«...Це лише напівфабрикат. Обладнання в лабораторії недостатньо складне. Ця пляшка ліків може повністю придушити ріст ракових клітин не більше ніж на три місяці. І вона не може повністю знешкодити ракові клітини, тому її все ще потрібно модернізувати...»
Бай Цзін перевела погляд на професора Дуна. Здавалося, вона відповідала на сумніви студентів, але насправді вона спілкувалася з ним.
Насправді вона використовувала новий тип запатентованої чашки Петрі, щоб зробити ці ліки.
Незалежно від того, чи це був Університет А, чи лабораторія Логана, хоча вони вже були дуже висококласними, вони все ще не могли задовольнити її потреби на цьому етапі. Це була найбільша проблема й обмеження, з якими зіткнулася Бай Цзін!
Їй потрібне більш складне обладнання та середовище.
Хоча студенти не розуміли методу, що стояв за цим, вони все одно неодноразово кивали головами. Те, як вони дивилися на неї, поступово ставало все більш поважним.
Бай Юе, з іншого боку, холодно пирхнула. Вона хотіла скористатися цією можливістю, щоб атакувати перевагу Бай Цзін, тому вона заговорила цілеспрямовано.
«Обладнання в лабораторії Університету А є найкращим у країні, і це також найсучасніше обладнання. Якщо ти не можеш розробити успішний препарат, ти можеш лише сказати, що твоїх здібностей недостатньо... Не шукай ізавжди нші об'єктивні фактори, щоб уникнути цього. Як студенти-медики, ми повинні поважати факти, а не шукати виправдань».
Почувши її слова, студенти дивилися вліво й вправо, почуваючись трохи невпевнено.
Професор Дун підійшов до Бай Цзін і заговорив від її імені: «Оскільки Бай Цзін сказала, що це була проблема з обладнанням, це, мабуть, через застаріле обладнання! Я напишу заяву керівнику, щоб побачити, чи зможемо ми отримати новий тип машини...»
«Я знаю кількох власників компаній, які керують медичним обладнанням. Я також допоможу вам запитати».
«Сила Бай Цзін далеко за межами вашої уяви. Між підручником та нею я вирішу повірити в судження Бай Цзін!»
Професор Дун сказав гордо. Як він міг взагалі виглядати як вчитель?
Він, очевидно, був фанатом Бай Цзін.
Бай Цзін подивилася на його перебільшену зовнішність і подумала про чашки Петрі. Вона одразу подумала, що він відплачує їй. Вона мовчки подумала про те, щоб попросити президента Рена ще кілька й модернізувати лабораторію Логана.
Під впливом професора Дуна студенти повільно стали приязними до Бай Цзін. Вони навіть взяли на себе ініціативу, щоб запросити її на обід.
Бай Юе таємно записала цей борг. Вона була настільки розлючена, що сильно розмахнулася флаконом з реагентом і кинула погляд на Бай Цзін із ненавистю.
Дзвінок продзвенів, щоб закінчити заняття. Бай Юе подивилася на сходинки біля лабораторії й раптом про щось подумала. У її очах промайнуло темне світло.
Вона прискорила свій крок і навмисно протиснулася до Бай Цзін. Вона вдала, що її штовхнули зі сходів, і перекотилася перебільшено, перш ніж впасти на землю.
«Ах! Боляче!»
Очі Бай Юе почервоніли. Вона потерла щиколотку й прикинулася жалюгідною, коли сказала: «Сестро, чому ти мене штовхнула? Навіть якщо наші напрямки досліджень у лабораторії збігаються, ти не можеш...»
Вона скривджено вкусила свої червоні губи, натякаючи, що Бай Цзін була досить безжальною, щоб напасти на неї через дрібницю.
Бай Юе виглядала так, ніби хотіла щось сказати, але зупинила себе. Її послідовники й шанувальники сердито оточили Бай Цзін і вказували на неї, коли лаяли її.
«Я щойно тебе похвалив. Здається, я зробив це даремно! Як ти можеш бути такою жорстокою? Ти можеш робити таку погану річ навіть у школі!»
«Ми повідомимо про тебе в школу, і школа виключить тебе!»
Бай Цзін подивилася на їхні дурні обличчя й насупилася з огидою. Вона була занадто лінивою, щоб пояснювати.
Вона повільно підійшла до Бай Юе й холодно сказала: «Ти маєш на увазі, що я штовхну тебе зі сходів?»
Бай Юе стиснула зуби й сказала: «Хіба це не так?»
Бай Цзін скривила губи.
Її посмішка була трохи дивною, що змусило серце Бай Юе забити на сполох.
Наступної секунди —
«Оскільки ти вилила на мене брудну воду й обмовила мене за застосування насильства проти тебе. Звинувачення вже поширилося. Якщо я цього не доведу, хіба я не зазнаю збитків?»
Сказавши це, Бай Цзін підняла ногу й наступила на щиколотку Бай Юе!
Перш ніж Бай Юе встигла відреагувати, пронизливий біль пролунав від її щиколотки!
«Ах! Моя нога!»
Цього разу крик був набагато реальнішим, ніж раніше.
Бай Цзін нахилила голову, наче вона оцінювала її болісний вираз обличчя. - «Це більше схоже на справжній біль».
Сказавши це, вона обернулася й пішла, не піклуючись про критику інших. Через її жахливий виступ щойно ніхто не наважився її зупинити.
Бай Юе з ненавистю подивилася на спину Бай Цзін, коли вона обернулася, щоб піти. Сльози навернулися в її очах, коли вона подивилася на своїх однокласників, які оточували її. Її серце було сповнене небажання!
Чому?
Вона вже використовувала тактику гарматного м'яса, але все ще не могла змусити ту стерву страждати!
Були навіть люди, які почали захоплюватися елегантністю та прямолінійністю Бай Цзін.
Це вона, очевидно, мала бути в центрі уваги всіх. але тепер, який метод вона мала використовувати, щоб знову привернути увагу інших?
Бай Юе подумала про Юнь Юя.
Вона зробила телефонний дзвінок із схлипуючим тоном і сказала: «Алло? Генерал-майоре Юнь. Мене образили мої однокласники в університеті А, і тепер я вивихнула щиколотку. Але я не наважилася сказати своїй родині. Навіть якщо вони дізнаються, вони не будуть піклуватися про мене... Надворі так холодно, я зараз зовсім не можу рухатися... це так незручно».
Почувши її плачучий голос, Юнь Юй насупився й подав знак своїм людям зайти.
Бай Юе занепокоєно сказала: «Чи можете ви приїхати й забрати мене?»