— Ти справді в цьому впевнена? — здивовано перепитала Му Нусінь.
Замислившись на мить, Розі запитала:
— У вас є докази на підтвердження цих слів?
— Наші докази... — Лен Цін, глянувши на Апас, що сиділа мовчки, раптом не знайшла що відповісти.
Доказом їм слугувала звичайна довіра — та зізнайся вона, що йдеться лише про інстинкт юної дівчини, у це не повірив би не тільки Храм Парфенону, а й будь-яка притомна людина!
Саме тут і крилася головна проблема: жодного вагомого доказу того, що Титан-Тиран Срібного Місяця планує напад на Афіни, у них не було.
— У вас немає жодних доказів, а ви вже трясетеся, наче небо от-от упаде на голову! Далося вам те чуже лихо — самі шукаєте собі клопоту на рівному місці, — пирхнув Цзу Куанлі.
— Тоді спитайте самі, звідки взялося серце Титана-Тирана, — якщо, звісно, вони наважаться сказати правду... — зауважив Мо Фань.
— Навіть якщо й так, ми за це не відповідаємо. Чесно кажучи, ця зустріч зіпсувала мені весь вечір, — вигукнув Цзу Куанлі.
— Правда й те, що навіть якби Титан-Тиран Срібного Місяця й справді розлютився та вбив у місті чимало невинних людей, вас би наврядчи хтось зміг би звинуватити — вину нестиме Зала Лицарів, яка знехтувала своїм обов'язком. Проте я щиро сподіваюся, що бодай крихта совісті у вас все ж таки залишилась, — промовила Лен Цін тоном, гідним Старійшини Союзу Примусу. — Саме тому ми сьогодні тут. Облишмо особисті рахунки: над містом нависла загроза, а раз наші тривоги вам чужі — не будемо більше займати вашого часу.
Лен Цін підвелася, не маючи наміру затримуватися й на хвилину довше.
Мо Фань теж встав і поплескав Апас по плечу.
Апас увесь час протистояння уважно спостерігала за присутніми — здавалося, реакція кожного з них цікавила її по-справжньому.
— Сподіваюся, ви не образитеся, якщо я не проводжатиму вас, — Розі так і лишилася сидіти.
А от Му Нусінь, на подив усіх, підвелася:
— Я піду з вами.
Цзу Куанлі проводжав Апас поглядом, аж поки вона не зникла з очей, а тоді нарешті озвався:
— Невже ми справді так просто відпустимо їх?
— Ми ж не дикуни, — Цзу Сянтянь провів поглядом Мо Фаня з рештою, що вже віддалялися, і додав з посмішкою: — Маємо чимало цивілізованих способів владнати справу з людиною.
— Мені шкода, я й не знала, що між вами є якийсь конфлікт. Знай я про це заздалегідь... — винувато мовила Розі.
— Не переймайся, я вже давно хотів побачити, що це за фрукт такий, той Мо Фань. Усе гадав, чи в нього часом не три голови й шість рук, а він виявився цілком собі пересічним хлопцем! — заявив Цзу Сянтянь.
— Такий тип уміє хіба вправно подобатися натовпу. Крім вдачі, за душею в нього нічого немає!
Му Нусінь пішла слідом за трьома гостями і, відчувши дивну напругу в повітрі, зауважила:
— Навіть якби я захотіла, зупинити тебе не змогла б, тож чого ти завжди упираєшся, мов той віл?
— Ховатися сенсу немає, — відповів Мо Фань.
— Раз пішла із нами, свою позицію ти вже заявила цілком однозначно. Боюся, тепер ці двоє добрих почуттів до тебе не плекатимуть.
Пильна від природи, Лен Цін і сама неабияк здивувалася: адже Му Нусінь, що спершу трималася разом із Цзу Сянтянем та Цзу Куанлі, раптом зголосилася проводжати саме їх.
— Це ж просто бізнес: якщо домовимося, станемо партнерами, а якщо ні — це ще не привід одразу ворогувати. Мене більше турбує інше: якщо я не проведу вас, хтось може захотіти розірвати співпрацю з нашим кланом Му в горах Куньлунь... а Мо Фань, скажу відверто, останній, кому б я хотіла наступити на хвіст, — відповіла Му Нусінь, дивлячись на Мо Фаня з усмішкою.
— Ти що, мене за такого дріб'язкового вважаєш? Якби я на таке пішов, твоя сестра порішила б мене серед ночі! — вигукнув Мо Фань.
— Тобі не обов'язково нас проводжати. Краще повертайся до них, — сказала Лен Цін.
Му Нусінь тільки похитала головою:
— Забудь, після цього всього я навряд чи домовлюся з ними бодай про щось — то й вертатися нема сенсу. Та й, чесно кажучи, я тут уже кілька днів, а так і не встигла відпочити як слід. Не проти, якщо потиняюся з вами?
— Пані Му Нусінь, ми приїхали сюди не у відпустку. Нас турбує безпека людей, — зауважив Мо Фань.
— Тоді дозволь мені стати свідком твоєї геройської постави. Щодо серця Титана — спробую декого попросити про допомогу. Дай мені трохи часу, — сказала Му Нусінь.
— Це була б неабияка послуга з твого боку!
Му Нусінь набрала номер і коротко з кимось перемовилась по телефону.
Закінчивши розмову, вона перевела погляд на Апас і з блиском в очах запитала:
— Мо Фаню, ти ж мене з цією дівчинкою так і не познайомив. Цікаво, де ти взагалі відкопав таку красуню? Навіть мені трохи соромно поруч із нею.
— А, вона? Знайшов по дорозі до Каїра. Каже, ледь глянула на мою вишуканість — і вмить підпала під загадковий шарм азійського чоловіка, тож відтоді ходить за мною хвостом і наполягає, щоб я ставився до неї як до сестри. А ти ж знаєш: такий джентльмен, як я, ніколи не може відмовити прекрасній дамі... — розтікався мислію по древу Мо Фань.
Апас лише закотила очі. Її зневажливий вираз обличчя красномовніше за будь-які слова показував Му Нусінь: усе було зовсім не так...
Му Нусінь захихотіла й, помітивши, що язик у Мо Фаня от-от розженеться далі, легенько підштовхнула його ліктем:
— То ось як моя сестра втратила через тебе голову?
— А хіба не очевидно? Ми посварилися ще на орієнтації, а вона потім швиденько розвідала, де я оселився, і наполягла жити зі мною під одним дахом! — зітхнув Мо Фань.
— Мо Фаню, я перекажу Є Сінся кожне твоє слово! — не витримала Лен Цін: не нагадай вона зараз, він, чого доброго, геть забув би, що на них чекають важливіші справи!
— Кхи-кхи, та я ж пожартував! Ми все одно чекаємо на новини від Му Нусінь, то чому б трохи не побавитися, скоротаючи час? — заперечив Мо Фань.
— Старший брате, дещо привернуло мою увагу, — плавно мовила Апас.
Її голос був такий оксамитовий, що пронизав Мо Фаня наскрізь, мов електричний струм. Йому одразу захотілося міцно обійняти її й дати цьому голосу нашіптувати просто на вухо.
Проте щоразу, коли Апас говорила з ним отаким тоном, це означало одне — вона щось замислила!
— Що там таке? — швидко спитав Мо Фань.
— Один із тих чоловіків надто вже пильно про мене думав... якщо не помиляюся, щойно ми пішли, він одразу почав розпитувати, хто я і як пов'язана з тобою. Тепер шукатиме будь-яку нагоду підібратися до мене ближче, — сказала Апас.
— Та як тут не помітити, я ж теж чоловік! Той Цзу Куанлі, дивлячись на тебе, мало очима не вилазив! — озвався Мо Фань.
— Я не про нього! — усміхнулася Апас, і усмішка та за мить обернулася на хитру й спокусливу.