Потім він зістрибнув з вози, підбіг до Корі і, кланяючись, привітався її:
— Пані Корі, давно не бачилися. Я чув, ви були поранені але тепер, схоже, повністю здорові. Це так чудово!
Спочатку вітання Корі потонуло в потоці лести Дозера. Неначе вона знову повернулася в ті дні, що провела у столиці герцогства Кема.
Корі випросталась, і на її обличчі з’явилась ділова усмішка.
Дякую за турботу. Ми вчилися в одній групі, не потрібно таких церемоній.
Але Дозер, здається, звик так говорити і відвісив ще кілька компліментів. Тільки коли вони говорили про наставника Казе, їхній тон став трохи нормальнішим.
— Коли наставник Каз привів нас, кілька десятків людей у столицю, він не зміг знайти придатного місця для навчання.
- У столиці теж є кілька малих магічних групок. Вони вже сотні років ведуть там свої справи і давно поділили всю територію. Вчитель Каз думав, що він зможе завойовувати своє місце і водночас не протистояти їхнім підступним інтригам.
Дозер говорив беземоційно. Озираючись назад, він не відчував жодного хвилювання і гніву.
— У результаті, втративши багато ресурсів, наставник Каз повів нас на захід. Але деякі учні третього рангу тоді не пішли з ним.
— Ми почули, що Аргос масово набирає магів і дрібні магічні угруповання, дозволяючи всім оселитися в зовнішньому місті, і вирішили заглянути. Але наставник Каз, увійшовши в місто і скоро вийшовши звідти, наказав нам іти далі на захід.
— Але на заході немає нічого доброго, — сказав Дозер. - Наставник Каз хотів вийти в море, але у морі... Занадто небезпечно.
Корі вже зрозуміла, який вибір зробив Дозер.
- То ти залишив наставника Каза і залишився в Аргосі?
Дозер мовчки кинув.
Хоча Корі не була ученицею вчителя Каза, вона таки поважала цього старшого офіційного мага.
— А ти не думав, чому наставник Каз волів піти на більш дикий і віддалений захід або в ще небезпечніше море, але не хотів залишитися?
Питання Корі змусив Дозера знову замовкнути. Лише через мить він тихо і неохоче відповів:
— Пані Корі, в море... Для мене надто небезпечно.
Побачивши, що Корі мовчить, він набрався сміливості і спробував виправдатись:
не тільки я. Майже всі учні третього рангу, що прийшли тоді з наставником Казом, вирішили залишитися. Коли наставник Каз йшов, з ним був лише один учень третього рангу і кілька другого.
Кори зітхнула. Це був вибір кожного, і вона не могла в нього втручатися.
У цей момент, можливо, через те, що візка стояла занадто довго, завіса привідкрилася і звідти виглянула кілька пар цікавих очей.
Корі помітила це і змінила тему:
— Чим ти займаєшся? Працюєш на Академію Байдун? Або вступив у якусь магічну організацію?
— Я сам по себе. Не вступав ні в які організації, працюю безпосередньо на Аргос. А ті, що в возі - це біженці, яких я привіз з кордону Кеми і Кнаса.
— Переманиш людей з герцогства Кема? — вскинула брови Кори.
Населення - важливе питання для будь-якої країни. Учень другого рангу, як Дозер, навряд чи наважився б займатися таким таємно.
— Ні, пані Корі, — Дозер знав, що вона з аристократичного роду Кеми, і поспішив пояснитися. — Хто і Кнас в останні роки постійно воюють, а кількість біженців та рабів зростає. Я купив цих людей там, з дозволу місцевого лорда.
Дозер навіть показав Корі дозвіл, який ховав при собі.
Корі знала, що велика герцогиня Кіра не хотіла, щоб люди Ками скорочувалися, але не могли перешкодити прикордонним лордам торгувати людьми.
Ось тільки вона не розуміла:
— Зачем Аргосу стільки біженців?
Зрештою, вони вже спустошували всі сусідні міста. Навіщо їм ще люди?
- Цього я не знаю. Я лише діставаю їх у зовнішнє місто, — опустив голову і відповів Дозер.
— Ладно, не буду про це думати. Проте титул марки дістався братові, — кривіла губи Корі, не бажаючи більше в це досліджувати. — Не буду тебе затримувати, иди.
Коли вона це сказала, то злетіла на великий камінь, де медитувала, сіла і заплющила очі.
Дозер поспішно вклонився ще раз. Потім він повернувся в візку і продовжив свою подорож.
Корі була недалеко від зовнішнього міста Аргоса. Невдовзі після цього Дозер безпечно проїхав через ворота і опинився всередині.
В’їхавши у зовнішнє місто, він дістався до контори і там знайшов учня третього рангу, передав йому людей з воза та отримав маленький мішечок із магічними кристалами.
Але перед тим, як Дозер пішов додому, він раптом згадав Корі, яку ми сьогодні відвідували.
Червона весна перетворилася на тендітну, вишукану дівчину. Якби не знайомі ментальні коливання, він би її і не дізнався.
Хоча Ментальна сила Корі була знайомою, її могутність майже позбавляла його мови.
Думка про те, що вона вже стала офіційним магом, а він все ще учень другого рангу, збудила в ньому давно згаслі амбіції.