— Ти сама винна; ось що буває, коли стаєш у нас на шляху! — Зубатий учень підтягнув стілець і сів подалі від Проклятого басейну.
— Я... я нічого не зробила... відпустіть мене... будь ласка, відпустіть мене... — промовив хрипкий голос.
— Просто сиди там, чим довше ти перебуваєш у воді, тим краще для тебе. Принаймні тобі буде легше адаптуватися до нової форми. Інакше щоночі ти матимеш нестримне бажання відгризти кожен дюйм власної шкіри, — голос зубатого учня звучав так, ніби він співчував, але він не мав наміру рятувати її.
— Ні... ні, я не хочу ставати такою, як ті потвори, убийте мене, благаю, просто вбийте мене...
— Це марно, навіть якщо ти помреш зараз, твоя душа все одно буде прив'язана до цього Проклятого басейну, — відповів учень.
Покарання Чорної Церкви було найжорстокішим і найжахливішим у всьому світі. Зубатий учень теж колись був звичайною людиною. Він випадково образив Сірого Священика Лу Ґена, і в нього не було іншого вибору, як приєднатися до Чорної Церкви.
Ставши учнем, він фактично втратив шлях назад. Ті, хто виступав проти Чорної Церкви, ніколи не закінчували добре!
— Чи є спосіб врятувати її? — раптом пролунав новий голос.
Зубатий учень належав до того типу людей, що мали напрочуд повільну реакцію. Він обернувся, дивлячись на постать у тіні, і вирішив, що це якийсь інший учень, надісланий сюди охороняти Проклятий басейн. Він сказав:
— Гадаю, так. Вона все ще звичайна людина, поки ритуал не завершено... О, тобі добряче не пощастило, що тебе теж сюди відправили.
— О, я прийшов отримати плату, — постать підійшла до зубатого учня і легенько поплескала його по плечу.
Зубатий учень раптом щось зрозумів. Він уже збирався діяти, коли відчув сильний електричний розряд, що поширився його тілом від руки незнайомця.
— Ти... — Обличчя учня скривилося від удару струмом, перш ніж він встиг закінчити речення. Здавалося, ніби мільйони мурах кусають його зсередини. Тіло оніміло, але водночас пронизувало болем, і він не міг поворухнутися!
Блискавичні дуги продовжували мерехтіти на долоні Мо Фаня. Їх ставало все більше.
У повітрі повис запах горілого. Тіло зубатого учня почорніло. Він упав на землю, мов шматок смаженого м'яса.
Зубатий учень, очевидно, не був магом. Зазвичай він наказував Темним Демонічним Звірам виконувати свої брудні справи. Коли розряди блискавки досягли певної інтенсивності, його плоть більше не могла витримувати удари, і серце нарешті зупинилося.
Мо Фань залишався незворушним. Він дістав пляшечку, яку забрав у Ян Цяо, і повільно вилив рідину на труп учня. Невдовзі тіло почало швидко розкладатися. Менш ніж за хвилину зникли навіть кістки й зуби, залишивши по собі лише калюжу чорного слизу.
— Ти Ван Сюйсу? — запитав Мо Фань.
— Так... так! Ти... ти прийшов, щоб врятувати мене?! — запитала людина в басейні.
— Я поки не можу тебе врятувати, — сказав їй Мо Фань.
Зараз Мо Фань перебував у лігві Чорної Церкви. Йому було легше діяти самому. Якби він узяв із собою Ван Сюйсу, чиє тіло було серйозно пошкоджене, він легко викрив би себе.
Зазвичай Мо Фань пробився б силою, але отрута стримувала його від необачних дій.
— Тоді, будь ласка, убийте мене, звільніть мене від цього... — промовила Ван Сюйсу.
— Я присягнув, що більше ніколи не зроблю нічого подібного. Тобі краще? — запитав Мо Фань.
— Здається... мені краще, — відповіла Ван Сюйсу.
Вона підвела погляд і побачила чоловіка, чиє обличчя було приховане темрявою. Він здався їй знайомим, але вона не могла його впізнати.
Мо Фань повільно прибрав руку. Він застосував Просторове закляття, щоб створити простір навколо Ван Сюйсу і не дати Проклятій Воді торкатися її тіла. Проклята Вода, мабуть, повільно роз'їдала її тіло. Вона не страждатиме так сильно, якщо більше не буде занурена у воду.
Мо Фань відкрив флягу з водою, яку приніс із собою, і розбризкав вміст у повітрі.
Він зосередив погляд. Вода, яка мала впасти на землю краплями, миттєво утворила в повітрі струмінь, що потік прямо до рота Ван Сюйсу.
— Випий трохи води, просто тримайся, — сказав Мо Фань.
Ван Сюйсу була сильно зневоднена. Вона жадібно пила воду, коли та наблизилася до її рота. Їй хотілося, щоб потік води хлюпнув на неї, мов величезна хвиля, і врятував від зневоднення.
— Тобі краще? — запитав Мо Фань.
— Так... набагато краще, дякую, — Ван Сюйсу підняла голову. Вона намагалася розгледіти обличчя чоловіка.
За останні кілька днів вона пережила найгірші тортури у своєму житті. Хоча вона отримала лише незначну допомогу, це дало їй промінь надії. Темрява більше не поглинала її повністю.
— Як дівчина, ти справді мала б просити про допомогу раніше, коли потрапила в біду. Ти не повинна була просто йти на компроміс і терпіти, сподіваючись, що покірність змусить хлопця поставитися до тебе з милосердям. Ти маєш знати, що кожна зла людина ставатиме лише гіршою, — Мо Фань подивився на Ван Сюйсу й промовив безпорадним голосом.
Мо Фань бачив, що Ван Сюйсу була розумною дівчиною, проте вона не використала свій інтелект, щоб захистити себе. Якби вона викрила злобу Чжао Піньліня, якби просто розповіла що-небудь Ґо Веньї, вона б не опинилася в такому стані.
Почувши ці слова, Ван Сюйсу одразу розплакалася. Її сльози були чорними через дію Проклятої Води й стікали по колись привабливому обличчю...
— Ви... ви збираєтеся покинути мене? — Ван Сюйсу знала, що все це місце кишіло поганими хлопцями, на кшталт Чжао Піньліня. Вона боялася, що якщо ця людина піде, то просто забуде про неї. Вона була по-справжньому налякана. Вона з усіх сил намагалася згадати, хто ця людина, але не могла нічого пригадати.
Мо Фань подивився на неї. Якусь мить він не знав, що сказати.
Найбільша загроза ще не проявила себе. Навіть життя Мо Фаня було під загрозою. Як він міг обіцяти комусь порятунок?
— Ситуація зовні не краща за те, що ти переживаєш тут, — Мо Фань не відповів на запитання прямо.
— Що відбувається?
Мо Фань коротко розповів про отруту.
Ван Сюйсу, здавалося, щось знала. Вона випалила Мо Фаню:
— Там була жінка. Здається, вона тут головна!
Очі Мо Фаня спалахнули, коли він почув слова Ван Сюйсу!
— Як вона виглядає? Ти знаєш її ім'я? — запитав Мо Фань.