Наступного дня, Університет А, медична лабораторія.
Студенти професора Дуна могли вільно розробляти реагенти й проводити експерименти тут щотижня.
Студенти носили окуляри та захисний одяг і збиралися групами по двоє чи троє на випробувальному стенді.
Шу Вень подивилася на відпрацьовані рухи Бай Юе й була надзвичайно здивована.
Протягом останніх кількох днів Бай Юе провела цілу ніч, аналізуючи формулу ліків від раку й вносячи корективи. Зрештою, їй вдалося зробити фальшиву імітацію препарату для ліків від раку Бай Цзін.
Функції двох препаратів були дуже схожими, і не було побічних ефектів фальшивої формули!
Бай Юе була настільки схвильована, що хотіла кричати.
Вона прикинулася спокійною й капнула препарат на стіл для тестування приладів. Згідно з аналізом даних, препарат був ефективним у придушенні ракових клітин!
Шу Вень була першою, хто побачив це, і закричала: «Ого! Легендарний препарат, який може уповільнити поділ ракових клітин?! Бай Юе, ти занадто дивовижна! Коли ти виграєш Нобелівську премію, не забудь сказати, що я твоя однокласниця! Таким чином, я також можу насолоджуватися славою. У майбутньому для тебе точно буде місце в медичному світі!»
Перебільшений вираз обличчя Шу Вень, коли вона підвищила голос, успішно привернув увагу інших студентів у лабораторії. Вони підійшли й подивилися на звіт.
Бай Юе вдавала скромну. Вона зиркнула на Бай Цзін, яка тихо вчилася в кутку, й тактовно сказала.
«Насправді, це нічого. Я просто хочу досягти деяких успіхів. Я не така, як деякі люди, які навіть не зробили ліки й просто випадково хваляться грандіозною метою. Недобре втрачати обличчя в той час. Незалежно від того, чи ти людина, чи лікар, ти повинен робити це крок за кроком».
Бай Юе примружила свої вигнуті очі.
Студенти неодноразово кивали головами. Вони смиренно вивчали формулу, бажаючи чогось навчитися з неї.
Бай Цзін підняла очі й кинула погляд на звіт про тест на екрані. На куточку її губ з'явилася посмішка.
Точність тестового обладнання лабораторії була обмеженою, і вплив препарату на ракові клітини не міг бути кількісно оцінений.
Іншими словами, препарат міг придушити 30% ракових клітин, і 70% ракових клітин показували б ті ж результати. Саме через цю лазівку Бай Юе вдалося привернути увагу.
Професор Дун зайшов ззовні й побачив галасливу сцену. Він дорікнув Бай Юе, але також побачив препарат Бай Юе.
Він кивнув і поправив окуляри, щоб подивитися на Бай Юе. Він відчув, що вона також була талановитою студенткою, тому він дав їй рідкісний комплімент.
«Це препарат, на який ти подала заявку на патент минулого разу? Непогано, продовжуй наполегливо працювати!»
Коли студенти почули, що професор Дун відкрив рот, вони, природно, оточили Бай Юе й почали її хвалити.
Вони подивилися на Бай Цзін, яка не говорила з самого початку, й не могли не порівнювати їх.
«Ми справді повинні вивчати генетику. Чому між сестрами, які мають ту ж саму кровну лінію, така велика різниця?»
«Бай Юе завжди робить більше й говорить менше. Це не схоже на деяких людей, які хваляться, що можуть повністю придушити ракові клітини. Мрій далі!»
«Якби я була нею, я б точно не мала обличчя, щоб залишатися тут. Вона справді товстошкіра!»
Бай Цзін, здавалося, могла блокувати вплив зовнішнього світу. Вона зовсім не відповіла на глузливий голос.
Професор Дун не міг терпіти їхнього ставлення до Бай Цзін. Він грюкнув рукою по столу й заговорив із урочистим виразом.
«Що ви всі собі надумали? Ви всі тут просто базікаєте? Якщо ви не хочете продовжувати, тоді швидко йдіть!»
Студенти були збентежені й швидко повернулися на свої місця.
Професор Дун підійшов до Бай Цзін і знову й знову подивився на її поєднання. Він знизив голос і запитав: «Як прогрес?»
Бай Цзін похитала головою й байдуже сказала: «Це все ще напівфабрикат».
Шу Вень, яка сиділа поруч зі столом, почула це й не могла не засміятися.
«Я ніколи не чула про напівфабрикат. Якщо це невдача, то це невдача. Чому ти така вперта?»
Професор Дун підняв голову й кинув на неї погляд. Шу Вень неохоче опустила голову й закрила рот.
Він подивився на незадоволений вираз обличчя Бай Цзін і зрозумів, що реагенти, які вона розробила, безумовно, не будуть поганими, навіть якщо це був напівфабрикат!
Професор Дун силою взяв пляшку напівфабрикату, яку Бай Цзін збиралася вилити, і підійшов до тестового обладнання. Він почав експериментувати.
Усі дивилися на результати.
Коли скануючий аналіз машини поступово виявився, лабораторія перетворилася з галасу на мертву тишу!
«Ріст ракових клітин був повністю придушений?»
«Як це можливо? Машина зламана? Давай зробимо це знову!»
Інший студент капнув ще дві краплі реагенту в машину й отримав ту ж відповідь.
Професор Дун радісно посміхнувся: «Я знав це».
Після шоку студенти раптом обернулися й подивилися на Бай Цзін, яка мала холодний вираз обличчя, й схвильовано запитали.
«Спочатку було неможливо повністю придушити ракові клітини! Бай Цзін, як ти це зробила? Ти не намагаєшся покладатися на удачу, чи не так? Навчи нас!»
Бай Юе подивилася на студентів, які раніше оточували її, а зараз побігли до Бай Цзін. Вона не могла стримати своїх ревнощів і кинула на неї погляд.