- Але в мене зараз немає часу.
Сол завмер. Хіба не було ще майже п'ять років?
Горса відвернувся і, закинувши голову, подивився у стелю.
- Ти знаєш, за що я відповідаю в експерименті після воскресіння?
— Загальне керівництво, оцінка планів? — Наугад припустив Сол.
— Нет. Здебільшого я відповідаю за те, щоб підтримувати чистоту духу Юли. Зберігати її особливий стан між життям і смертю.
Горса швидко обернувся. Його плащ злегка змерз, і Сол побачив, що рожеві бинти під ним стали зовсім старі, тьмяними та потріпаними.
Ніби людина постарів.
- Можна сказати, я витягнув її з рук смерті. Але смерть так і не відпустила її іншу руку! Я не можу відрубати руки смерті, це мені поки не під силу. Але я можу зробити все, щоб Юла не була відтята назад до безодні.
- Але з плином часу це завдання стає дедалі важчим.
— Сол!
- Наставник?
— Дай мені всі свої матеріали і записи по зеленій для уповільнення відторгнення. И готовься.
Горса підняв руку, і лист паперу зі свистом прилетів на стіл перед Солом.
Соул поспішно взяв його і побачив, що на ньому перераховано безліч магічних речей та матеріалів. Найбільш складною була схема магічного кола.
- Протягом десяти днів я дам тобі знати. Тоді ти повідомиш всім іншим, щоб вони взяли всі необхідні матеріали і готувалися до початку експерименту в призначеному місці!
Десять днів?
Горса збирається почати експеримент після воскресіння через десять днів?
Соул широко розкрив очі.
— Нікому не кажи про сьогодні.
— Да!
Хоч він і відповів швидко, але насправді був вражений.
Він думав, що Горса затримає експеримент для розслідування, але той вирішив його прискорити!
Його зілля вже було готове, але поки воно могло сповільнити відторгнення на недостатньо довгий час, щоб компенсувати брудну поведінку Юли при кожній зміні посудини.
Чи Горса хотів поставити Юлу в довгострокову посудину, а потім вже повільно вивчати, як усунути її?
І навіщо Горсе все його записи? Невже він збирається за десять днів продовжити час сповільнення до десяти років чи більше?
Але навіть за допомогою щоденника та його нескінченних спроб і помилок Сол не зміг би завершити цей експеримент протягом десяти днів.
На запитання Сола ніхто не відповів.
Того дня Горса забрав його записи і зник.
І вся Башта чарівників раптом ожила.
Рам і Каз, які не були підозрюваними, все ще регулярно займалися покращенням лазуриту. Вони також називали Юлу і Сола, щоб обговорити це питання.
Корі, заперта в лабораторії Гудо, працювала до виснаження, але щодня спілкувалася з Солом, ділячись своїми ідеями про анестезію для свідомості. І з гордістю говорила, що участь в експерименті з отрутою для душі дала їй багато натхнення.
Кількість виїзних завдань у регістрі різко зменшилась. Учні другого й третього рангів залишилися без роботи і, від нічого робити, клонувалися по Башнші.
Ло Кай, скориставшись цим, провів два збори. Соул обидва рази відмовився, сславившись на зайнятість в експерименті.
В метушні і поспіху минуло вісім днів.
Здавалося, все йшло своїм шляхом.
Поки на дев'ятий день у другому сховищі знову не з"явився Горса.
І він сказав Солу:
- Завтра починаємо офіційний експеримент. Місце в саду за Башнею.
За ці кілька днів Горса виглядала ще більш втомленою. Його срібні очі були налиті кров'ю, а рожеві бинти на тілі виглядали помияними.
— Да! — Сол, який проводив експеримент, негайно відклав усе і встав.
Горса посміхнувся.
— Не нервуй. Я вже повідомив інших наставників. Доступ до нього заборонений. Під страхом смерті.
Соул глибоко зітхнув.
- Готуй матеріали.
— Да!
Горса, повідомивши Солу про майбутнє початку фінального тестування, знову зник.
Соул одразу взяв список, який дав йому Горса кілька днів тому.
Хоч він отримав список заздалегідь, але до тих пір, поки Горса не дав чіткого наказу про початок, Сол не чіпав матеріали, боячись, що хтось дізнається про це раніше часу.
Крім того, інші отримали наказ: всі ті, хто мав право брати участь у експерименті, повинні були з’явитися в сад для співрозмовників квітів без матеріалів.
Ця новина приголомшила вчителів і учнів, які так довго й наполегливо готувалися.
Наприкінці Солу довелося відправити в перше сховище за деякими важливими матеріалами. Там його зустрів Гейвуд, який з розгубленим виглядом відкрив йому двері.
- Що, фінальне тестування... Воно починається? — Він був без капюшону, і жахлива жіноча особа на його потилиці відчайдушно намагалися повернутися вперед, ніби теж хотів почути відповідь.
« Так, завтра зранку », — відповів Сол.
Сильний учень третього рангу, ученик Горси, навіть не дозволив йому бути на експерименті.
Хэйвуд гірко посміхнувся, а Хайді на його затилку голосно заридала.