Ціна, прямо скажемо, була грабільською. Самостійність чакра-пушки була маленькою, вся технологія зводилась до проводних рун, які забезпечують подачу чайкри. Все інше — лише груди металу, а не більше.
Але саме в цих руїнах і полягала вся суть. У тебе немає таких, тому що тобі не подобається купувати.
Юя передбачливо сховав схеми проведених в цілісний, нерозбірний корпус. Будь - яка спроба розтину призвела до повного і незбереженого руйнування всього механізму. Можна сказати, він зробив все щоб захистити технологію від крадіжки.
Проте жодні запобіжні заходи не були абсолютно безпечними. Ризик піратського копіювання існував завжди, тому основні сили Юя кинув на постійну модернізацію. Перші прототипи чакрапочок і поряд не стояли з сучасними моделями - розбірними, модульними та вдвічі легшими і вдвоє потужнішими. Між ними лежав технологічний розрив в три покоління.
І доки Коноха триматиме цю перевагу, вона залишиться у невразливому становищі.
А що, якщо інше село раптом зробить технологічний стрибок і створить знаряддя на порядок краще? Що ж, тут залишається тільки розвести руками. Як можна протистояти генії, здатному самотужки піднести ціле село? Хіба що він усуне його до того, як відкриє свій потенціал.
Але як дізнатися наперед, хто з сотень тисяч людей опиниться тим самим генієм, щоб вчасно відправити до нього Абу?
Юя був влучником, а не провидцем з майбутнього. Він не знав, в кому саме дремлет іскра геніальності. Тому він був лише пильний у пошуках інших сіл і, що важливіше, влив величезні засоби до власного Науково-дослідного інституту. Будь-яку ціну він повинен був перевести Коноху з рейок індустріалізації на шлях високих технологій, перетворивши її підприємства в наукові виробництва.
А для цього...
Подорож мала бути довгою і тернистою.
Проте Юя вирішив негайно взятися за це питання: переносячи найбрудніше виробництво — паперовий завод, фабрика добрив та металеве і сталелітійне підприємство поза село.
Метал і сталь були стратегічними ресурсами, які підтримували держави, але шкоди для екології було колосальним. Тому Юя вирішив передати обидва фабрики під юрисдикцію двору Дайме країни Огня.
Свого роду скромний дар.
На подвір’ї Даймея подякувала за те, що вона « розуміє правила гри ». На етикетці він мав дати йому подарунок, а натомість дар сам отримав. Хіба можна було від цього відмовитися?
Звичайно, вони не стали. Угода була укладена негайно: подвір'я Дайме проводив з грошима, землею і людьми. Коноха давала технології, технічну підтримку та загін джонінів для навчання персоналу та вирішення можливих проблем. Заміна села отримувала п’ятнадцять відсотків акцій нових заводів і щорічні дивіденди, але без права голосу у управління.
Дайме без вагання погодився і ще один подарунок від себе особисто отримав Юя відсоток акцій, які чітко записані в папках права продажу.
Юя, трохи думаючи, передав цей пакет акції Цунаде.
Дівчина відразу просяяла. З таким багатством вона зможе цілу вічність тиснути в ігорних домах!
Шкода тільки, часу на це у неї зовсім не було...
Юя запропонував, що Утатане Кохару призначили дипломатичним представником Конохі при дворі Дайме. Вона стала офіційним зв'язком для координації спільних проектів та передачі інших ініціатив. Двор Дайме не заперечував, бо всім було відомо, що коріння Клана Кохара глибоко вкоренилося у аристократичних колах столиці.
Першою ж просьбою, яку вона передала, було виділення Конохової загони джонінів для збереження нових об'єктів - хоча б мінімального складу в п"ятнадцять чоловік.
Юя відмовив. Через ту ж відповідь Кохара він передав усі сумні та важкі речі: Коноха страждає від жахливої нестачі людей, кожен джорин на вагу золота, і віддати відразу п’ятнадцять бійців — це несхвально загублені втрати...
Але якщо двір Дайме готовий обміняти їх на двісті тисяч переміщенців, Коноха скрегіт серця виділить навіть упертий загін з двадцяти осіб.
Звичайно, що не міг на таке піти.
Дві тисячі людей! Це ж скільки полів можна засіяти? Населення всієї країни Огню мало не перевищувало десять мільйонів, а тут віддати цілих двісті тисяч?
Мріяти не шкідливо!
Однак, про кадрів голод Конохі знали всі світові правителі шінобі. Протягом недавніх воєн наше село, наче губка, вбирало біженців. Зараз населення її Зовнішнього міста досягло чотирьохсот тисяч, і хоч чверть з них становили новорождені, заповнена мало чи четвертою житловим фондом. Спочатку Юя планував, що там житиме не менше мільйона людей.
