Соул почекав ще трохи. Більше ніхто не виходив.
Він запитав у ротів, куди пішла Юла, і отримав відповідь, що вона увійшла на дев'ятнадцятий поверх.
Рти не наважилися слідувати за нею.
Дев’ятнадцятий поверх — це володіння Горси. Слідувати за нею далі не було сенсу.
Сол мовчки повернувся на другий поверх Східної башти, а потім через Мекслой — в канал біля другого сховища.
Перед тим як піти, він запитав у ротів, які допомагали йому орієнтуватися.
- Чому ви мені допомагаєте? — Соул пам’ятав, що вони називали його Великим Демоном і зазвичай втікали з одного виду.
— Очі тебе слухають, і ми слухаємо тебе, — відповів один рот.
— Тільки не їси нас, — додав інший.
— Віні час від часу нас їсть, — сказав третій.
— Іноді очі їдять, — доповнив четвертий.
Ці роти, як курчата, гомонили навколо Солу.
- Ви називаєте її Віні? - Соул думав, що крім Юли, ніхто в Башні не називає її так.
Але роти не стали пояснювати, чому вони так її називають. Для них це питання, здається, було занадто складним.
« Яли іноді приходить сюди, щоб поїсти ці уламки духів?» — Сол знову несвідомо потере свій прозорий підборіддя. — Але ж вона і так дух на межі зараження. Як вона сміє їсти осколки духів? Не боїться, що зла воля в них знову знешкодить її свідомість? "
« Здається, старший учень Байрон теж бачив, як вона всмоктувала зі сірої речовини злу волю. Але ця зла воля, навпаки, допомогла їй прийти в себе після хаотичного стану."
« Невжелу Юла живиться злою волею?»
Соул вважав, що стан Юли був абсолютно ненормальним. І це, мабуть, вона приховувала від решти.
Чи знав про це Горса?
Якщо знав, то Юла вбила Байрона, щоб приховати від більшості людей у Башні той факт, що вона пожирає злу волю.
А якщо Горса не знав... то Юла точно намагалася приховати це від самого Горси!
- Щоденник! - Сол викликав щоденник у своїй свідомості і подивився на цю темно-червону книгу в твердому переплетенні. - Якщо я запитаю у Горси, чи справді Юла пожирає злу волю, він вб'є мене, щоб змусити замовкнути або зробить щось ще, що мені зашкодить?
Він впився поглядом у щоденник, не бажаючи пропустити найменшої його реакції.
Соул не увійшов у сховище через бронзові ворота, а знову пройшов через Мекслой.
У другому сховищі для Сола вже не було небезпеки.
А ось руки-лапша, які ховалися за бронзовими воротами були дуже агресивними.
Доки не можна було бути впевненим, що ці руки будуть такими ж слухняними, як роти.
Пройшовши через Межслой, він повернувся у другу сховищу і відразу ж послав на місце свого пера Горсе повідомлення.
Він не писав подробиць, боячись, що Юла вже повернулася до пана Вежі і побачить його.
Він лише повідомив Горсі, що має важливе відкриття в експерименті воскресіння.
Але відповіді не було довго.
Соул просидів до самого ранку. Тускле світло зі свічкою змінилося яскравим білим, але наставник Горса так і не з'явився.
« У вчителя Горси не було часу прийти до мене через те, що вчора повернулася пані Юла?» — гадав Сол.
Він потерти обличчя. Планований відпочинок пішов насмарку. Ще одна безсоння. У такому стані було небажано проводити експерименти, але вчора його дивина була для нього дуже напруженою.
Він приготував собі зілля для екстреного відновленняментальні сили і вирішив спробувати ізоляцію сірої речовини та лазуриту.
Хоч щоденник не попереджував про небезпеку, Соул приготував кілька протиотрут і поклав їх у сумочку компресій.
Якщо щось піде не так, він прийме необхідне протиотруту.
У крайньому випадку, у нього було багато сировини, і він міг приготувати його на місці.
Підготувавши, Сол відкинувся на диван і залпом випив з сірої речовини.
Це зілля розробив старший учень Байрон і сам його пробував. Навіть якщо і були побічні ефекти, то невеликі. Тому Сол вирішив почати з нього.
Ледве після того, як я потрапив у організм зілля, ще не дійшовши до горла, почав випаруватися. Але температура кипіння була низькою, тому його не обпалювали.
Ось тільки сам Сол виглядав так, ніби зварився зсередини. З носа і рота у нього повалив дим.
Через деякий час він відчув, що і з очей пішов дим. Все навколо стало туманним.
Усі предмети в диму гойдалися.
Покаявшись, він не міг зрозуміти, що його дух трохи зміцнився.
Зовсім небагато.
Можливо, через те, що його власна душа вже перевершувала силу звичайного офіційного мага, зілля зі сірої речовини не зробило на нього сильного впливу.
Він також відчував, що якщо прийме його вдруге, ефект буде ще слабшим.
А втретє - і зовсім ні.
« У пані Юла зникло тіло, її душава сила слабша за звичайного учня мага. Тому для неї зілля із сірої речовини досить корисне».
Коли Сол подумав про це, то помітив, що дим перед очима почав вдягатися. Очевидно, дія зілля підходила до кінця.
Але в цей самий момент перед його очима раптом з'явився густіший згусток сірого диму.