- Його звуть Білий кость. Це моя таємна зброя, - посміхнувся Сол, але на питання не відповів.
Нортон іскоса глянув на нього і більше не питав. Його тіло спалахнуло сліпучим світлом, як сонце, окутавши і його самого, і Сола.
У наступну секунду світлова куля вже наздогнала дракона і, вставши перед Корі, почав прокладати їй шлях!
На той час всі маги Трібуналу вже були піднятими по тривозі. Побачивши, що мета Сола та його супутників - їх штаб-квартира, вони відразу отримали наказ активувати захисне коло.
Але коли вони побачили, що біля Солу б'ється голова Клана Сіяючих Нортон, то ледь не потрапляли з неба від жаху. Покличте імператора Чорного Пламені!
Дехто знав, що Фліім зараз зайнятий і тимчасово не може вийти з Корідора Свитання, і поспішили кликати на допомогу іншого мага четвертого рангу.
Інші ж, відчуваючи себе за свій статус, намагалися наздогнати Нортона. — Пане Нортон, ви прибули на континент Нефрайт без оголошення, порушивши угоду між Трибуналом і Радою Зоряних Ворота. Будь ласка... Не рухайтеся далі. Ми вже послали за главою Трібунала і паном Ейло.
Нортон вже замахнувся, але тут почув слова Сола: « Пане Нортоне, якщо можливо, не вбивайте! » Наша мета - скинути Фліїма, але з Чорним припливом ще доведеться боротися Трібуналу.
Сила в руці Нортона ослабла.
Промінь світла вдарив мага, який перешкодив йому шлях. Той, вкритий чорним димом, впав з неба.
Соул просканував його. Маг був важко поранений, але живий. Цього було достатньо.
Той, кого Нортон недбало перетворив на куток, теж був магом третього рангу. Побачивши його падіння, інші не сміли підійти.
Але вони не відступили. Вони все ще стояли на шляху Сола і Нортона, намагаючись перешкодити їм наблизитися до штаб-квартири.
З'явився ще один маг третього рангу і став на чолі.
Це був Рой.
Він в шоці дивився на Сола. Не встиг він і слова вимовити, як побачив Нортона біля нього.
Пам'ятаєш, що той хто останнім розмовляв з Нортоном був спепелений і ледве вижив, Ройє сковтнув. - Пане Нортоне, ви прийшли до голови Трібунала? - Він все ж встав попереду.
Але Нортон навіть не подивився на нього. Два могутні промені світла вирвалися з його рук, наче сходить сонце, миттєво перетворивши ніч на день.
Окрім Сола та Корі, всі інші осліплені цим світлом застигли і розтуляли роти.
— Идём! — Нортон поклав руку на плече Сола і, входячи за собою Корі, пішов далі.
Дивно, але цього разу ніхто з магів, які стояли на їхньому шляху, не намагався їх зупинити.
Сол і Корі слідували за Нортоном. Проходячи повз магів, вони бачили, що ті все ще з відсутнім видом дивляться туди, де тільки що стояв Нортон, ніби їх розум був на мить помучений.
Але Сол знав, що навіть чарівник четвертого рангу не зможе довго утримувати в такому стані стільки магів.
Вони поспішно проминули натовп і врешті опинилися над штаб-квартирою Трібуналу. — Де Корідор Свитання? — запитав Нортон.
З того часу як Рада і Трибунал розійшлися, Нортон більше не бував на Нефраті й не знав де зараз знаходиться Коридор.
Соул подивився на штаб-квартира і вже хотів було вказати вниз, як раптом відчув щось неправильне.
Він простягнув руку, і з його долоні вислизнула окрема нитка долі.
Та сама, що знайшла душу Стюарта. І зараз вона тягнулася не вниз, а вгору. - Нагорі! — Сол відразу ж змив підвись і швидко знайшов потрібну точку.
Він залишив у повітрі мітку і, обернувшись до Кори, сказав: - Корі, таран!
Корі, стиснувши зуби, попрямувала до пустоти дракона. Світ перед нею виказався, і в місці удару з'явився клубок чорних ниток.
Цей клубок швидко розрісся, обтравлюючи кути і грані.
Сол придивився. Це був квадрат, який вдивляючись у себе і перетворюючись на складний, але впорядкований візерунок. - Простір складування, — сказав Нортон та плескнув Сола по лівому плечу. — Флиим выходил. Я заколю його вглиб.
— Я поставлю дракона зруйнувати зовнішні коридори, — кивнув Сол.
Багаторівневий коридор був нескінченним полем бою. Нортон мусив придушити решту душі Фліїма до того, як повернеться його основна свідомість. У нього не було часу грати в прятки.
Коли Нортон отримав розпорядження, він перетворився на промінь світла і зник у багатовимірному квадраті.
Цього разу Солу не потрібно було нічого говорити. Корі знала, що робити. Вона вчепилася у два виступаючих шипа на голові дракона, не зводячи очей зі обертаючими і копуються квадратів.
Поступово ці складні образи перетворилися на ланцюжки магічних формул.
Вона, як ящірка, стежила за танцями формулами, вичікуючи момент для смертельного удару.
За її спиною маги Трібунала почали приходити в себе.
На прохання Сола і для економії енергії Нортон не вбив їх, а лише потужний потік світлової енергії викликав високочастотну вібрацію у їхніх духовних тілах.
Тепер, коли вібрація вщухала, їхня свідомість повільно поверталася.
Все ж Корі залишалася спокійною, наче вони оточені ворогами. В її голові були лише візерунки і формули.