце.
А те, що її весілля з Юя стала політичним інструментом... Що ж, це було неминуче. Цунаде не була дурна і все добре розуміла.
І потім... Хіба не велика честь, що правителі великих і малих країн пришлють послів, щоб привітати її?
***
Час летів невблаганно. Не встигши озирнутися, як наступив серпень.
Першу кількість Узумакі Міто, яка вже не могла довго стояти під вагою літа, прийшла в дім батьків Цухади. Коли Міто побачила внучку, якій мама допомагала фарбувати губи, то усміхнулася тепло.
Цього дня вона чекала дуже довго.
Тим часом у Резіденції Хокаґе важко зітхнув Сенджу Тобірама.
Він сподівався, що до кінця своїх днів більше не повернеться до цих проклятих паперів. Але реальність жорстоко нагадала йому: відсидитися в лабораторії не вийде.
Клан Яманака безкоштовно дав запаси своїх алих квітів, і тепер Внутрішнє місто потопає у святкуванні. Делегації з інших країн і прихованих сіл вже розташувалися в гостевих резиденціях у очікуванні завтрашньої церемонії.
За таких обставин Юя, звичайно, був поглинутий останніми приготуваннями. Він знову і знов скеровував план святкування, доводячи кожну деталь до досконалості. Юя добре розумів, що для Цунади завтрашній день є головним у житті.
Хоча він і планував використати весілля, щоб показати гостям справжню могутність Конохи. Це був зручний привід, щоб змусити їх по-новому подивитися на село. Двадцять чотири гармати, заряджені не снарядами, а феєрверками вже чекали своєї години для високих гостей грандіозне видовище. Сарутобі Хірузен сформував цілий ряд фотографів, які мали вловити подію від початку до кінця.
Але сьогодні, в останній день перед весіллям Юя не метушився. Він нікуди не пішов, а просто просидів весь день у старому маєтку Клана Сенджу.
Він згадував, як вперше потрапив у цей світ. Коноха була нічою і убогою, а не Хашіремома та Тобірама не мали жодного уявлення про те, як керувати економікою.
Його життя тоді...
Хоча ні. Якщо бути чесним, то голод тривала лише два роки. З того часу як Хашірама привів його у свій дім, Юя ніколи не знав, що таке порожнеча в шлунку.
Він крок за кроком пішов до мети, і тепер Коноха пройшла перший етап індустріалізації та принаймні покінчила з голодом.
І в цьому є його заслуга, чи не так?
Ввечері, коли Узумакі Міто повернулася від Цунада, вона застала Юя на подвір’ї. Привівшись до дерев’яного раму, він обклеював носом з подушечки.
— Тобі б поспати, наречений, — з тихою посмішкою сказала вона. - Завтра буде довгий день.
Побачивши її, Юя з посмішкою вклонився. Вони трохи порозмовляли, і він несхвально зітхнув про себе, дивлячись на цю дуже стару жінку.
Гострий слух Узумаки вловив невисказаний смуток у його голосі.
- І немає чого мене ховати раніше часу! - Вона жартома його відрубала. — Краще подумай, як би мені правнука швидше подарувати. Цунаді — здорова дівка. З твого боку справа не стане, я сподіваюся?
Юя лише сміявся, а про себе бормотів: « Невужчи стариганів у всіх світах так захоплених внуками?»
Міто, пожвавивши його ще трохи, сама зітхнув. Але слова, які вона не могла сказати не мали права вимовити в канун його весілля.
Але її мовчання нічого не змінювало.
Сенджу Тобірама старий. І старішав швидше, ніж вона сама.
Нехай він і тримався бадьоро, зберігши свій владний вигляд, але сивина, повністю поглинла його волосся, і глибокі зморшки на обличчі не брехали...
Але сьогодні не час для такого мислення.
Цієї ночі Юя спав у своїй звичній кімнаті в маєток Сенджу.
А Взумакі Міто на мить здалося, що вона повернулася понад десять років тому. І на мить їй здалося, що двері ось-ось розійдуться і на порозі з'явиться усміхнений до вух чоловік зі своїм вічним: « Ти ще не спиш? »
Як же...
Як же давно це було...
***
На світанку другого серпня Узумакі Міто розбудила Юя. Його одягали в традиційне весільне вбрання, після чого він увійшов у паланкін, несомий вісімома носильниками. Вони йшли широкими вулицями і розносили старовинні обряди.
Добре, що в Конохі ще не винайшли автомобіль, інакше всі дороги були б забиті до відмови.
Фотографи Сарутобі Хірузеном не жаліли плівки, а спалахи лунали безупинно.
На одному з перехресть дорога перешкодила ватагу із двадцяти чотирьох хлопців. Каґамі, який супроводжував молодого чоловіка, з усмішкою зачерпнув зі кошика пригоршень і щедро засипав ними дітей. Поки дитина радісно збирала їжу, паланкін обігнув їх і рушив далі.
Наступний кордон виставили юнака. Вони виступили вперед і зачитали нареченого заздалегідь підготовлені поетичні загадки. Він тримав Нара Шикая.
За ними на шляху стоять дівчата, потім поважні чоловіки, їхні подружні партнери і зрештою старші жителі.
Процесія зупинилася перед будинком Цунади. На порозі стояли Узумакі Міто і батьки нареченої.
Це був останній кордон. Однак, і він був частиною ритуалу. Після кількох формальних запитань Юя поставив їм ларець з набором золотих прикрас, і шлях був відкритий. Після весілля цей ларець опиниться у сподіванні молодят, батьки нареченої не посміють його втаїти.
Перемігши останню символічну перешкоду на шляху до свого щастя, Юя поправив одяг, перейшов поріг будинку і увійшов всередину.
Миттєвість через він вийшов, вівши за руку Цунаді одягнену у сліпучо-біле підвенітки.
Вулиці підірвали аплодисменти, втопивши у своєму реві постійний спалах фотоспашок...
Обряд викупу нареченої закінчився.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt