Розділ 991: Острів Дебанкс.
У капітанській каюті Баґрового Тигру прогулювалася інтенсивна дискусія з невеликою кількістю учасників.
Як відповідальне обличчя, Лейлін сидів на чолі столу з Ізабель і Тіффом по обидва боки від себе. З боку Ізабель сиділи Робін Гуд, Рональд, Карен та інші лідери. З боку Тіффа — це люди з організації Лейліну, що на півночі. Серед них були як диявололонік, так і справжні дияволи. Навіть якщо вони приховували це, їх аура все ще спричиняла в піратів відчуття небезпеки та занепокоєння.
Поруч з дияволоплонниками було декілька похмурих священиків, які були більш важливими персонами. Ці священики були « саджанцями », які вирощували Лейлін. Хоч вони були молоді, то вже почали виявляти милість і добрі риси й видавались зовсім протилежними Дияволам. Але вони все одно сиділи разом, що створювало досить цікаву атмосферу.
Ці дві групи зустрілися вперше, тому з цікавістю один одного оцінили.
Це були елітні сили Лейліна, а також його майбутньої церкви та армії. Вони також були капіталом, який Лейлін збирався залучити в свою подорож до імперії тубільців, тому він, природно, мав познайомити і об'єднати їх.
Після того як з довгими виставами було покінчено, Лейлін тихенько кашляв. Відразу ж після цього в каюті повисла тиша.
— Ізабель, доповідай про цю ситуацію, — каже Лейлін. — Він завжди називав її за офіційну умову, навіть після того, як вона стала божественною особою. Для таких довгожителів, як вони, кровні стосунки і таке інше були беззмістовними. Їхньою єдиною цікавістю було безсмертя.
- Одна з моїх піратських угруповань знайшла корну імперію. Вона розташована на великому острові розміром з два або три Королівстви Дамбрат, і в її околицях постійно бушує сильний шторм та небезпечні океанські течії. Щороку кораблі можуть пропливати вздовж цієї території лише на короткий проміжок часу, тому вони контактують з зовнішнім світом мінімален. Мої підлеглі вже мають чітке уявлення про те, що відбувається з групами людей, і їм вдалося створити точний маршрут судноплавних шляхів...
Кордони та кораблі були головним елементом вміння піратів під командуванням Ізабель. Оскільки їхнє життя залежало від моря, то вміння орієнтуватись і визначати своє розташування по зірках перевищувала навігаційні здібності звичайних торгових суден.
Ізабель, як головний капітан у зовнішніх морях, звичайно мала в своєму розпорядженні багато талановитих людей. Як тільки вони визначили місце розташування, визначення маршрутів кораблів стало простим завданням. Однак, на це потрібно було деякий час, і багато випробувань коштували піратам життя.
— Хсс! — Як же промова Ізабель викликала зітхання з боку підлеглих Тіффа, двох чи трьох Королівств Дамбрат? Ця територія завбільшки з невеличкий континент.
— Королівство Дамбрат населяє приблизно мільйон людей. Навіть за скромними підрахунками, населення цієї імперії має становити принаймні 2 мільйони людей. Нам доведеться зіткнутися з такою кількістю людей? Це жахливо!
Ці прості підрахунки змусили деяких піратів змінитися в особі. Зрештою, у них було менше десяти тисяч чоловік і кожному з них довелося б боротися проти ста тубільців. Якби не перевага на морі, а також маршрути, вони б вже почали думати про втечу.
— Тихо! — Закрикнув Тифф. — Ви намагаєтеся принизити себе перед нашим паном? Ви настільки дурні?
Строгий тон у поєднанні з його легендарною силою негайно примусив усіх заспокоїтися.
Лейлін недбало помахав рукою:
- Хоча багато тубільців, це нічого не означає. Ви самі все зрозумієте, коли ми зійдемо на берег.
Навіть у попередньому світі Лейліна колонізатори під час великих відкриттів змогли завоювати Америку, використовуючи лише сотні або навіть десятки людей. Маючи тисячі злочинців, піратів та багатьох інших людей, вони могли захопити цілий континент. Зрештою, вони стануть героями як Кортес, який з тисячею зміг захопити п’ятнадцять мільйонів ацтеків всього за 5 років.
Ця імперія тубільців не дуже відрізнялася від ацтекських племен зі свого старого світу, - одсталої цивілізації, цілковитої дикості і неписьменності. Завдяки досягненням у галузі цивілізації та технології землі, що населялися відсталими людьми, було б зовсім не важче зарізати жирну свиню.
І що найважливіше, як вони могли зазнати невдачі, якщо Бог був на їхньому боці? Як божественна істота, Лейлін був невидимою аурою, яка була дуже заразливою. Побачивши його впевненість, інші втратили всі свої страхи.
Лейлін кивнув, побачивши це, дозволив Ізабелі продовжити розповідь про імперію тубільців.
- На основі нашої звичайної практиці, я назвала цей нещодавно відкритий острів Дебанкс. Ми знаємо, що імперія тубільців розташована в самому його центрі і носить назву Сакартес, яка перекладається як « Солнце, чого ніколи не заходить ». Вона займає більшу частину острова і має населення приблизно півтора мільйона людей. Навколо Імперії Сакартес живе кілька ворогуючих плів, більшість з яких підлеглі їй. Загалом їх нараховують приблизно п'ять або шість сотень тисяч...
Ізабель, очевидно, була дуже розумною і змогла зібрати таку точну інформацію про Імперію Сакартеса. Це було досить непогано. Хоча вони були готові до цього, дехто з людей таки був шокований, почувши про оголошення війни двом мільйонам осіб.
Дивлячись на дії своїх підлеглих, Ізабель холодною тоном додала:
— Хе-хе... це дурниця, ви, безмозкі овочі! Це не два мільйони ворогів, а 2 мільйони здорових рабів! Крім того, вони мають безліч скарбів, які можна розграбувати, і родючі землі, яких можна дістати!
Лише тоді інші пірати нарешті заспокоїлися, згадавши цих хіленьких аборигенів. Вони взяли їх у рабство, і їм, очевидно, було відомо, що вони можуть підкорити лише одну зброю. Вони не противилися, як би їх не повалили, і іноді сотні таких рабів могли правити всього лише один доглядач. Тепер, не зважаючи на їхню чисельність, пірати нарешті відчули велику перевагу.
— Верно! Ці тубільці такі хворі. Чого нам боятися? Крім того, нам не потрібно відразу оголошувати війну. Ми можемо почати з околиць і підкоряти собі по кілька груп, щоб ті працювали на нас і вбивали своїх ж родичів... Рональд тихо сказав, що якщо ми завоюємо таку величезну територію або навіть десяту її частину, то кожен з вас отримає неймовірні багатства і навіть палацові титули та власні землі...
Пірати постійно ризикували своїм життям. Почувши щось таке спокусливе, вони почали переривчасто дихати, а їх очі налилися кров'ю.
— Верно... Оскільки ми - марки, моя сім'я має право присвоювати титули. Коли прийде час, я безумовно не покуплюсь...
Коли Лейлін обіцяв свою обіцянку, пірати захоплювалися. Намагання стати палацами зрештою переконали цих піратів, і вони приготувалися до наполегливої праці.
Люди з боку Тіффа занепокоїлися. Зрештою, члени духівництва теж повинні були їсти й пити і жити безпечно та комфортно.
- Це наказ нашого Господа. Ми повинні завоювати імперію тубільців і поширити там свою віру! — Темряво оголосив Тифф.
— За нашого Господа! Інші почали палко молитися.
Потискуючи руку друга, всі вони поступово покидали каюту. Лише Тіфф і Ізабель залишилися всередині.
- Не має значення, в скільки разів вони перевершують нас за розміром, але... Чи ж пан не подумав, що вони можуть бути охоронені богами? — Пусто запитав Тифф. Саме цього Лейлін і намагався уникнути.
я теж хотіла попередити тебе про це. У кількох племенах тубільців, які живуть у морських районах, є свої тони віри. Деякі навіть співпадають з Лерендами або Полубогами... — Серйозно погодилась Ізабель. З їхнього погляду, хоч би якими марними були тубільці, вони могли мати пару справжніх богів. Це було б просто жахливо.
Зрештою, Лейлін був лише божественною істотою. Про жорстокість божественних боїв можна було дізнатися з історичних віршів та поетичних епопей.
— Вам не треба турбуватися про це. На острові Дебанкс і правда є кілька своїх релігій та божественних істот, але це максимум, Полубог, а не правдивий бог... Крім того, боги континенту не зацікавлені в вірі тубільців... — Уял их Лейлин.
Очевидно, він був найсильнішим серед богів.
Почувши це, Ізабель і Тіфф заспокоїлися. Хоча між ним і правдивими богами існувала велика різниця, але відмінність між божественною істотою та напівбогом була не такою великою. Вони все ще мали сміливість ризикувати своїм життям заради цього.
А втім, Ізабель і Тіфф не ставили йому зайвих запитань. У богів завжди були свої секрети...
Лейлін теж не хотів ділитися своїми планами. Після того, як вони пішли, він підійшов до дну трюма і подивився на групу рабів-туземців, що з'їхалися від страху. У рамках підготовки до цього походу ці тубільці мали бути перекладачами і комунікаторами. Це зменшило б ненависть тубільців до колоніального вторгнення.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv