— Я ж сказав, щоб вижити у зовнішньому світі, потрібні мізки. А ваша принцеса вже давно втратила цю здатність. Нехай вона краще допоможе вашому побігу.
Водяний дух подивився на розгублену Перлину і зітхнув. — Принцеса русарок, королівський рід сералок... Не повинен бути таким.
Ледве він вимовив ці слова, як весь звернувся до блакитного світла і увійшов в тіло принцеси.
Жемчужина тремтіла, наче від удару струмом. Вона заплющила очі, а коли знову відкрила її перлинні зіниці розрослися в небесно-блакитний колір.
Вона повільно повернулася до нічого нерозумних русальників і піднявши руку, сказала: - Ідіть.
— Принцеса?
Перлина знову відвернулася, дивлячись в бік Червоного моря. - Сьогодні ви дізнаєтеся, що королівський рід русалок завжди бився на передовій. І ніколи не потребував захисту.
З цими словами Перлина відкрилася в небо, ніби пірнула у океан. Змахнувши хвостом, вона перетворилася на розмитий силует і зникла в лісі.
Русалки не встигли і слова вимовити. - Сестра, що робити? — У паніці запитав Лазур у Корал. - Пане Чорнориба сказав, що хто б з нас не загинув, ми повинні захистити принцесу Жемчужину.
— Я не знаю, — теж була занепокоєна Корал. Вони все одно не змогли б повернути принцесу. — Йдемо, — зрештою схопила Лазурі за руку.
Лазур замер. Решта русалки теж подивилися на Корал. - Ми нічого не можемо зробити, — ледве прийняла рішення. - Якщо ми залишимося тут, нас наздоженуть. І тоді жертва пана Чорнорибу, і зусилля того господаря будуть даремні.
Лазур, якому пан Чорнориба вже довгий час прищепив ідею високого статусу принцеси, не міг так швидко перетворитися і все ще вагався. Але, глянувши на розріпане коротке волосся сестри, він раптом згадав про всі її страждання, про те, як вона мало не пожертвувала собою заради них, і його серце стисалося. Він мимовільно кивнув. - Добре!
Поки руслки покидали південно-східне узбережжя, Жемчужина вже непомітно добралася до Червоного моря. Вона з холодним виразом обличчя дивилася на світле небо і вибудовується в бойовій системі магів. Для того щоб руси могли безпечно втекти з Нефрайта, то смерть кількох магів третього рангу буде недостатньою. Потрібно створити їм проблеми більшими. Нехай звинувачують себе за те, що недооцінили здатність русалок".
На губах Перлини з'явилася холодна висмішка, і коли вас вже пошкодили маги, її погляд мітнувся під воду, — жертвуйте собою заради своїх справжніх родичів».
Вона підняла руки над головою і заспівала неземним голосом: - гнівайтесь, божеволійте, о, море, хіба таким ти повинен бути? Покайтеся, тріщіть, о мир, ти давно повинен був загинути...
Божевільний шепот, схожий на марення, повторювався знову і знов.
У той же час ця ментальна хвиля попрямувала до морських глибин.
Через кілька хвилин все Червоне море... Закипіло!
« Пане Соле, — підбіг до нього один з магів і шанобливо доклав. — Чорний приплив відступив на десять морських кілометрів. Спостерігачі оголосили про закінчення припливу. Ви хочете залишитися тут чи повернутися до палацу?
Сол був у повному замішанні. Він дивився на імператора Ейло, який летів з моря до берега і почав сумніватися в пророцтві Дніника.
Все йшло так гладко. Магі Нефрайт знову віднесли атаку Чорного припливу. Криза минув, і маги з моря один за одним поверталися на берег, готуючись зібратися й піти. І цей Чорний приплив - не той самий "бал-маскарад"? Чи моє втручання і прихід Флоко змінили передречене майбутнє?
Саме в той момент, коли Сол думав, чи не покликати Сандера, щоб продовжити свій план, море... Раптом закипіло.
Соул відразу відштовхнув мага, який стояв перед ним і зробив два кроки.
Відштовхнутий маг не встиг навіть здивуватися, як його охопив жах від виду моря за спиною. — Я... Я докладу...
Він навіть не встиг сказати, кому саме, як у паніці втік.
Імператор Ейло, вже майже досяг берега, негайно зупинився і подивився собі під ноги.
Після того як у Чорному припливі з’явився сильний шторм, море стало спокійнішим. До того ж, кола Трібуналу не було зняте і на поверхні була лише легка бриж.
Але тепер з дна піднімалися крихітні бульбашки, які лопалися з тихим « попш ».
Пузирів ставало все більше, вони росли в розмірах. Море бурлило, як казан з киплячою водою, під яким постійно викидають дрова.
Соул також підлетів до моря, зупинився на сотнях метрів від імператора Чорного Пламені. Невже землетрус?»
Він просканував морські глибини своєю ментальною силою.
Неподалік імператор уже кинувся у воду. За ним пішли і кілька магів другого рангу. Ця акваторія була прямо біля Дерев’єв Червоного моря, і тут не мало статися нічого непередбаченого.