Глава 992: забруднення.
— И.И. Чіп, покажи мені схему досліджень душі, — Лейлін не звертав уваги на переляканих тубільців. З помахом руки до нього підійшов старий суходіл, і Лейлін притиснув руку йому.
Час минув, і вираз обличчя чоловіка швидко змінився. На ньому і щастя, і страждання, але в основному - замішання. Решта тубільців відступили, в страху спостерігаючи за тим, як « бог» дає старі подарунки.
З їхньої точки зору, як лідер рабів, так і наглядач були надзвичайними людьми. Щодо Лейліна, який очолював тисячі піратів і мав кілька сотень великих кораблів, то він набагато перевищував їхніх племінних провідників та старійшин. Можливо, єдиними їхніми тотеми були тітки.
[Біп! Схематичний аналіз душі завершено. Почався порівняння...] — І.І. Чіп проектував кольорове зображення Лейліна, яке порівнює душу корінного населення до душі звичайної людини. Декілька різних областей були особливо виділені темним кольором.
Після того як Лейлін повернувся до лабораторної щура, що була марною. У його очах замієло велику кількість даних, і він відразу ж посерйозив.
« Як і очікувалося, з душами тубільців щось не так...»
Деякий час тому Лейлін виявив надзвичайно цікаве явище. Жодне з місцевих жителів у морських морях не вірить в правдивого бога. Це було щось немислиме!
Боги так прагнули віри, що навіть не залишали поза собою дивних істот і брудних звірів. То з чого б їм відмовитися від цих розумних тубільців? Навіть якщо їхні душі не були навіть на десятій частині так само сильні, як душі простолюдинів з материка, боги все одно розуміли, що разом ці тубільці могли бути для них дуже важливими.
Але тубільці всіх плів, на які наступав Лейлін, вірили в духів природи і тотеми. Не було жодного випадку віри в богів з материка! Єдиною причиною цього могло бути те, що в їх силі віри існував якийсь недолік, який змусив богів відмовитися від них і ставитися до них як до сміття. Вони дозволяли корінним жителям робити те, що їм заманеться, і навіть якщо вони знали про існування величезної імперії тубільців, то не турбувалися цим.
Після багатьох досліджень та порівнянь Лейлін почав досліджувати цю таємницю, використовуючи свої власні здібності божественного створіння.
« Ця душа... Проблема не зовсім внутрішня. Насправді вона забруднена... — Лейлін став урочистим, — крім того, ця мутація має оцінку таємних заклинань... Вона знаходиться в найглибших глибинах їхніх генів і передається з покоління до народження.
По суті, сила віри була лише енергією душі, яка розсіюється, коли віруючі досягали емоційної піки під час своїх палких молитов або церемоній. Використовуючи свої доміни та божественні іскри, боги поглинають цю енергію душі й перетворюють її на Божу силу. Цей процес не дуже відрізнявся від молодших і вищих богів.
"Що станеться, якщо ми поглинемо цю мутирову силу душі?"
— И.И. Чіп, який поглинав віру корінних жителів, наказав Лейлін з цікавістю полагодити підборіддя.
[Біп! Завдання поставлене. Починаю симуляції... Підготовка моделі...
Великі об'єми даних замілювали перед очима Лейліна, формуючи можливості розвитку подій. Статуя Малара стояла біля вівтаря корінних жителів, що молилися. Сила віри, яку бачимо тільки для божественних створінь, вагалася перед кам’яною статуєю.
Спочатку у статуї не було ніяких змін, і її божественна сила поступово зростала. Але через десять років ця статуя стала непарною. Темно-червоний блиск витав навколо неї, а Малар став більш жорстоким і потребував постійних кривавих жертв.
Ще через століття від його запеклого реву сколихнуло божественне царство Малара. Велетенське тіло мавпи опустилося на головний матеріальний рівень, що міцно зв’язався з жерцями тубільців.
Минуло п'ять століть, і Малар став чудовиськом без власного розуму. Він перетворився на золотий прапор з зображенням мавпи.
« Я використав Малара в якості моделі, бо добре знайомий з його божественною силою, але я й подумати не міг, що може статися таке...» — як тільки симуляція закінчилася, Лейлін почав перелякано обмірковувати побачене.
"З силою віри тубільців явно щось не так. Вона дуже забруднена і може навіть призвести до ослаблення правдивого бога, а зрештою й до того, що він впаде на головний матеріальний рівень. Через постійні жертви він прилупиться до землі, а його розум поступово буде стиратися, поки від нього не залишиться один лише чистий інстинкт ...."
Така трагедія нічим не відрізнялась від самогубства. Тож не дивно, що боги обходилися з ними стороною.
« Загубити своє святе царство і бути вигнаним у цю сферу, де з часом твоє самосвідомість розпадеться. Це гірше, ніж ув'язнення... Сила їхньої віри забруднена, але це закладено в них на рівні генів, тому вони просто не можуть змінити цього... — Лейлін задумався, - Раз так, то мені не потрібно турбуватися про те, що інші боги можуть втрутитися у виконання моїх планів. Проте, мені доведеться взяти на себе всю тягар ...."
Хоча поклоніння цих мешканців було недостатньо, а духи не були такими могутніми, як боги Полубог, котрі стали подібними до тих духів. Якби півбоги були там, то мали б таку силу!
Звичайно, як тільки вони залишать цю територію, сила таких клубочі різко впаде.
« Що б там не було, це можливість. Величезна можливість!» - очі Лейліна спалахнули, коли в його голові почали програватися безліч можливих сценаріїв. Залишилося тільки втілити їх у реальність.
« Однако... Мене непокоїть недосконалість і забруднення цих духів. Якщо я повністю в них не розберусь..." Лейлін згадав кілька зразків цих тоємів, і його божественна свідомість почала копатися глибоко у генах, шукаючи древні спогади ...
На полі бою запалав пожежа, плавучі міста врізалися у землю як метеорити. Арканісти, які завжди були такими розумними і далекоглядними, що контролювали всю правду у світі, тепер померли. Хто їх убив? Боги!
Останні в живих Арканісти Нетеріла кричали від ненависті і болю:
— Майс не згасне, а таємно заклинання! Ми ніколи не здамося...
Лейліну було легко опрацювати лише кілька фрагментів пам’яті, і навіть він міг обробити тільки малу частину. Однак ця маленька частина інформації була достатньою, щоб зашевхнути його.
« Можливо, ці люди є вихідцями з епохи Нетеріла!» — ахнув Лейлін. Раніше він вже зустрічав інших людей з епохи Нетеріла, таких як Хелен. Хоча було досить шкода спостерігати за тим, як вони бігають і ховаються, щоб вижити в порівнянні з цими тубільцями, вони жили просто чудово.
« Хто б міг подумати, що прогресивні і культурні жителі Нетеріла за кілька десятиліть доходять до такого жалюгідного стану. Їх називають варварами та дурнями, а деяких навіть захоплюють і перетворюють на рабів..." -- Лейлін зітхнув.
Тепер він міг зрозуміти, що сталося в минулому. Боги були незадоволені сміливими дослідженнями Арконістів Нетерила, і зрештою це призвело до війни. Вони почали вбивати всіх арканістів, і більшість плавучих міст кидали у льоту. Ціла цивілізація впала в одну ніч.
Саме в цей момент зібралася група людей Нетеріла. Мабуть, вони хотіли протистояти поневоленню богів і були сповнені рішучості. Вони проковтнули ліки, які відкидали силу віри, а решта просто не пощастило і стали причетними до боротьби з високоранговими богами.
У будь - якому разі, душі Нетерїла зазнали великих змін і тепер їх вважали отруйними для сили віри та, відповідно до власних богів! Певно, що Боги не прийняли б їх, тому вони мусили втікати через моря й оселитись тут.
Під час цього процесу, через силу богів та інших впливів, ці люди значно регресували. Те, що колись було відомою культурною цивілізацією, перетворилося на купку варварських нерозумних племен...
« Якщо я вважаю, що предки цих тубільців перетворилися на варварів і знехтували силою віри. Це позбавило їх можливості знайти хоча б одного бога, до якого вони могли б звернутися... Ось як прикро..." -- Лейлін відчув нестерпний біль втрати цілої цивілізації.
Його очі почервоніли:
« Однако... Оскільки все так склалося... Віддайте свою кров, сльози, ненависть і силу віри - все..."
Боги, можливо не могли вирішити цю проблему, але Лейлін міг обійти її. Його стародавня Облік, яка поглинала Кошмари й могла поглинута емоції мільйонів людей, безсумнівно, надав би йому силу конкурувати з богами!
« Звичайно, я повинен тримати це в таємниці. Принаймні, перш ніж я почну своє підхоплення, здатність використовувати силу віри цих людей не повинна бути розкрита... — Лейлін потер віскі, відчувши головний біль. Кількість таємниць, які він зберігав далі зростала - мені доведеться ґрунтовно проробити план. На щастя, острови Дебанкс майже не мають контакту з континентом, тому я маю можливість зберегти цю інформацію в таємниці!»
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv