— Я не знаю її імені. У неї каштанове волосся, маленьке обличчя, високий ніс, карі очі, і я бачила її у формі обслуговуючого персоналу з червоним метеликом. Я також чула, як Чжао Піньлінь згадував, що зустрів її в барі, тож гадаю, вона там офіціантка. Чжао Піньлінь ставився до неї шанобливо, як підлабузливий песик, — швидко сказала Ван Сюйсу.
Ван Сюйсу описала Мо Фаню свою зустріч із жінкою, сподіваючись, що це може допомогти.
-Вона Сірий Священик чи Синій Диякон?- — замислився Мо Фань.
Зазвичай, коли Чорна Церква вербувала нових членів, цим процесом керували Сірі Священики. Вони ретельно спостерігали за кандидатами й визначали, чи підходять ті. Потім вони наближалися до цих кандидатів як звичайні люди, перш ніж повільно перетворити їх на членів Чорної Церкви.
Судячи з того, що жінка вчила Чжао Піньліня, як отримати власного Темного Демонічного Звіра, вона, найімовірніше, була Сірим Священиком, проте Ван Сюйсу сказала, що жінка, здавалося, контролювала маєток...
-Вона може бути й Синім Дияконом. Схоже, ця офіціантка — моя пріоритетна ціль, але зараз її надто важко знайти. Вона, мабуть, десь ховається. Не може бути, щоб вона все ще тинялася в барі-, — упевнено сказав собі Мо Фань.
У будь-якому разі, Ван Сюйсу справді йому дуже допомогла, вказавши чіткіший напрямок, щоб він не блукав, мов безголова муха.
Було б чудово, якби офіціантка справді виявилася Синім Дияконом. Винагорода за неї була б немаленькою, а гроші були причиною, чому Мо Фань погодився приїхати!
— Простір, який я створив для тебе, протримається деякий час. Якщо сюди прийдуть інші члени Чорної Церкви, вдавай, що тобі дуже боляче. Не дай їм помітити різницю, — сказав Мо Фань.
— Ти ж не покинеш мене тут, правда? — благали очі Ван Сюйсу. Хоча біль значно зменшився, вона все ще перебувала в басейні, оточеному темрявою. Вона хотіла знову побачити сонячне світло, своїх однокурсників та сім'ю!
— Угу! — кивнув Мо Фань.
— Дякую.
— Поки не дякуй, отрута все ще залишається нашою найбільшою проблемою. Ми не зможемо покинути це місце, якщо не знайдемо ліки, — сказав Мо Фань.
— Я вже вдячна, що ти готовий мені допомогти, — сказала Ван Сюйсу.
Знання того, що смерть неминуча, було страшнішим за саму смерть. Для Ван Сюйсу навіть одна хвилина здавалася неймовірно довгою. Обіцянка Мо Фаня принаймні дала їй причину триматися.
— Сподіватимемося, що ми всі виберемося звідси цілими, — зітхнув Мо Фань.
Зачинивши двері кімнати, Мо Фань почав повертатися тим самим шляхом, яким прийшов.
На жаль, неподалік патрулювали двоє Сірих Священиків. Мо Фань трохи повагався, перш ніж вирішив піти за ними. Зрештою, Сірі Священики були його єдиною зачіпкою, щоб знайти Синього Диякона, а також дізнатися про ліки від отрути.
Темна зала помаранчевої будівлі...
Жун Шен, Му Нінсюе та Ґо Веньї все ще чекали в тьмяній кімнаті. Час від часу повз кімнату зовні проходив Темний Демонічний Звір, вишукуючи сліди когось живого.
Ґо Веньї притулилася до дверей і дивилася крізь щілину. Раптом вона побачила сіру істоту з дивними рунами на тілі, що повільно наближалася до кімнати.
На відміну від попередніх Темних Демонічних Звірів, очі цієї істоти були гострішими й страшнішими. Жун Шен необережно зустрівся поглядом з істотою і відчув, як по всьому тілу побігли мурашки.
Сірий Проклятий Звір одразу попрямував до кімнати. Його ніс і чуття були набагато чутливішими, ніж у Темних Демонічних Звірів. Вони побачили, як істота наближається до дверей, видаючи дивний крик.
— Ґу-лу!~ Ґу-лу!~ — видав низький звук Проклятий Звір.
Му Нінсюе одразу підійшла до дверей, почувши крик.
— Схоже, вони нас знайшли! — злякано сказав Жун Шен.
Му Нінсюе заплющила очі, щоб відчути оточення, і помітила, що до кімнати прямує безліч Темних Демонічних Звірів. Їхній їдкий сморід уже заповнив приміщення...
Виявилося, що Проклятий Звір справді їх знайшов. Він скликав своїх товаришів, щоб оточити місце.
Му Нінсюе підійшла до вікна і побачила, що вони щільно оточені. Якби вони втекли через вікно, ззовні на них теж чекало б безліч істот.
— Я думав, що це місце мало бути чистим після того, як ми вбили тих людей. Яка несподіванка, кілька мишей знову пробралися сюди... цк-цк! — долинув голос ззовні. Він звучав досить знайомо.
Жун Шен і Ґо Веньї перезирнулися. Жун Шен заговорив першим:
— Хіба це не голос Чжао Піньліня?
Щойно ці слова пролунали, важкі двері зали з гуркотом відчинилися. Їдкий сморід одразу вдарив у групу і ледь не задушив їх.
Ґо Веньї відступила до столу. Вона тремтіла від страху. Дюжина монстрів із чорною шкірою, джерело їдкого запаху, вдерлася до кімнати.
Серед Темних Демонічних Звірів була сіра істота, вкрита проклятими рунами. Її розмір удвічі перевищував будь-якого іншого Темного Демонічного Звіра. Її сяючі зелені очі витріщалися на них. Здавалося, що істота ось-ось розірве їх на шматки ще до того, як наблизиться!
Поруч із Проклятим Звіром стояв чоловік у синьому одязі. Він виглядав здивованим, побачивши, що порушниками були Жун Шен і Ґо Веньї. Однак, зрозумівши, що срібноволоса жінка, якою він так бажав заволодіти, теж була в кімнаті, він був у нестямі від радості.
Який сюрприз, хто б міг подумати... він усе ще міркував, як би дістати її самому. Їхній час на ранчо майже добігав кінця. На його подив, вона сама прийшла прямо в пастку. Це просто прискорило час, необхідний для здійснення його мрії!
— Ще одна купка порушників, убийте їх, — чоловік у сірому одязі повільно увійшов до кімнати й озирнувся.
— Залиште їх мені, я знаю їх особисто, — усміхнувся Чжао Піньлінь.
— Як хочеш, але не барися. У нас ще є справи. Нові отруйні яйця вже вилупилися. Нам потрібна допомога з підготовкою, щоб ми могли вбити більше людей до прибуття Союзу Примусу, ха-ха-ха! — розреготався Сірий Священик.
Сірий Священик явно був зацікавлений у вбивстві. Його очі горіли дивною пристрастю.
— Чому б нам не вбити їх усіх? — запитав учень поруч із ним.
— Ідіоте, якщо всі тут помруть, як ми зможемо змішатися з натовпом і піти?
— Геніально, старший Лі Кай геніальний як завжди! — підлещувався учень до Сірого Священика.
— Новачку, розберися з ними й приєднуйся до нас у Похилій Залі якомога швидше, — наказав Сірий Священик Лі Кай.