Бай Гуанцай подавився. Думаючи про те, як корпорація Бай заплатила багато грошей за проєкт ліків, як вони могли дозволити собі таку велику суму ліквідних коштів?
«Невдячна донька! Я не повинен був народжувати тебе з самого початку!»
Він стиснув зуби й показав на Бай Цзін, сваривши її. Він не мав обличчя, щоб залишатися в кав'ярні, й сердито пішов.
Президент Рен був шокований впевненістю та рішучістю Бай Цзін. Він одразу ж підписав контракт і потиснув їй руку.
«Сподіваюся, ми зможемо щасливо працювати разом! Як інвестор, акції, якими ви можете користуватися, та конкретні права та інтереси позначені в контракті...»
Президент Рен розповів Бай Цзін про перспективи розвитку проєкту та напрямок стратегії компанії. Вона уважно слухала. Коли вона побачила презентацію продукту на сторінці PPT, її очі засвітилися, й вона зупинила його.
Вона вказала на це й запитала: «Чи можу я мати деякі з цих чашок Петрі? Я зараз займаюся дослідженням ліків від раку. Мені справді потрібні такі чашки Петрі».
Бай Цзін із очікуванням подивилася на нього.
Президент Рен на мить завагався, перш ніж відповісти прямо: «Звичайно! Але виробництво цих чашок Петрі дуже обмежене. Я можу надати вам лише десять із них...»
Бай Цзін одразу ж погодилася. Це було більше, ніж половина того, що вона очікувала.
«Я піду з вами, щоб забрати їх зараз!»
Чашки Петрі були набагато досконалішими, ніж вона собі уявляла.
Бай Цзін дала три професору Дуну. Він був настільки схвильований, що ледь не обійняв її й не поцілував. Вона відступила з огидою. Під ображеним поглядом професора Дуна вона замкнула решту чашок Петрі у своїй шафі.
...
Під час обідньої перерви в дитячому садку Юнь Сяоюань запросив Бай Ченя до себе в гості.
У вітальні Юнь Сяоюань взяв на себе ініціативу, щоб винести всі іграшки й погратися з Бай Ченем. Його хихотіння лунало по всій кімнаті.
Юнь Шу дивилася на Бай Ченя жадібним і пристрасним поглядом. Вона скористалася нагодою, щоб завести його в кімнату й вмовляла його.
«Маленький друже, я збираюся грати з тобою в лікаря. Будь хорошим хлопчиком і дозволь мені перевірити твоє тіло, добре? Мені просто потрібно взяти трохи крові!»
Бай Чень часто ходив до лікарні, тому він був безтурботним і слухняно простягнув руку.
Після того, як Юнь Шу отримала кров, вона відправила Бай Ченя й швидко перевезла кров до лабораторії бойового відділу. Вона чекала новин із хвилюванням та нервозністю.
Однак, у другій половині дня капітан Юнь подзвонив їй і холодно сказав: «Мені потрібно більше крові».
«Дозування ліків, що залишилися в крові, занадто слабке. Бойовий відділ не може виділити конкретні компоненти. Нам потрібно більше крові. Ти можеш її дістати?»
Юнь Шу стиснула зуби. Вона не могла відмовитися від можливості, яка була прямо перед нею, тому вона могла лише пообіцяти придумати спосіб продовжувати брати кров.
...
Після школи Бай Цзін особисто забрала Бай Ченя з дитячого садка.
Бай Чень поклав свою сумку на землю й кинувся в обійми Бай Цзін.
«Сестро, Сяо Юань дозволив мені гратися зі своїм механічним велосипедом! Це дивовижно, він навіть може трансформуватися! Він навіть запросив мене погратися з ним через кілька днів!»
Бай Цзін погладила його по голові й лагідно посміхнулася: «Звичайно, у Сяо Ченя є друг, з яким можна пограти».
Бай Чень позіхнув і притулився в її обіймах. Після кількох слів він заснув.
Бай Цзін насупила брови й відчула щось дивне торкнувшись його лоба. Вона пробурмотіла: «Сонливість? Чи може бути, що рак знову поширився?»
Бай Цзін хвилювалася про його стан, тому вона знайшла час, щоб відвезти його до знайомої лікарні на обстеження.
У кабінеті лікаря лікар подивився на медичний звіт.
«Лімфатичний рак дитини ще не поширився широко, але зараз у нього трохи анемія».
«Як батьки дитини, ви повинні звернути увагу на доповнення його харчування, особливо для таких людей, як він, яким потрібно боротися з хворобою...»
Доповнити його кров?
Чому він мав анемію?
Бай Цзін насупила брови й покинула лікарню.
Вона купила багато трав та інгредієнтів, щоб доповнити його кров і Ци. Вона тушкувала суп відповідно до рецепта й подала Бай Ченю та Сі Цяню кілька великих мисок на вечерю.
Однак Сі Цянь був здоровим дорослим чоловіком. Після того, як він випив тонік, він не міг не відчувати неспокою вночі.
Бай Цзін сиділа за своїм столом і вивчала рецепт. Вона думала про те, що приготувати для Бай Ченя наступного дня, щоб поповнити його тіло.
Сі Цянь пересунув її стілець, щоб вона сиділа обличчям до нього. Він підняв край її одягу й використав свої холодні пальці, щоб вміло розстебнути її бюстгальтер. Він зловив її м'які червоні губи, і його дихання було гарячим і швидким. Він підняв Бай Цзін і кинув її на ліжко. Він притиснувся до неї.
Бай Цзін була трохи здивована. Її губи видали два неконтрольовані бурмотіння.
Очі Сі Цяня потемніли, коли він сказав: «Не поспішай читати рецепт. Спочатку відчуй ефект від живлення мого тіла».
Сі Цянь поцілував її мочку вуха й обхопив коліна Бай Цзін рукою. Він обмотав її ноги навколо своєї талії й зняв останній шар обмеження на її тілі.
Якраз коли він збирався вийти вперед, Бай Цзін раптом відчула нудоту.
Вона не могла не відштовхнути його. Вона кинулася у ванну кімнату, схопила унітаз і почала блювати.
Буууе...
Сі Цянь лежав голий на ліжку. Він опустив голову й подивився на місце, де вогонь поступово згас. Його обличчя потемніло, і він не міг зрозуміти, що відбувається.
...Чи був він настільки огидним, що змусив її блювати?