« Що це?» — одразу примружився Сол і швидко мобілзував свою ментальну силу.
Коли його ментальна сила окутала цей згусток, він раптом відчув величезну злу волю.
Ця зла воля, яку тільки - но опустилася в пастку, відразу пішла до його лоба і намагалася проникнути у мозок.
Як Сол міг це допустити?
Його духовне тіло почало швидко вібрувати, і вилискована ментальна сила немов матерія, зжаліла спробою чинити опір сірій злій волі.
Але не встиг Сол помістити її в контейнер для заточення духів, як раптом виявив, що все навколо нього стало чорним!
Над головою, під ногами, спереду, ззаду, зліва і праворуч видно зоряне небо!
Потім та прядь злої волі, яку він з таким важко спіймав, була миттєво поглинута зірками!
Соул, який до того був спокійним, повільно відкрив рот.
« Це... нічне небо і зірки з мого ментального простору?»
Чорне зоряне небо протрималося недовго і зникло з поля зору Сола.
З ним розсіявся туман.
« У сірому речовині дійсно є слабка зла воля. Вона - ядро всього матеріалу, тому поки його не зруйнує або не поковтаєш, її не виявити.
« Ця зла воля хоч і мала, але заразна. Хіба старший учень Байрон її не помітив? Чи він якось по-іншому з нею справився?"
Соул простяг руку до іншого зеленого — лазуриту.
Але хтось за його спиною перервав його рух.
- Ти сказав, що в тебе є значний прорив. Який?
Рука Сола замерла в повітрі.
Він обернувся на роздуми.
- Значний прорив полягає в тому... наставник, чи не будете ви проти, якщо ми заберемо з експерименту один матеріал після воскресіння?
Горса стояв прямо за його спиною, повністю прихований під чорним плащом. Від нього виходила ледь уловлена аура занепокоєння, ніби він теж погано спав минулої ночі.
- Який матеріал? — тихо запитав Горса.
— Забрати... Лазурит. Можна?
Спокійний погляд Горси на мить став гострим, але він тут же знову прийняв свій звичайний, м'який вигляд.
- Що ти виявив?
Соул глибоко зітхнув і простягнув йому лазурит.
— У сірому речовині, тобто в сире для лазуриту, міститься досить сильна і уперта зла воля.
Горса залишився стояти на місці.
— Я знаю. Я вирішую проблему з злою волею.
Сол здивувався. Горса вже знав про вміст сірої речовини.
Але так і мало бути. Зрештою, він - маг другого рівня. Те, що він міг знайти не могло сховатися від Горси.
Але Юлі, який намагався вбити старшого учня Байрона, не хотів приховати існування злої волі.
Отже, вона приховувала те, що ця зла воля пожирає!
« Наставнику, як ви знаєте, я вже можу пересуватися по річці. Але вчора я побачив там ще когось.
Соул розповів все, що бачив.
І помітив, що Горса не дуже здивувався.
Або, точніше, він був не стільки здивований, скільки розчарований.
Горса повільно підійшов до Солу і взяв у нього з рук лазурит.
Лазурит був схожий на чудову синю кришталеву кулю, діаметром менш ніж два сантиметри.
— Для створення однієї кульки лазуриту потрібно щонайменше сотні духів помсти. У Блакитному Бухті за сотні років війни та лиха накопичилося лише стільки. Більшість зберігається у мене, чекаючи початку фінального експерименту. Менша людина має кількох наставників і Юли, для тесту. Я не думав, що Юла буде такою ж « безжальною ».
Він забрав руку. Прекрасний синій кришталевий шар з тріском розсипався в його долоні. Осколки, наче лід на сонці, в мить ока перетворилися у прозору рідину і просочилися в його бинти.
Соул побачив, як його долоня на мить почорніла, але тут же знову стала рожевою.
Горса знову підняв на Сола погляд. У його голосі чулася ніжна втома.
— Соул, скажи мені, я так намагаюся її воскресити, чому вона постійно робить якісь дрібниці, щоб мене роздратувати?
Соул не відповів.
Він ще не зрозумів, що саме Горса усвідомив з дій Юли. Але очевидно, що він вже знайшов проблему.
Експеримент воскресіння, заснований на лазуриті, ймовірно, зупиниться.
Але просто зупинити експеримент - не було кінцевої мети Сола.
Він мав змусити Горсу зрозуміти справжні наміри Юли і тих, хто за нею стоїть, та усунути цю загрозу.
Хоча Сол розумів, що Горса не була доброю людиною, він уже був у його таборі. Якщо ворожий табір вирішить перевернути стіл, то він змете й шматок торта Сола і його самого!
Тепер, коли проблема з лазуритом звучала, він не міг дозволити Горсі і далі вести корабель на рифи.
Сучасна реакція Горси не задовольняла Солу.
Він був розчарований більше, ніж гнівом і не виглядав так, ніби збирається розправитися з закулісними кукловодами.
— Сол... — Після довгого мовчання знову заговорив Горса. - Наскільки ти впевнений у своїй зілляй для уповільнення відторгнення?
Соул вздрил підборіддя.
— Це лише питання декількох років.
Але Горса похитав головою.