Коли Сол розбив вікно, щоб привернути увагу низького мага, він відразу завалив на нього всю силу Клінка душі, яку довго копіював.
Удар на повну силу застав того зненацька.
Потім Сол, залишивши низького мага, відразу переключився на високий.
Коли той намагався врятувати свого товариша, Сол подав знак Байрону. Той активував Компас Хаоса. Цього разу вони не перемістилися самі, а витягли костяного монстра, якого залишили біля виходу.
Байрон, який не мав захисту від зарази, негайно залишив поле бою і зник у замку. Витягнувши монстра, він уже передав йому команду. Далі його участь не потрібно було.
А Корі відразу активувала свою здатність, підскочила на костяного монстра і, збивши з шляху високого магу, встромила до неба, очікуючи Сола.
Але Солу потрібно було усунути два перешкоди на їхньому шляху.
Щоб заощадити час, він ударив на повну силу.
Високі маги, що зустрілися з костяним драконом, відразу були уражені. І поки той не одужав, Сол торкнувся його якорем, схованим у кінчику вказівного пальця.
Високий маг, у якого ще був шанс врятуватися, миттєво мутував. Він навіть не встиг зреагувати, як і у свій час Герберт, і помер так, що від нього немає й сліду.
Сол замер лише на долю секунди, а потім тут же атакував низького мага, який все ще оборонявся від Клінка душі.
Проти якоря у того теж не було шансів. Тільки мутував він зовсім інакше.
Дивлячись на дві трупи, які вже неможливо було воскресити, Сол поспішно запечатав свою ліву руку і змив у небо до Корі в білому дракону. — Поговоримо, коли все закінчиться - її голос ще тремтів.
— Гаразд, — потиснув плечима Сол. - Мені, чесно кажучи, теж страшно. Тож не соромся.
— Иди ты, — спалахила Кори. І в такий час він може бути умудрим жартувати. — Полетіли. Ти дорогу показуй. Цим довгим керувати не так-то просто, як тією рибою. Нам потрібно поспішати. — Коридор Свитання. Туди! — Посерйозил и Сол.
Вони, перевернувшись у чорну і білу тіні, кинулися до Корідору.
"Дильний монстр", про якого говорила Корі, був насправді новим творінням, яке Сол і Байрон зібрали з багатьох костяних останків, взявши за основу кокосову рибу. Його вузьке тіло було завдовжки майже сто метрів, а на голові — два велетенських кігтеї з туловини.
Загалом він нагадував східного дракона з спогадів Солу.
Корі ледве стримувала рівновагу на цій незнайомій істоті.
Вона не знала, навіщо Сол надав йому таку форму, але відчувала, що цей монстр був ще сильнішим і страшнішим ніж костявий ящір Сола!
Коли він тільки з’явився у світі магів, його жахлива зараза ледве не вплинула на Корі, хоч та й була під захистом.
Але цей жахливий монстр вселяв в неї і деяку впевненість.
Вони летіли до Корідору.
Хоч вони розбилися з двома чарівниками третього рангу за якихось десять секунд, але шум не міг привернути уваги магів біля Червоного моря.
Незабаром він помітив, як велика група магів піднялася до неба і пішла.
Дивлячись на маленькі чорні цятки, що лежать перед голубим небом і сходить сонце, Сол наказав Корі летіти далі. — Ти літай, я скоро догоню.
- Ти що, збираєшся один їх всіх зупинити?
— Нет. Я покличу підмогу.
Сказавши це, Сол витягнув зі сховища звичайний на вигляд аркуш паперу.
Він затиснув його між двома пальцями і клацнув. Бумага відразу спалахнула золотим полум’ям.
Це було той самий безіменний лист, який він отримав у Башнші Очищення Душу.
І саме цей лист зміцнив його у вирішенні, в той критичний момент, коли Фліїм збирався напасти на свого наставника, остаточно порвати з цим гордим, впертою і жахливим магом четвертого рангу.
Полум'я ставало все яснішим. Кончики пальців Сола почали обпікати, наче він тримав сонце.
Потім з світла вийшла фігура.
Глава Клана Сяючих крокнув вперед. Він обвів поглядом околиці, і його погляд зупинився на літаючих з моря магах.
Ті, хоч і не побігли відразу, але не сміли зробити і кроку вперед.
Ось вона, аура мага четвертого ранга!
У наступну секунду ця аура впала на Сола. — Ти зарано подав сигнал, - сказав Нортон, дивлячись на нього. Не зрозуміло було, сердиться він чи ні.
— Коридор Свитання прямо попереду, — шанобливо вклонився Сол. — Я лише хотів заощадити трохи часу, використовуючи вашу силу.
Хоч Нортон у листі і наказав Солу викликати його, тільки коли він опиниться обличчям до обличчя з Фліїма, але навіщо чекати на останнього, коли в тебе є така козир?
Що швидше: боротися з ворогами кілька годин, а потім прорватися в Коридор? Або, за допомогою жахливої аурочної мага четвертого рангу, просто вмістимо всю дрібницю і спокійно увійти?
Відповідь була очевидною.
Кутики губ Нортона дрознули. Він не розсердився. Він і так знав, що учень, якого вибрав Горса, не буде паінькою.
Вони обидва повернулися і подивилися на довгого білого костяного монстра, що пливе по небі.
Коли Нортон побачив білого дракона, він трохи змінився в обличчя. Але, відчувши, що від нього зараза не така жахлива, як від якоря, він трохи розслабився. - Де ти дістав цього монстра?