Трійця мчала через безлюдну простору рівнину. Раптом білий розряд блискавки з фіолетовими проблисками впав з неба, влучивши у вантажівку просто перед ними.
Вантажівка миттю вибухнула, спалахнувши полум'ям. Уламки полетіли в Мо Фаня, Гайді та Му Бая, змусивши їх зупинитися.
— Хм, ви, недоумки, насмілились вдертися сюди, поки тут головую я, Чарун? З огляду на вашу молодість, дам вам шанс здатися по-доброму. Та щойно я почну діяти, нарікайте лише на себе, якщо страчу вас просто на місці! Як головний охоронець, маю на це повне право! — чоловік середніх років, оповитий мерехтливою сумішшю білого й фіолетового світла, кричав з даху високого складу, зведеного з металевих листів.
Поки він виголошував свою тираду, на широкому перехресті виринули чотири загони бойових магів — по тридцятеро в кожному. Не бозна-яка еліта, та все ж на голову вищі за звичайних вартових!
— Головний охоронцю, багато наших вартових важко поранені. Нема чого з ними панькатися. Вони порушили закон і силою влізли на заборонену територію. Це найтяжча образа для нашої армії! — гукнув знизу солдат у сірому повсякденному вбранні.
— Жінку залиште мені! — озвалася жінка з розкуйовдженим волоссям поруч із ним, і в голосі її бриніли гордість і відверта зневага. — А я ж думала лягти сьогодні спати раніше, аж тут якісь зухвальці надумали кинути виклик нашому загону! Може, це через те, що ми давненько не бували на передовій, от нас і перестали сприймати серйозно?
— Решта — тримайте позиції, не дайте їм розбігтися, наче мишам! Сауді, займися магом льоду, а хлопця поруч із ним лишу собі. Саумі... о, ти вже знайшла суперника! — Чарун зістрибнув зі складу. Він навіть не пробував стримувати солдатів — така впевненість у собі промовляла сама за себе.
Трійця повільно наблизилась і стала навпроти Мо Фаня та його компанії.
Магеса з мокрим волоссям, Саумі, підійшла впритул, не приховуючи зухвалості. Вона втупилася в Гайді й глузливо кинула:
— О, у тебе якраз мої улюблені блакитні очі. Мабуть, варто додати їх до колекції, щойно ти сконаєш...
— Я тут поспішаю, тож відчепися вже, га?! — терпець Мо Фаня луснув від того, як ця жінка кривлялася, марнуючи його час.
Блискавка зметнулась у його долоні, дико затріщавши, і перетворилась на важкий блискавичний спис, який він жбурнув у повітря. Розряд шалено вигнувся, шмагаючи землю та будівлі обабіч. Вуличні ліхтарі розсипались друзками під натиском потужного електричного поля.
Саумі пирхнула сміхом, невимушено ковзнучи назад силою Магії Землі, ухиляючись від списа — той увігнався в землю саме там, де вона щойно стояла.
— Ти мене не цікавиш, я ж казала — мій суперник це... — Саумі зневажливо зиркнула на Мо Фаня.
Блискавичний спис раптом випустив цілу мережу густих розрядів, що сплелися у велетенську павутину — наче незліченні чорні вугрі прошивали повітря навсібіч!
Лихо Блискавок дісталося її ніг раніше, ніж вона встигла договорити. Оглушливий вибух під ногами шбурнув її в повітря!
Саумі покотилася від самого перехрестя аж до складу в кінці вулиці. Її старанно розчесане волосся тепер стирчало обгорілими чорними жмутками. Вона приліпилась до стіни, безконтрольно сіпаючись.
Чотири загони солдатів заціпеніли, дивлячись, як їхню командирку жбурнуло в небо і вона розпласталась непритомна!
Одне-єдине закляття! Її звалило одним-єдиним закляттям!
Як цьому хлопцю таке вдалося?!
— Дідько, отакий брудний прийом! — Сауді аж закипів. Він рвонув уперед, наче лютий шквал.
Його рухи вгадати було неможливо. Щойно здавалося, що він попереду — а він уже був збоку, вишукуючи ідеальну сліпу пляму для удару!
— Такому пустому місцю, як ти, краще не соромитися далі! — терпець Мо Фаня остаточно урвався. Спершу він планував не надто лютувати — все ж таки це були солдати, — та тепер про стриманість годі було й казати.
Очі Мо Фаня блиснули сріблом, коли погляд його раптом зупинився на постаті Сауді.
Невидимий ромб огорнув того, немов прозора клітка. Магія Вітру давала Сауді неабияку швидкість, та щойно Мо Фань зафіксував на ньому погляд, та швидкість почала стрімко танути.
За мить поривчастий вітер, що ніс Сауді, перетворився на звичайнісінький Вітряний Слід — і замість ковзати вітром, той змушений був бігти власними ногами. Коли сяйво з очей Мо Фаня сягнуло піку, Сауді з жахом усвідомив, що ледве плентається.
— Елемент Простору: Часовий Стазис! — вражено видихнув Чарун.
У Просторовому Ритмі Мо Фаня Сауді рухався так мляво, що ледь відривав ноги від землі. Зрештою Телекінез Мо Фаня підкинув його в повітря, наче ганчір'яну ляльку.
Кров ринула з рота Сауді червоним фонтаном, поки той летів. Солдати знову відчули, як земля йде з-під ніг, спостерігаючи цю жалюгідну поразку!
— Залишився тільки ти. Підеш сам, чи допомогти? — Мо Фань підвів погляд на головного охоронця.
Пиха й зверхність, якими так вихвалявся Чарун на початку, розвіялись напрочуд швидко. Він нарешті збагнув: ці троє юнаків, що зважились прорватися крізь оборону силою, — далеко не прості перехожі!
— Хм, Елемент Простору — не така вже й непереможна штука. Скуштуй моєї Орлиної Блискавки! — як солдат, Чарун не міг просто відступити.
— Дам тобі три спроби вдарити мене своєю блискавкою. Якщо зачепиш бодай волосину на моїй голові — робіть з нами що завгодно. А ні — забирай своїх людей і геть звідси, годі красти мій час! — відрубав Мо Фань.
— Ти надто високої думки про себе! — Чарун аж почервонів від люті.
Він був просунутим магом. Сім фіолетових Зоряних Візерунків склалися в узор — і в небо злетів сяючий фіолетовий орел, завершуючи Зоряну Галактику.
Зоряний Орел розчинився в небі, скидаючи на землю лютий розряд. Блискавичний орел безстрашно каменем шугнув на Мо Фаня.
Той навіть не ворухнувся. Жодного захисного закляття.
Могутня Орлина Блискавка врізалась просто в нього. Люди поблизу відчули дзвін у вухах і сліпучий спалах перед очима від жаху цього зіткнення.
Земля тріснула навпіл. Сталеві ворота й вікна навколо розлетілись друзками — та Мо Фань, що стояв просто в епіцентрі удару, залишився цілісінький. Мало того — виглядав так, наче насолоджується цим, немов лагідним сонячним промінням.
— Це... — очі Чаруна ледь не вискочили з орбіт.
Його блискавка не бере цього шмаркача?
— Він... він і справді... неушкоджений... — солдати позаду не вірили власним очам.
Їхній командир, просунутий маг блискавки, не зумів завдати ані найменшої шкоди якомусь двадцятирічному хлопчиську!
— Ще раз! — заревів розлючений Чарун і випустив у Мо Фаня Тихий Смертельний Розряд. Пронизлива блискавка вдарила на повну силу!
У відповідь навколо Мо Фаня спалахнув темний бар'єр з блискавок, що поглинув усі розряди дощенту. Він знову вийшов сухим з води!
Чарун стояв на межі божевілля.
Третю спробу він навіть не став марнувати. Перші дві атаки й так були його найпотужнішими закляттями — усе інше явно не зарадило б. Тепер Чарун був певен: у цього хлопця Насіння Душі Елемента Блискавки, щонайменше в кілька разів сильніше за його власне. Та в голові все одно не вкладалося, як таке Насіння могло не зачепити навіть волосини на голові супротивника!
— Головний... з вами все гаразд? — кілька солдатів кинулися підтримати геть деморалізованого Чаруна.
Тому знадобився час, щоб зібрати думки докупи. Він провів поглядом Мо Фаня та його товаришів, які вже танули вдалині.
Це було справжнісіньке приниження. Наче власна блискавка щойно вдарила по його плоті. Гідність розвіялась, мов дим!
Він і гадки не мав, наскільки прірва може розділяти магів одного й того ж рівня!
Гучний тріск донісся від муру, коли Мо Фань, Му Бай і Гайді прямували до міста. Мо Фань озирнувся й побачив, як половина найближчої фортеці раптом завалилась на землю. У тьмяному магічному сяйві промайнув велетенський силует — істота щойно змахнула хвостом просто по мурах!
Невдовзі з того ж боку виринули ще такі ж потворні гіганти. Крилаті маги, що досі йшли по їхньому сліду, розвернулись і рвонули назад до фортеці.
— Що там таке? — вирвалось у Гайді.
— Схоже, на них напала якась велетенська змія, — відповів Мо Фань.
— Оце вчасно, тепер ніхто не стане на заваді, — кивнув Му Бай, анітрохи не переймаючись їхньою долею.
Маги у фортеці й були справжньою елітою армії. Вартові та патрулі проти Мо Фаня з товаришами не мали жодних шансів.
Можливо, Мо Фань і надумав би допомогти, якби армія не перекручувала правду, ставлячи все з ніг на голову. Він завжди залюбки бився з демонічними звірами.
Та цього разу він не лише вдав, ніби не бачить, як руйнується фортеця, — він ще й подумки подякував тим потворам за те, що відвернули увагу сильних магів!
— Схоже, Піраміда Хафри цієї ночі таки вирішила рушити на місто! — здогадався Му Бай.