- А уві сні ти бачиш?
— Да-да, бачу. Уві сні я — це Ада.
Ось воно. Не дивно, що Панні не називає Аду братом. Коли вона почала бачити сни, то вже не могла відрізнити себе від нього.
Ада сказав, що Панні осліпла в три роки, коли вони втекли з села. Отже, вона може з трьох років бачити сни разом із Адою. Це могло легко призвести до плутанини в її свідомості.
Але було й дещо гірше...
— Панні, а крім снів Ади ти бачила сни інших людей? І ти знаєш, що це сни? — запитав Сол.
Панні схилила голову набік.
— Спочатку бачила тільки сни Ади. А потім почала бачити і сни тих, хто поруч. Наприклад, сон старого безумця. Він постійно бачить, як варвари руйнують село. І сон дядька Джейса. Він постійно бачить, як померла його дочка і її розрізали на шматки. І сон тітки Цюн. Вона постійно бачить, як вбила свого чоловіка, відрубала голову, потім розрізувала тіло і поступово викинула в кошику.
На друге питання Панні не відповіла, здається, забула.
- Ти знаєш, що це сни? - Сол знову запитав.
Тільки тоді Панні згадала.
— Спочатку не знала. А потім, коли вони постійно снилися, зрозуміла, що це сон.
— Страшно?
— Не-а, - Панани показала зуби в усмішку. — Ада говорить, що сни не треба боятися, прокинешся і все пройде.
Соул дивився на дівчинку і мовчав.
Хоч Панні могла вільно розмовляти з ним і зберігати дитячу наївність, але було чутно, що її сприйняття світу вже сплуталося через переплетення снів та реальність.
Вона беземоційно розповідала про болісні для інших спогади.
Як вона звикла до смерті.
А вона дійсно звикла.
— Панні, — зрештою заговорив Сол. - Ти бачиш чужі жахи, швидше за все через своє око. Якби у тебе була можливість їх прибрати... Чи ти погодилася?
У кімнаті на мить запанувала тиша.
— Нет! — Врешті відповіла Панні, заплющивши очі маленькими ладанами.
Сол встав. Панні, почувши його рухи, підняла голову і не убираючи рук.
— Нет! — Знову твердо повторила.
Сол поклав руку на її долоню. Чорні щупальці висунулися через його шию і повільно обвило її руку. Коли Солу було сказано, щоб вона відкинула руки і дозволила йому діяти.
« У дітей красти, псом будеш », — пригрозила йому Панні.
Соул повільно забрав руку. Малюк Водоросль з жалем втягнула щупальця.
- Ці очі для тебе небезпечні. Сподіваюся, ти скоро передумаєш.
Панні почула, як кроки Сола віддаляються до дверей і потім - як він переступає поріг.
Вона, немов забувала, що він тільки-но хотів вкрасти її очі, поспішно прибрала руки і, оперившись на ліжко, з тривогою запитала:
- Брате Сол, ти куди?
- Шукати роботу.
Потім почувся звук, який закривався і зачинив двері.
Панні сиділа на місці, думаючи, чи брат Сол не образився. Його емоції було важче зрозуміти, ніж у Ади.
Панні торкнулася своїх очей.
Вона просто подумала, що якщо тут будуть дві дірки, то вона стане негарною.
...
Незабаром панні знову стало нудно. Якби братик Сол часто грав з нею, нехай очі і перетворилися на чорні діри.
Її рука доторкнулася глека з водою. Хоч вона хотіла пити, але не стала, а відійшла з вуст.
Невідомо, скільки пройшло часу, але хтось постукав у вікно.
— Дядьку Джейса.
Панні залізла назад у шафу і, притиснувшись обличчям до вікна, сказала:
— Ада не дозволяє мені з тобою розмовляти.
- Не слухай свого дурного брата.
— Так, Панні теж вважає Ада дурним.
...
Соул ще раз обійшовся Мофань і в загальних рисах зрозумів зв'язок між « священним плодом» та "приємною мамою".
Цей плід, ймовірно, був схожий на квітникаря з Вежі, він теж любив їсти аурой померлих тільки, мабуть, вважав за краще свіжих дівчат.
Він не міг забути про стареньку сестру Пейдж, яка тимчасово використовувала зі свого стегна шматок свіжої шкіри для заманювання духу.
Чи плід і дух мали однакові смаки?
...
У місті Сол знову підібрався до плантації. Вона як і раніше охоронялася найкращими силами міста, але викраденої вранці дівчини ніде не було.
Чи для того, щоб з’їсти плід, не потрібно бути на плантації?
Але тут він помітив, що двері в ту триповерхову вежу, яка вчора була щільно закрита, тепер відкрита.
Башта була з дерева і каменю, виглядала старою та хиткою, але в той же час здавалося, що вона непорушна й буде стояти тут вічно.
Навколо вежі не було охорони.
Причинені двері, здавалося, запрошувала увійти.
Соул, застосовуючи своє серце, подивився на щоденник. Той його проігнорував.
Зате висунулася мала дівчинка Водоросль і потерлася про його щоку.
- Там є дух?
Малюк Водоросль качнула щупальцям.
Соул погладив її кінчик і наказав повернутися. Малюк Волося завжди був слухняний щоденнику і відразу зникла.
До вечора я прочекав, а потім повернувся на подвір’я Ади.
Але ледь він підійшов, як почув звідти гуркіт і лютий крик Ади:
— Я тобі сказав, тримайся від неї подалі!
Соул увійшов і побачив на подвір'ї повний розгром.