Але оскільки він перебував на кордоні, то після загострення стосунків з герцогством Кнас жити тут стало важче. Через війну більшість гарнізону відправили в прикордонне місто, і оборона послабила. До того ж, звідкись з'явилися варвари, які час від часу робили набіги через що врожай падав з кожним роком і данину стало збирати все важче.
Щоб поліпшити врожай і зберегти захист, пан маг мусив частіше використовувати чисті діви для годування.
- Але ж ця магічна організація підтримує Мофаню? Чому вони не попросять їх знищити варварів?
Соул чув від Ніка, що з Вежі регулярно посилають учнів третього рангу за плодами. Невже вони не могли заодно і з варварами розібратися? Адже звичайні варвари сильні лише фізично. Вони нічого не роблять проти магів.
- Цього... — замялась тітка Дженни. - Цього я не знаю. Варвари переважно нападають на села в околиці, а де ховаються — невідомо. Мабуть, їх важко зловити.
Говорячи це, вона глянула на чоловіка і дружину, яких відводили в дім.
— Ти не хвилюйся, живи тут спокійно. Поки плоди все гаразд, і з Мофанем все буде в порядку! — отчеканила вона.
Коли вона сказала це, тітка Дженні сердечно запросила Сола до себе в гості, але погляд її був якимось дивним.
Отримавши потрібну інформацію, Сол без церемоній від неї відділився.
— Дякую, тітко Дженні. Я піду далі шукати роботу. У мене немає грошей, хихикнувши, він утік.
Тітка Дженні, розтуляючи рот, вирубалася, але, здається, не дуже-то і розсердилася.
Соул біг по вулиці, розглядаючи крамниці і будинки.
Хоч містечко не було особливо багатим, люди на вулицях виглядали дуже спокійними і щасливими. Навіть старий у потертій одязі, який сидів на сходинках, міг весело розмовляти з господарем крамниці про те, що вони будуть їсти на вечерю.
Здавалося, що це містечко не повинно турбувати нас про майбутнє. Адже у них були плоди "шліфувального каменю".
Після того як Сол обійшов місто і послушно поговорив, він повернувся у двір Ади.
На подвір'ї якась жінка з тазом виходила з дому. Побачивши Сола, вона здригнулася, розвернулась і знову скрилася всередині. Двері з гуркотом захлопнулася, наче Сол був якимось чудовиськом.
Соул опустив голову і подивився на свої руки. "Магічний трюк" не розвіявся. Чого вона злякалася?
Не звертаючи уваги на перелякану жінку, Сол скинув у кімнату старого безумця.
Той, хто повернувся вчора, так і захраїв. Вранці Ада поспішає, і вони пішли, не заходячи до нього.
Тепер же, ввійшовши Сол виявив, що старого в кімнаті немає. Речі були розкидані ще більше, ніж вчора, ніби хтось навмисно в них рився. І де-небудь не вистачало.
Сол потер підборіддя.
- А він швидкий.
"Пусть біжить" - Сол не дуже турбувався про якогось старого. Він лише відчував, що у нього є якісь секрети і не знав, чи пов'язані вони з плодами "шліфового каменю".
Він повернувся до дому Ади. Кожного разу, коли Ада замкнув Панні в будинку, і так на цілий день. Їжа, питво і туалет — все було всередині.
Соул підійшов до дверей, і замок з клацанням відкрився на долоні.
Почувши звук, дверцята шафи на ліжку відкрилася зсередини. Соул увійшов у будинок і побачив, як звідти вилізає Панні.
— Братик Сол! — Панні вилізла на край ліжка, розтягнувши ноги і широко усміхнулася.
Соул, прибравши свою удавану посмішку з непроникним обличчям сів поруч із нею.
- Як ти дізналася, що це я? Твої очі дійсно не бачать?
На ліжку стояв глек з водою і кілька хлібів. До них ніхто не торкався. Губи дівчатка були білими і потріскались, але вона терпіла, не їла й не пила. Вона більше не хотіла керувати справами в кімнаті.
— Правда, не бачать. Я впізнала кроки брата Сола.
— Ти, здається, мене добре знаєш, — сказав Сол. — Коли ми розлучилися, тобі ж було лише три роки?
Панні несвідомо забирала край свого одягу, який вже перетворився на бахрому.
— Да. Але Ада постійно бачить у сні брата Сола.
Сон? Нічний метелик?
Обличчя Сола змінилося. Він серйозно подивився на срібні очі Панні.
Вони були прекрасні з будь-якого ракурсу. Але звичайна людина, крім краси, напевно, відчувала б і деяку жах.
- Бачиш сни брата? Завжди?
На цей раз здивувалася Панні. Вона повернула голову, її очі втупилися на обличчя Сола, і, помовчавши, вона хіхикнув.
— Ада мне не вірить. Братик Сол, ти такий хороший.
— Ада часто бачить уві сні той день, коли ми втекли з села. Він несе мене на спині і іноді обертається, щоб подивитися на тебе, який застряг у вогні. А в вухах у нього весь час звучить твій крик про допомогу.
- Він постійно це бачить.
« Мій крик про допомогу?» — почав повільно кліпнути і раптом зрозумів, чому Ада його прихистив.
- Це голос брата Сола. Я дізналася, коли ти прийшов, — панні стиснула губи і з гордістю усміхнулась.
Солу в цьому році було чотирнадцять. Можливо, через недоїдання в дитинстві у нього ще не зламався голос.
Соул ніколи не чув про нічну метелика. Почувши, що Панні може бачити чужі сни, він відразу зацікавився і навіть забув про плодоносний камінь.