Він підняв очі на Сола.
- Це було спонтанне рішення, вибач. Але я тобі ще заплачу. Ти з'ясував причину?
Сол і Байрон переглянулися. Він розповів частину правди:
— Маг з Мофанаї створював духів помсти, щоб підвищити свою рангу. Частина плодів, мабуть, була використана для підтримки свого розуму.
- Частина? — Нік відразу вхопився за це слово.
— Мешканці міста також обмінювали плоди на мир з варварами.
На обличчі Ніка промель викликало здивування.
— Варвари? Навіщо їм плоди?
- А варвари використовують їх для підтримки розуму? — У свою чергу запитав Сол.
— Ні, — похитав головою Нік. - Варвари люблять божевілля. Навіть їхні жерці використовують свої методи, щоб бути розважними.
Навіщо варварам плоди? Чи вони були лише прикриттям?
Побачивши, що Сол нахмурився, Нік знову опустив очі.
— А що за справи змусили тебе виїхати? — Тоді запитав Байрон.
Нік подивився на нього і, не приховуючи, відповів:
- У мене помер батько. Сім’я покликала мене підписати відмову від спадку.
Причина була більш ніж шаноблива і легко перевіряється. Соул не міг визначити, чи Нік поїхав спеціально.
У кімнаті на мить запанувала тиша.
— Мені не сумно, що ви мовчали, — сказав Нік.
— Якщо так, то ти повинен віддати Солу ту нагороду в Башню, — раптом встав Байрон.
— Без проблем, — відповів Нік. — Тільки одну нагороду учень першого рангу не може отримати. Я можу йому замінити...
— Не потрібно, старший брат Нік, — підняв руку Сол. — У битві з варварами в Мофані я був змушений перейти на другий ранг.
Нік розинув рот. Все, що він хотів сказати, застрягло у нього в горлі.
Помовчавши, він раптом притиснув руку до грудей.
— Я не здивований.
Помовчавши ще, він стиснув руку сильніше.
— Я не заздрю.
— Тоді вирішено! - Підсумував підсумки Байрон. — Сьогодні готуємося, а завтра вирушаємо до Долини Протягнутої руки.
Сказавши це, він встав і пішов до дверей, але на півдорозі повернувся і випровадив Сола та Ніка з кімнати.
...
Тієї ночі Сол, лежачи в вузькій, як труна, кімнаті на такому ж вузькому ліжку, роздумував про слова Ніка.
Судячи з його пояснення, це завдання дійсно могло бути його спонсорним рішенням. Адже причина, чому він поїхав, була досить вагомою.
Але коли Сол згадав, що варвари знищили плантацію, Нік не виявив належного занепокоєння. Він не цікавився плодами.
Навіть якщо Нік дуже стриманий, його ставлення до плодів сильно змінилося.
Чи не намагався Нік за допомогою цієї справи передати Солу якусь інформацію?
Він закрив очі, і в його голові замелювали обличчя...
...
Наступного ранку всі троє встали і попрощалися з доглядачем Чорного замку.
Вони не поїхали на вузькому возі з нашого села, а скористалися місцевим транспортом — дерев’яним павуком.
Побачивши його, Сол подумав, що це величезний будинок на восьми ногах.
Оскільки вони їхали в Долину Протягнутої руки, місце, де колись відбувалися битви між магічними школами, і куди прості люди не могли, маги, прямуючи туди, не брали з собою слуг.
Такі великі магічні артефакти, як дерев’яний павук, були найефективнішим засобом пересування.
Ось тільки керувати їм потрібно було обережно. Якщо зламаєш, то заплатите багато.
Соул переніс з воза всі свої інструменти для дослідження душ.
Нік взяв багато проводів від індукційного крісла та кілька металевих кілець.
А Байрон - якісь дивні деталі і кілька спеціальних пляшок для зберігання злих духів.
Для плоті ці пляшки були крихкими, а для духів вони надзвичайно міцні.
Звичайні злі духи й мсті створіння вже не могли втекти, коли в них потрапили лукаві духи.
Цього разу Сол і Нік мали допомогти Байрону зловити злого духу.
А разом і провести свої дослідження.
Всі троє, здавалося, забули про вчорашні розбіжності і виглядали згуртованою командою.
...
Долина Трикутної руки, яка стала полем бою магів, їхнє кладовище.
Причина тієї війни вже була невідома. Лише відомо, що в ній загинуло стільки магів, і на заході Північного континенту їх майже не залишилось.
На заході ще не було мага другого рангу.
Але це тривало недовго. Східні та південні магічні школи відразу звернули увагу на цю порожнечу.
Після недовгої боротьби на заході з'явилися нові магічні школи.
Серед них була і Башта чарівників Горси.
Тому маги з Вежі мали велику вагу в західному магічному світі.
Поки не лізеш на рожен, можна було ходити з гордо піднятою головою.
Соул, Нік і Байрон сідали в дерев’яному павукі й повільно наближалися до входу у Долину.
— Долина Протягнутої руки є також вхід у Безхозні землі на заході. Після війни один з проходів у Безхозні землі був заблокований, — сказав Байрон, показуючи Солу мету.
— Безхозні землі? — Соул чув цю назву на уроці з основах всесвіту, але просто лізь.
— Так, це місце, де навіть офіційні чарівники бояться лізти. Я й сам про нього лише чув, — сказав Нік.
— І добре, що не були, — закінчив Байрон.