Корал і Лазуар мовчали. Вони не знали Флоко, хоча інтуїція підказала їм, що він якось з ними пов'язаний. - Привіт. Ви прийшли зустріти нас? « Лазурі, хоч і боявся, але подумавши про сестру за спиною, набрався сміливості.
- Флоко потер свій блакитний, гладкий як шовк, підборіддя. — Але я лише допоможу вам піти і зроблю так, щоб маги Трібуналу тимчасово не змогли вас вистежити. Подальший шлях вам доведеться прокладати самим. Зрештою, якщо руска не може жити самостійно, це ганьба. Таким краще померти.
Русалки, почувши це, втиснули голови і хвости. Вони дивилися на цього малого, але також хвостатого водяного духу і думали, що він їх однорідний. Але, схоже, він був не так вже й добродушний.
Корал, побачивши, що Лазур мовчить, сама вийшла вперед. - Пане, телепортаційне коло знаходиться прямо попереду.
Вона вказувала напрямок.
Флоко не втратив часу. Хоч він і легко розправився з досвідченим магом третього рангу, це не означало, що він міг протистояти досвідченому чарівнику четвертого. Бог води ще не відновив всі свої сили.
Русалки знову рушили в дорогу. Цього разу Флоко, вони рухалися по землі так, ніби пливли у воді. Краплі води з повітря конденсувалися на шкірі і лусці, втягуючи їх.
Не минуло й двох хвилин, як вони досягли потрібного місця.
У старого, засохшого дерева Лазур зупинився і дістав пристрій, який йому перед відходом дав Чорнориба. Воно було схоже на каное від ткацького верстата. У самій товстій його частині був вигравіруваний мініатюрний магічне коло, а всередині знаходився магічний кристал.
Лазур активував пристрій. Старе дерево тут же тріснуло і, розвалившись на частини, створило круглий магічний коло, що ввімкнув світло.
Лазур, тримаючи на руках Жемчужину, увійшов всередину і вставив пристрій у центр кола. - Заходим по п'ять.
Без управління мага пристрій був не дуже потужним і міг перенести лише п’ятьох за раз. У разі небезпеки ті, хто не встиг телепортуватися, повинні були негайно знищити пристрій, щоб переслідувачі не могли йти за іншими.
За планом, Корал і ще кілька слабших русалок повинні були телепортуватися останніми. Навіть якщо б переслідувачів не було, Корал все одно не пішла б. Вона повинна була знищити пристрій і завести погоню в інший бік.
Тож коли Лазур увійшов у коло, обернувся і покликав Коралл, та зам'ялася. — Заходь, - сказав Флоко, зрозумівши її задум. - Я тут, твоя жертва не знадобиться. І я гарантую, що Трибуналу найближчим часом буде не до вас.
— Невже ви плануєте провести різанину на їхній території? — З захопленням запитав Лазур.
— Э-э... — Флоко вирішив проігнорувати його і звернувся до гойдається Корал. — Для того щоб русанців вижити у зовнішньому світі, самих лише перших здібностей недостатньо. Головне - це мозок. На мій погляд, з усіх цих русалок у тебе найкращі мізки і найсильніша воля. Якщо хтось і повинен вижити, так це ти.
Корал вперше чула, щоб хтось так цінував її. Ставив її навіть вище Лазурі. Її губи тремтіли, чи то від радості, хіба що через збентеження.
Колись пан Чорнориба сказав їй, що для порятунку пробних русалок від жахливого майбутнього вона доведеться пожертвувати собою: вдавати хворого і дозволити магам ставити на ній експерименти. Коли вони переконаються, що пробні руслки більше не підходять для поглинання забруднення, їх залишать у спокої і тоді з'явиться шанс втекти.
Корал вагалася лише одну ніч, а потім погодилася.
З того часу біль і хвороба стали її постійними супутниками, її тіло знову й знов закривали. Але, дивлячись на брата з надією, вона терпіла всі муки.
А сьогодні цей могутній водяний дух сказав, що вона є надією всього роду русалок.
Чи вона така важлива? Чи можна їй?.
Побачивши, що Корал все ще вагається, Лазурі знову покликав її. Він не знав, що вона збирається залишитися і боявся, ніби вона так і не вирішиться піти.
Але Флоко вже терпів.
Цей Лазур був здібним, але безглуздим. А Корал — розумна, але невпевнена в собі. Цим двом краще було не розлучатися.
Змахуючи дзьобом, Корал влетіла у коло. Решта руслаків поспішили за нею. - Пане, ви не знаєте коли прийде пан Чорнориба? — Лазур не квапився активувати телепорт.
Коли Чорнориба не з’явилася, йому довелося вести всіх далі по плану. Але тепер, коли в них з'явився такий могутній помічник, він сподівався, що той заодно приведе і його.
« Пані Чорнориба? » — подумав Флоко. — « Сол нічого не говорив ні про Чорнорибу. Якщо він дійсно існує, його особистість дуже цікава. Скільки втече, стільки й втече - він подивився на Перлину і раптом схопив її з кола.
Лазур замер, інстинктивно простягнувши руку, щоб утримати Перлину, але та була занадто швидко. Він схопив тільки порожнечу. - Чому ви забрали принцесу Жемчужину? — Дзвонила Корал.