Він стиснув зуби і зупинив учня третього рангу.
Ми привозимо стільки людей, але чому їх не видно у зовнішньому місті?
Обличчя учня відразу потьмяніло, а добра усмішка зникла.
— Що, цікаво? Якщо тобі так цікаво, я можу влаштувати так, щоб ти сам їх супроводжу.
Серце Дозера еклило. Він одразу зрозумів, що з цими біженцями не все так просто і швидко сказав:
— Ні, що ви, я просто так запитав. Ви зайняті, не буду вас відволікати.
Злякавшись, Дозер відразу пішов.
А учень, який залишився в конторі, лише холодно хмикнув, дивлячись йому слідом.
Коли Дозер пішов до торгового центру, він подумав про це і купив книжку з магії.
Він тримав у руках книжку, що пройшла через невідомий час і скільки рук подумав собі: « Не прошу стати офіційним магом. Але ж учень третього рангу, мабуть, зможу? »
Сол підняв з пилу пошарпану книжку і обережно стихнув з неї порох.
Це були магічні записки. Очевидно, вони пережили багато випробувань.
Хоча Сол був обережним, кілька сторінок разом з пилюкою все одно впали на підлогу.
Покинувши будинок мага Йонани, Сол не почав відразу вирушати в Академію Байдун.
Іноді він, як і зараз, підбирав залишені магами книги, іноді - просто затримувався в якійсь кімнаті.
Цього разу він отримав записки офіційного мага. Ця книжка була в саморобній палітурці, дуже товста, але магічні знаки на ній вже зникли.
- Деякі експериментальні нотатки. Ви можете віддати новим учням у вежі для вивчення, — Сол підібрав мертві сторінки, поклав їх назад і забрав книжку до свого сховища.
— Здається, катастрофа у внутрішньому місті мала дуже сильне випромінювання. Панні теж літала по кімнаті, щоб допомогти Солу знайти корисні матеріали.
— Господарю, всі матеріали тут зіпсовані, їх не можна використовувати.
- Це нормально. Матеріали, які зберігаються на вигляд, зазвичай погано захищені. Пошукай, чи немає тут таємниць. Фізичні схованки важко виявити ментальним скануванням.
Герман кивнув і відразу врізався у стіну. Його примарна сутність була в таких випадках дуже корисною. Фізичні бар'єри без магічного захисту його не зупиняли.
Соул продовжував перебирати записки і книги колишнього господаря, але помітив, що їх хтось чіпав. На книжкових полках з’явився шар пилу.
— Братик Сол, братику Соле! — Панні підлетіла до одного з кутів, а потім відразу ж повернулася.
Соул подумав, що вона щось знайшла, але почув її схвильований голос:
— Я знову знайшла живих людей!
— О? — Зацікавився Сол. - Де?
— Їх двоє, — сказала панні. — І вони навмисно приховують свою присутність. Тому я й змогла виявити їхні сни.
« Намірно приховують свою присутність... або це такі ж маги, як Йона, але в кращому стані, або інші непрохані гості."
Охорона внутрішнього міста Аргоса була і суворою, і слабкою одночасно. Вона була повністю покладена на магічні кола, без участі людей. І якщо маг, як Сола, знаходив спосіб, він міг прослизнути всередину.
« Немає сумніву, що багато людей цікавляться Аргосом. Може, ці люди знають, що тут сталося".
Сол підняв руку, витягнув з стіни пробивчого її наскрізь Германа і прибрав Кошмарну метелика.
По дорозі Сол свідомо стримував свої магічні коливання, підтримуючи їх на рівні другого рангу.
Його наближення відразу занепокоїло двох.
Але, на здивування Сола, першим, хто напав на нього черезсади, була... кішка?
Соул вже долетів до даного Панні місця, але нікого не побачив.
— Сховались.
Сол приземлився.
— Ви так демонстровано сюди летіли, будь-яка нормальна людина спочатку сховався б і поспостерігав, — прокоментувала Панні з щоденника.
Поки вони перешукали, з тріщини в стіні на Сола раптом мітнула маленька чорна тінь.
— МЯУ!
— Мяу...
Соул недбало відмахнувся, і тінь відлетіла назад до стіни. Вдягнувшись, вона видала жалібний котячий крик.
- Це що, кішка? — Здивувався промовив Герман. - Кішка насмілилася на вас напасти?
- Хи-хи, може вона від випромінювання з розуму зійшла?
— Или... — Соул ступив уперед і наступив на брудну кішку, яка зіскочила з стіни. - Ви якраз і хотіли, щоб я так подумав?
— Ай, боляче, болить! Помилився, помилився!
Маленька кішка заговорила людським голосом.
— А? Невже це розумне магічне створіння? — Здивована запитала Панні.
Вона рідко зустрічала розумних магічних істот. Малюки Водорості мали розум, але не дуже розвинений. Тож вона дуже зацікавилась розмовним кішкам. Вона навіть захотіла забрати її собі.
— Ні, — зруйнував її мрія Сол. - Це маг.
— А?
Панні знала, що деякі маги можуть перетворюватися на тварин, але зазвичай це було короткочасне перетворення або ілюзія. А ця кішка, навіть після того як Сол її так приклав, не повернулася в свій початковий вигляд. Дивовижно! Її інтерес тільки зростав.