Розділ 990: Імперія.
Хвилі плавали довкола величного військового корабля, але він не здригнувся. Він здіймався високо над водою, наче гора чи риф, просуваючись у дно зовнішніх морів без страху вітру та хвиль.
На щоглі кораблі розвівся прапор з багровим черепом і кинджалом. За ним слід було безліч інших кораблів, з грізними гарматами і численними піратами на борту. Навіть найбільші торговельні групи були б налякані до смерті, побачивши таке видовище.
Цей флот належав Багровим Тиграм, організації, яка контролювала зовнішні моря Дамбрат. Багрові Тигри тут були найкращими: вони мали понад сто великих військових кораблів і більше як п’яти тисяч людей.
З кількома розширеннями Багрові Тигри, здавалося, відкусили більше, ніж могли проковтнути. Однак коли Тіфф та інші елітні бійці прибули з півночі, був сформований могутній піратський флот. Він міг потурбуватися навіть про імперські кораблі.
« Я і уявити собі, що імперія тубільців насправді існує...» — Ізабель стояла на носу Баґрового Тигра з легендарним мечом Червоного Дракона на талії. Вона зігнала слабкий дракон, а її кровожерні очі пильно вдивлялися у горизонт.
Спогади про час, який минув на острові Кошмарів, все ще були свіжими в її розумі. Тубільці виставили її дурною, і тепер вона отримувала інформацію про їхні імперії шляхом неодноразових нападів на їх племена. Визначивши місце їхнього розташування, вона планувала завдати їм величезного удару.
« Але я не могла подумати, що кузен Лейлін погодиться на це. Він навіть прибув сюди особисто... — Ізабель подивилась на корабельний трюм, серйозно кажучи: « Він робить це заради віри, щоб стати богом? Невже в нашій сім'ї з"явиться бог? "
Колись Ізабель не наважувалась думати про таке богохульство. Але тепер все було по-іншому. Лейлін робив одне чудо за іншим, зміцнюючи довір’я кузенів. Ізабель також могла відчути силу божественності від тіла Лейліна.
« Мій кузен буде щасливим богом. Всі, хто встане на його шляху, будуть убиті незалежно від статусу і сили!» — Ізабель потягнула до рукоят свого меча, прийнявши рішення. Нестерпна атмосфера змусила всіх піратів тремтіти від страху перед своїм лідером.
Як тільки вона стала драконячим Чорнокнижником, Ізабель повністю підвела демоніфікацію свого тіла. Могутня сила Короля Драконів навіть дозволила їй перетнути поріг Царства Легенд! Її титул у зовнішніх морях також змінився. Тепер вона була не Багровою відьмою, а Дочергою Червоного Дракона.
Вона була однією з двох головних сил, які контролюють зовнішній океан. Всі інші організації були обізнані з їхнім біографією і, очевидно, побажали їх.
Лейлін відчув впевненість Ізабель. Він спокійно сидів у капітанській каюті, він не міг не посміхнутися.
« Впевненість через кохання?» — Лейлін кивнув, відчуваючи надзвичайно товсті нитки долі.
Коли Ізабель дізналася про його прагнення до божественності і про те, що він уже отримав нитку божественної природи, то стала одною з тих, хто вірив у неї. Вона навіть почала поширювати віру Крилатого Змія Кукальлена серед піратів, і навіть якщо Лейлін не Богом Шторма або чогось подібного, її методи змусили частину піратських робіт змінити свою релігію.
Що здивувало Лейліна більше, це те, що віра Ізабель була надзвичайно палкою і непохитною. Хоч і небагато, але вона була навіть твердішою від віри Тіффа! Лейлін точно знав, що якби він став богом, то був би його вірним послідовником.
Лейлін відчув, що інші пірати вірять у нього і всміхнулися: « Я б був щасливий отримати хоча б одного послідовника з такою ж твердою переконаністю... "
Хоча Ізабель робила все можливе, щоб допомогти йому, Лейлін був лише божественною істотою. Він тільки відповідав на молитви своїх послідовників, і не міг давати їм божественні заклинання. Тепер він не міг зрівнятися з правдивими богами, а навіть фальшивими божками, напівбогами і дияволами. Зрештою, віруючі не були дурними. Чому вони вкладають свої зусилля в того, хто нічого не міг дати їм взамін?
Якби Ізабель не використала свого становища і зробила все можливе, щоб сприяти його вірі, то релігія Бога Крилатого Змія зазнала б страшної невдачі.
« Мені потрібно якомога швидше давати своїм послідовникам справжні привілеї. Я повинен стати Глибоким і дарувати їм божественні заклинання, але крім цього мені також потрібно буде дати їм матеріальну нагороду."
« Це принцип рівного обміну», — раптом огорнув Лейліна. Шлях віри у Світовому Бозі також підкорявся принципам рівного обміну Маґами. Віруючі давали свою віру, і замінюючи Бог обіцяв прийняти їхні душі після смерті у своє божественне царство. Вони також отримували житло, божественні закляття та багато інших речей. По суті, нитка віри - це угода між богом і людиною.
Звичайно, навіть концепція рівноправного обміну Магів не вимагала від людей однакового обміну. Обидві сторони просто повинні були знайти більш-менш цінні речі.
Ця концепція дозволяла богам платити менше, ніж давали їхні послідовники. Це був єдиний спосіб нагромадити божественну силу й зміцнити їхню. На жаль, останнім часом церкви стали більш конкурентноспроможними. Боги мали давати багато привілеїв і більше послідовників. Ця внутрішня конкуренція призвела до марнотратства їхньої божественної сили.
Крім того, існували ще дияволи та демони, які кружляли над ними.
« Це біда всіх богів. Оскільки вони пов’язані зі смертними, то ніколи не відмовляться від віри на головному матеріальному рівні. Боги, які втратили свою віру, поступово вимерли, а їх безсмертя - всього лише нездійсненні дитячі мрії...» — Лейлін зітхнув. Хоча цей шлях був владним, він мав багато обмежень і не міг занурюватись у нього.
Це тіло було лише клоном, чий оригінал ходив по дорозі стародавніх Чорнкнижників. Це завжди було незмінним. Це була сила, яка дійсно належала йому, і Лейлін чудово це розумів.
Звичайно, шлях віри був найбільш сумісний з правилами миру Бога і він міг розвиватися в багатьох сферах. Лейлін не сумнівався, що його клону варто спробувати стати богом.
Лейлін обмірковував угоду між богами і людьми, а також зосередився на інших справах.
« Але... Навіть я не очікував, що саме тоді, коли я буду шукати місце для поширення своєї віри і постинування домену різанини мені так вдало підвернуться ця імперія тубільців... Чи могла сила світового походження допомогти мені в надії, що я зможу досягти успіху? Що за жарт? "
Спочатку він мав намір завоювати іншу територію, щоб зміцнити свої стосунки з послідовниками, зрозуміти домінант і поширити свою віру. Він був вражений, коли дізнався про імперію тубільців.
Хоча в морських морях ходили легенди і чутки про корну імперії, Ізабель знайшла деякі безпечні маршрути. Це було занадто багато, тому Лейлін відчув щось підозріле.
Для визнань богів, Маг начебто він був вторженцем і їх запеклим ворогом. З чого б їм намагатися допомагати йому? Наскільки ж логічно було б полювати на нього!
« Що тут відбувається? Чи може бути так, що після моєї реінкарнації Воля Міра почала ставитись до мене як до кражного жителя і намагатися переманити мене на свою сторону? Або ж вона перебуває в такому глибокому сні, що більше не реагує на зовнішні запитання. Може бути, це все - заради балансу сил ... Цілі богів відхилилися від мети Волі Міра, і вони зрадили її? "
Лейлін, а також І.І.Чіп одразу ж моделював їх для того, щоб знайти можливі зміни в майбутньому.
« У майбутньому буде багато змін... Але я не можу помилитися, якщо буду розбиратися з теперішнім! — Після довгого планування Лейлін зітхнув, — хоч би як там було, ключовим для мене зараз є окупація імперії тубільців і постикання домену різаниною через масові вбивства. Мені також потрібно поширювати свою віру, після чого..."
При цій думці Лейлін послав божественне заохочення.
- Пане! - Через мить з тіні з'явилася фігура Тіффа, не вивівши ні звуку, ані будь-яких слідів енергетичних коливань.
- Ти зустрічався з Ізабель? В майбутньому ви будете працювати разом і поширювати віру в мене в імперії тубільців... — У його очах мигнув золотий промінчик.
- Я бачився з нею... Якщо пан вже має таку велику владу в зовнішніх морях, то імперія тубільців не викличе у вас жодних проблем — зляканий Тіфф.
Насправді, він був здивований тим, що серед людей Лейліна є легендарний чаклун. Ця інформація принесла йому полегшення. Він, очевидно, не наважився бути необережним, коли мова йшла про божественні накази Лейліна.
Лейлін кивнув, спостерігаючи за фігурою Тіффа. Переїзд Тиффа з півночі пройшов досить добре. Хоча він і втратив кількох помічників, вони не були такими важливими й не знали його справжніх секретів. Група помічників, яку Лейлін найбільше цінував, успішно дісталася до зовнішніх морів і дала Лейліну впевненість у тому, що він може оголосити війну імперії.
Врешті-решт, коли хтось втручався і зайняв чужі території, віра могла мати неймовірний ефект. Цю війну можна назвати процесом відбору і підготовки священиків. Лейлін з далекоглядністю зможе знайти багато людей, які в майбутньому могли б стати міцною основою для його церкви.
У нього було дві Легенди в обличчі Ізабель і Тіффа, а також досвідчене військо. Їхній провідник був божественною особою, і вони також підтримували сім’ю Фаулен. Ось, на що розраховував Лейлін!
Він зібрав усіх своїх елітних воїнів, і його амбіції не могли задовольнити просте феодальне володіння з невеликим населенням.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv