Гава 993: Птах.
Сотні військових кораблів ковзали хвилями, що були зовнішньою морівою.
Але для людини, яка відповідала за цю довгу подорож, все було не так красиво. На кораблях пливло п’ять тисяч людей, яких треба було прогодувати, а це була величезна проблема у відкритому морі. Крім того, людей Лейліна постійно турбували й хворіли.
На щастя, цей екіпаж спочатку був піратами Багрового Тигру. Тіфф відіслав своїх посланців на кожен корабель, щоб підняти дух людей. Без допомоги священної магії, це було б для них дуже важким випробуванням.
Лейлін стояв на палубі прапормана, дивлячись на безкрає море. Він тихо зітхнув:
- Наші запаси їжі та води швидко вичерпуються. Війна далеко від дому — справді величезна авантюра... На щастя, ми зможемо дістатися до островів Дебанкс перш ніж наші запаси вичерпаються...
На обличчі Ізабель з’явився рум'янець, що було рідкісним видовищем. Командація Баґровими Тиграми протягом багатьох років « убило» цю елегантну юну леді. Тепер вона була піратом, сповненим жорстокості і хитрості. Тільки коли вона була з Лейліном, то показувала частину своєї дівиці.
- Ми захопимо припаси, коли досягнемо суші? Це може бути не найбезпечніший метод!
Почувши здивоване запитання Ізабель, Лейлін похитав головою:
- У нас обмежене число людей. Кожен з них надзвичайно цінний, тому ми не можемо йти на безглузді жертви...
Навіть у попередньому світі Лейліну було важко вигравати війни, подолавши довгий шлях.
- Про що ти думаєш? — Ізабель подивилася на нього.
Він вже склав навігаційну карту з островом Дебанкс у центрі. Масштаб був трохи абсурдним, але цього було достатньо.
Лейлін вказав на групу островів біля острова Дебанкс. Вони були достатньо великими, щоб на кожному з них було своє власне правляче королівство і багато інших островів менші.
- Ти хочеш сказати... Отже, спочатку ми захопимо острова Чіхуахуа і використовуємо їх як пункт постачання? — припустила Ізабель. Хоча вона також думала про цю стратегію, її навчання вимагало дуже багато часу. Лейлін продовжував підтримувати неквапливий темп, незважаючи на важкі обставини.
— Да. Здається, там живе плем'я понад десять тисяч людей. Ми зможемо використати їх як тренування, щоб наші люди могли відточити свої навички ... - Хоча Лейлін і Ізабел були впевнені в силі своєї армії, неможливо було добитися координації дій за день-два. Лейлін хотів, щоб вони трохи потренувалися.
— Я поняла... — Цей повільний і впевнений крок дав Ізабель зрозуміти, наскільки рішучим був Лейлін.
...
Острів Чіхуахуа був розташований неподалік острова Дебанкс. Плем'я, що проживають тут, було вассалами Королівства Сакартес, але через те що їх розділяв океан, вони були абсолютно незалежні.
Через брак майстерності у будівництві човен, навіть якщо б зрубали всі дерева в цьому районі, щоб зробити дерев'яні плоти, вони все одно не змогли б влаштувати повстання. Навіть коли б правитель цього племені мав таку думку, його старші й священики відмовили би йому. У такій ситуації це плем’я жило досить добре, якщо порівнювати з іншими, які мали платити імперії набагато більше данини.
Вождя цього племені називали Аббас, і його оточували та обслуговували служниці. Коли він плодоносно насолоджувався тропічними фруктами, його обдуляли велетенським банановим листям.
Аббас був темношкірим і дуже похмурим. Слої жиру на тілі робили його схожим на гігантську свиню.
Але його шия була дуже тонкою, як знак шляхетності. На його губах було кілька металевих сережок, а саме обличчя було змащене масляними відмітками, які приховували його справжні риси.
Поки Аббас насолоджувався своїми покоївками, до нього в кімнату увірвався надзвичайно худий старий:
- Щось сталося!
— Оу? Мудрий священик, що змусило вас так розхвилюватися?
Від первосвященика були дуже ніжні пахощі, змішані з ламповою олією і на голові його надела п’ятиколірна корона. Пташине пір’я було три метри заввишки, і це виглядало досить загрозливо.
Первосвященик впав на коліна, серйозно змовивши:
наш рід лютий. Ви повинні бути там особисто...
- Родовий дух розгніваний? Невже наших жертв було недостатньо? - Тепер Аббі було дуже важко насолоджуватися. Він відштовхнув покоївок і подивився на первосвященика.
— Ні, я думаю, що це вже більше схоже на попередження: на лобі первосвященика виднілося пляма крові, і він явно був шокований тим, які відбуваються.
- Доставте мене туди! — Аббас махав рукою, і кілька тубільців, як мавпа, підняли стілець на якому він сидів, заступили вперед.
Менш ніж через годину всі тубільці зібралися, спостерігаючи за тим, як первосвященик у центрі виконує ритуал. У повітрі стояв запах якогось палаючого ладану.
Аббас, як їхній лідер, був одягнений у свій важкий церемоніальний одяг. Він стояв на чолі процесії в п’ятиколірній тваринній шкурі і спостерігав за постійними танцями первосвященика, які нагадували епілепсію.
У центрі процесії стояв прапор з необробленої тваринної шкури, на якому проходили сліди червоноговатого золота.
- Могутній родовий дух ... Яку підказку ви хочете нам дати? — Аббас впав на коліна, а решта тубільців наслідували його приклад.
*Грохот!*
Коли всі тубільці опинилися на землі, алтарія з серця піднялася великою хмарою. Фантом істоти промайнув у повітрі, випустивши кілька риків, які важко було розібрати.
— Родовий Дух попереджає нас! « У цей момент первосвященик схопився, немов отримав божественне просвітлення ».
« З заходу насувається небачені вороги. Вони плавають по морях на сталевих твердинях, приносячи різанину і смерть... Вони... — Архиерат завмер з піною в рот.
— Хто вони? - Аббас вдарив первосвященика за шию, поки той не став пурхно-червоним, немов ось-ось готовий був задихнувся.
- Це світлошкірі дияволи! — Виплюнувши ці слова, первосвященик знепритомнів.
- Світлоклажість дияволи? — Аббас потер подобродок. — Віддайте наказ. Всі воїни повинні піти до західного узбережжя з списами і кам'яними клинками...
Увесь словниковий запас і досвід тубільців були обмежені. Навіть їхній вождь не розумів, що це міг бути за світлошкірий диявол. Все, що вони знали - це те, як їхній ворог був близько.
— О! — Збуджені духом племінні воїни швидко виконали це завдання.
Аббас був сповнений сміливості, вводячи своїх підлеглих вперед:
- Я здеру скальпа зі своїм лідером і повішу його собі на стіну в якості трофея...
...
« Гм? Наш напад, схоже, було виявлено... — Лейлін нахмурився, стоячи на палубі, — На щастя, це лише невеличке плем’я. Духи природи, яким вони поклоняються, в найкращому випадку є божественними істотами."
Коли Лейлін побачив місцевих воїнів на узбережжі, він вигукнув:
— Ізабель! Тіфф!
— Да!
- Ви візьмете на себе командування. Не треба турбуватися ні про що інше: просто захопіть острова Чіхуахуа. Не забудьте перекрити море, не дозволяйте нікому піти! - Лейлін пішов відразу після того, як віддав накази, щоб розібратися з божественною істотою. Врешті-решт, було б краще, якби їм вдалося зберегти повідомлення про свою вторгнення в таємниці якомога довше.
Ізабель взяла на себе командування, витягла меч Червоного Дракона і покинула презирливий погляд на місцевих воїнів на узбережжі. Вони мали дерев’яні списи й кам’яну леза, а також каное.
— Бомбардуйте их! Нехай вони побачать нашу силу! — кричала Ізабель. Тубільці були жахливо екіповані, і в них було менше двох тисяч воїнів. Вони були наче жирний шматок м’яса, який їм дав на блюдці.
- Вперед! - пірати негайно видали жахливі крики з корабля. Захоплива хвиля гарматного вогню вистрілила тубільців.
На місці з’явилися буйні вибухи, що супроводжувалися криками.
- Давній предок! Ця величезна фортеця на морі... І цей божественний вогонь... За що це нам? - Багато військових кораблів підійшли до берега. Їхній каное вже було скинуто, і охоронці поруч з ним уже кричали, намагаючись втекти. Вождь видав розпачливий крик.
Потім голова старого вождя впала на землю.
- Хех! Очевидно, ця свиня була високопоставленою людиною. Цікаво, чи є у нього трофеї... — Під цей голос, золоті та срібні аксесуари миттєво зникли з тіла вождя...
"Це дух-охоронець тубільців? Хоча він і має божественність, у нього дуже низький інтелект...» - Лейлін подивився на божественне створіння, яке виглядало як палаючий птах, і в його очах засвердлював світло І.І. Чипа.
- Твоїх послідовників вбивають, і сила вашого домену зменшується. Підкорись мені, і я дозволю тобі жити! — Лейлін використав свою божественну волю, щоб відправити хвилю інформації, але в відповідь отримав лише розлютований рів.
*Чіу! Чіу!*
Сноп золотого полум'я обгорнув Лейліна, змусивши повітря навколо нього викриватися і зітхатися.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv