Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Маг на повну ставку

Розділ 1551 - Спіймати всіх однією сіткою

Прочитано 0% глави

Окрім демонів-змій та скорпіонів, потроху почала виповзати й нежить — здебільшого мумії. Каїр і без того ледве стримував натиск зміїного та скорпіонячого кодла, а тут ще й армія нежиті, яку своєю бездонною чисельністю годі було винищити, невблаганно перла вперед. Важко було навіть уявити, скільки протримається оборона міста!

Каїр опинився в найгіршому з можливих становищ. Половину міста вже поглинула нежить. Вона потроху відвойовувала втрачені землі, довго й терпляче вичікуючи слушної миті.

Смертельне світло Піраміди Хафри цього разу сягнуло значно далі, ніж завжди. Воно накрило все місто цілком, пробуджуючи нежить, розсіяну по Гізі та Землях Барго.

Що довше тривало це світло, то більшало шансів, що прокинуться навіть найглибше приспані мумії. Хай яким досвідченим був у обороні Каїр, його захист неодмінно впаде, тільки-но на арені з'являться кілька Фараонів!

На щастя для трійці, нежить забрала в бойових магів усю увагу — тепер тим було не до Мо Фаня з друзями!

Кілька патрульних магів усе ще намагалися їх наздогнати. Дорогу перепиняли й загони перехоплення, та поки то були не цілі роти магів середнього рівня, спинити трьох просунутих магів вони не могли й поготів.

Прорватися до міста силою виявилося значно легше, ніж вони собі уявляли. От тільки полегшення ніхто не відчував — попереду чекало щось незрівнянно небезпечніше за звичайний прорив. Вони прямували просто до центральної військової бази!

Це ж була штаб-квартира армії — найслабкішими там були вже офіцери. А капітанів там і поготів — хоч греблю гати...

— Мо Фаню, ти впевнений, що вона саме в штабі? — запитала Гайді.

— Мгм, я лишив на ній трохи Темної Матерії, тільки слід уже ледь відчутний, — відповів Мо Фань.

Перетнувши цілий район, трійці вдалося відірватися від переслідувачів. Вони успішно прослизнули в місто. Мо Фань не хотів марнувати навіть і секунди, маючи надію ще встигнути врятувати Апас.

Раніше Фенна вже приводила їх на цю саму базу. Мо Фань рухався за слідом Темної Матерії — той вів прямісінько туди, ось тільки сигнал ставав дедалі слабшим. Чи жива ще Апас, він не міг сказати напевне, та якби опинився на місці тих мерзотників-солдатів, дівчинки б давно вже не було б серед живих!

— Спершу визволимо Чжао Ман'яня, з ним нам буде значно спокійніше, — сказав Мо Фань.

Оточеному натовпом солдатів, йому було непросто розмахнутися потужним закляттям. А от маючи поруч Чжао Ман'яня, той міг би розчищати шлях будь-якою магією, зовсім не тривожачись про власну безпеку!

— Але ж ми навіть не знаємо, де він! — заперечив Му Бай.

— А я знаю, — відповів Мо Фань.

Чжао Ман'янь ніколи не розлучався зі своєю Емблемою національної збірної. Зроблена з особливого матеріалу, вона майже не піддавалась глушінню: більшість захисних заклять могли хіба послабити її сигнал, а от повністю обірвати зв'язок — це вже навряд.

Навряд чи його тримали десь далеко від Апас. Мо Фань не сумнівався: щойно він опиниться поблизу, Емблема сама озветься світлом. Спершу — визволити цього бовдура, а вже потім рятувати Апас з більшими шансами на успіх!


У фортеці на центральній базі містилось підземелля для тих, хто грубо порушив військовий статут. Мало хто здогадувався, що під ним ховається ще один поверх камер — там велися справи значно делікатніші.

Історія зі студентами Європейського Університету була вкрай слизькою темою. Капітан Сакс не міг дозволити, щоб про них дізнався хоч хтось зайвий, тож усіх позамикали в потаємній в'язниці. Кожну камеру огортала потужна магія, що глушила будь-яку спробу заклинання.

— З моїми учнями все гаразд? — стривожено спитав Вані.

— Заспокойтесь, вони цілі й неушкоджені. Ми ж не зграя розбійників, навіщо нам їх кривдити? — засміявся капітан Сакс.

— Хм, лиш би цей Мо Фань ще раз мені на очі потрапив — присягаюся, здеру з нього шкіру живцем! — прогарчав Гангма.

Мо Фань добряче поглумився над ним. Рани й досі нили нестерпно, та, на щастя, Вані вистачило клепки непомітно перевезти його пораненого сюди.

Зробивши кілька кроків, Вані побачив своїх учнів — ті сиділи в камерах, похнюплені й геть виснажені. Крім легкого обмороження, жодних поранень, здавалося, не було.

Вані з полегшенням видихнув, переконавшись, що всі живі.

Головне — щоб живі. Загинь хтось із них — і Європейський Університет спровадив би його за двері без жалю! А ці учні, до слова, походили з поважних родин та потужних фракцій — з нього неодмінно спитали б по повній! Навіть якщо звалити провину на єгипетську армію, ті надто впливові, щоб з ними сваритися, — а це означало, що крайнім однаково лишиться сам Вані!

Він підійшов до ґрат і гукнув:

— Молодці, ви всі живі!

— Наставнику Вані, ви прийшли нас урятувати! Ось бачите, а я що казав? Покладись ми на Мо Фаня, посивіли б, очікуючи, поки він з'явиться! — вигукнув Гальба.

— Надто вже він самовпевнений. Не спровокуй він ту здоровенну зміюку, ми б і не влипли в цю халепу! — пирхнув зневажливо Ферреро.

Чжао Ман'янь підвів очі й упритул зирнув на Гангму та капітана Сакса за спиною Вані.

Хоч самого його й скувало кригою, він добре пам'ятав, як Мо Фань узяв Гангму в заручники, щоб убезпечити всіх, — а тепер цей тип знову тут як тут...

Не важко було здогадатись і навпомацки: це Вані потай приволік його назад!

Справи кепські — тепер у Мо Фаня жодного козиря на руках! Виявись військові достатньо безжальними — і всіх могли повбивати будь-якої миті!

Полегшення Чжао Ман'янь так і не відчув. Він помітив, як Гангма щось шепоче капітанові Саксу...


— То що тепер? Відпускаємо їх? — тихо спитав капітан Сакс.

— Ти при своєму розумі? Аж ніяк не відпускаємо! Замкни й цього Вані до купи! З ними розберемося пізніше. Ще троє гуляють на волі. Судячи з їхньої сили — вони не прості маги. Спершу треба схопити їх, а вже потім думати, що робити далі! — холодно відрубав Гангма.

Якщо вже й затикати всім роти назавжди — то спершу треба зловити геть усіх! Прибери вони заручників зараз — трійця миттю дасть драла й потягне їх до Міжнародного суду. Єгипетська армія того суду, може, й не боїться, та мороки не оберешся!

Найрозумніше — спершу зловити решту, а вже тоді вирішувати: усунути назавжди чи відпустити на всі чотири боки!

Капітан Сакс зиркнув на Гангму і впіймав у його очах недобрий блиск. Не було жодних сумнівів: тільки-но втікачів схоплять, Гангма без вагань схилиться до найрадикальнішого рішення.

Попередня главаНаступна глава