Але війна закінчилась, і потік біженців вичерпався. Тепер, щоб отримати право на перебування в Конохі, треба було пройти ретельну перевірку. У результаті багато заводів все ще були прості, а верстати чекали на робітників.
А Юя вже затіяв новий перехід - до високих технологій, який вимагає ще більше кваліфікованих фахівців.
Оскільки не було потреби сподіватися, що люди запливуть туди й далі, то Конохі міг покладатися лише на внутрішні ресурси. А щоб виростити висококласних спеціалістів, потрібна освіта...
Отже... Настав час подумати про створення мережі професійних університетів для цільової підготовки кадрів.
***
— Я дома...
Перейшовши поріг, Юя звично змінив вуличне взуття на тапочки.
— А, повернувся, — виглянула з кухні голова Цунаде. Вона була в фартусі, але нахмурилась, побачивши портфель у руках свого чоловіка. - Знову взяв роботу додому?
Юя з посмішкою зітхнув:
- Я ж Хокаґе...
Цунада фиркула і, помахавши половинкою, скинулася на кухні.
Він знову зітхнув, витягнув з портфеля папку з документами і маленьку коробочку. Всередині лежав витончений діамантовий браслет.
Коли Юя побачив його, то ще раз подумав, що гроші з жінок викачувати до сміху просто. Якщо ми тільки започаткуємо рекламну кампанію під слогом "Брілліанти - це назавжди" і ви будете веслувати золото лопатою.
Звичайно, якщо хтось раптово не винаходить технологію синтезу штучних алмазів. Але якщо це трапиться, значить і вся комп'ютерна ланцюга вже буде вибудована, а це й є ті найвищі технології. Адже для синтезу вуглецю на мікрорівні потрібно надзвичайно складне обладнання. За прикидками Юя, без будь-якого фундаментального прориву на це пішло б років двадцять, не менше.
Так що поки можна спокійно приспати дружину і викачувати гроші з інших жінок.
Юя пройшов на кухню. Цунада якраз долила воду в каструлю. Він з посмішкою підчепив її:
— Знову курячий бульйон? Визнай, ти його готуєш тому що це простіше всього?
Цунада кинула на нього безстрашний погляд і мовчки відвернулася до плити, процідивши крізь зуби:
« Пан Хокаґе цілими днями покінчить з майбутніми подіями, навіть вдома. Звичайно, щоб відновити сили курячі бульйони, йому потрібно чогось доброго.
Юя посміхнувся, підійшов ззаду і, обнявши її за талію, примирично прошепотів:
- Це термінові документи. Я думав залишитися в кабінеті, щоб закінчити, але потім згадав, що ти чекаєш вдома, і повернувся. Хіба ти незадоволена?
Цунаде мовчала, втупившись на кришку каструлі.
Раптом вона відчула, як Юя взяв її за руку. Крижаний дотик до зап'ястя змусив її опустити погляд. На її руці виблискував діамантовий браслет, переливаючись у світлі лампи.
Серце гулко ухнуло в грудях.
- Це на знак мого щирого вибачення. Ну ж бо, не сердись, добре?
Цунада хотіла ще повертатися, але піднявши руку і милуючись браслетом, не змогла сказати щось різке. Замість цього вона повернулася до Юя:
- Що ще хочеш на вечерю? Я приготую.
— Хе-хе-хе, давай яічний пудинг і смажену свинину.
Цунада хминула і злегка дихалася в його обіймах:
— Тоді відпусти...
Коли Юя зрозумів, що досягнув свого, то повернувся до вітальні і знову почав думати про вибір місця для нових університетів. Це мало бути повноцінне технічне вузи, і тому їм потрібні великі території — без великих лабораторій та полігонів не проводити практичних досліджень.
Дон!
Цунаді з силою опустила на стіл миску з бульйоном, лише в останній момент пом’якшивши удар.
— Учора готова, — кинула вона і спепелювала його поглядом. — Иди мой руки.
Юя винна усміхнувся і, помивши на кухню, почав обережно прощупувати ґрунт:
— Цунаде, а може, ти повернешся до свого й далі "я"? Тобі не здається, що твій характер став ... надто вибухним?
Вона мітнула в нього такий ясний погляд, що він втиснув голову у плечі, виключив воду і пулів вилетів з кухні.
Ні, де справедливість? Раніше була такою ніжною, говорила тихо, майже пошепки. І місяць з весілля не пройшло, а що твориться! Що ж буде далі?
Ні, так справа не піде. Пора показати цій дівчинці, хто в домі господар і покласти кінець її власним бажанням! Час відновити свій авторитет!
...Прощо, за всіма цими високимидумами приховувалась одна проста думка: сьогодні вночі має відбутися серйозна битва.
А все інше - це лише добрий привід для цієї битви.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt