— У якому напрямку? — негайно запитала Му Нінсюе.
— Коли вийдеш за межі безпечної зони, побачиш рифи, схожі на паростки бамбука. Рухайся звідти на схід — і знайдеш острів рифів! — пояснив Чжао Ман'янь.
Магічні Крила виснажили його до краю — летіти далі він більше не міг. Єдине, на що залишалось сподіватися, — щоб інші встигли прибути вчасно.
Насправді навіть з польотом дорога займала чимало часу. Броня Мо Фаня вже майже розвалилася, тож він довго не витримає.
Щойно Чжао Ман'янь описав напрямок, як Му Нінсюе вже викликала навколо себе потужний вихор вітру. Струмінь повітря обвив її струнку постать і штовхнув уперед, прямо до моря...
Вона ступила на поверхню води — і хвилі під її ногами миттю перетворилися на лід, створюючи опору для бігу.
Вітер ніс її все далі; Му Нінсюе мчала по поверхні моря, а вода, якої вона торкалася, одразу замерзала, залишаючи за нею довгу доріжку з кришталевого льоду.
Її сріблясте волосся розвівав вітер. Кроки були легкими, ковзними — вона ніби пливла над кригою, а позаду тягнувся холодний килим. Інші маги були приголомшені досконалим поєднанням Стихій Вітру та Льоду у її виконанні.
Оскільки ніхто з решти не вмів літати, вони побігли слідом за Му Нінсюе по замерзлому шляху. Хоча всі розуміли: коли вони дістануться острова, Мо Фань, можливо, вже буде мертвий, — однак відмовитися навіть від крихітного шансу на порятунок вони не могли.
Море було спокійним, лише час від часу величезні хвилі здіймалися й розбивалися об маленький рифовий острів, немов гігантський звір роззявляв пащу.
На острові Мо Фань стояв посеред бурі, спрямовуючи всю свою духовну силу, щоб протистояти багряній хвилі, яка насувалася на нього. На жаль, досвіду володіння Просторовим Елементом йому бракувало — тож він був змушений викликати Щит Відходу в Пітьму...
Щит Відходу в Пітьму був ефективний проти ударів істот рівня Воїна, але проти атаки створіння рівня Командира він був безсилий. На щастя, Багряний Роздираючий Демон досі не відновився після закляття "Катування Демона" Ай Цзяньту, тож його магія ослабла. Інакше Мо Фань уже давно загинув би під владою стихії води!
Мо Фань зосередив усі свої удари на грудях Багряного Роздираючого Демона — у його найвразливішій точці. Рани, залишені раніше, разом із отрутою, яку залишили оси, створили для нього слабке місце.
Багряна хвиля з гуркотом ринула на Мо Фаня. Щит Відходу в Пітьму розсипався, коли тиск води перевищив межу його міцності. Тоді Мо Фань викликав Полум'я Лиха своєї Маленької Полум'яної Белль, щоб силою полум’я розвіяти рештки хвилі!
— Вогняний меч! — вигукнув Мо Фань.
Два різновиди вогню злилися у спіраль, утворивши десятиметровий палаючий меч. Полум’яний клинок розсік небо й полетів просто в груди Багряного Роздираючого Демона!
Істота виставила вперед кігті, піднявши хвилі навколо скель, щоб створити водяний бар’єр, який би стримав пекельний удар!
Сила меча значно послабшала, адже стихія вогню поступалася воді. Результат був далекий від очікуваного...
— Лихо Блискавок!
Мо Фань не зупинився. Він підняв палець до неба — і з темних хмар зірвалися ланцюги блискавок.
Сотні електричних розрядів обрушилися на Багряного Роздираючого Демона, формуючи навколо нього сплетіння сліпучих дуг, що раз у раз били по його тілу.
Броня на грудях створіння тріснула, розсипаючись на уламки, й оголила глибоку гнилу рану.
Отрута, яку колись залишив Цзу Цзімін, досі діяла — і тепер, завдяки їй, блискавка четвертого рівня Мо Фаня завдала Демонові справжнього нищівного удару!
Блискавки все ще розтинали небо. Багряний Роздираючий Демон вив від люті, загнаний в саме серце Блискавичного Лиха. Вона спробувала підняти величезну хвилю, щоб поглинути Мо Фаня, але залишковий ефект "Катування Демона" не давав їй завершити закляття.
Не змігши вбити людину навіть тоді, коли та була зовсім сама, Багряний Роздираючий Демон ще більше сказився, згадавши знищення свого племені. Відкинувши магію, він кинувся просто на Мо Фаня, сповнений нестримної люті, — вирішивши розірвати його голими кігтями!
— Не думай, що я боюся битись з тобою врукопашну! — рикнув Мо Фань, не менш запальний.
Коли його опанувала Маленька Полум’яна Белль, він отримав більшість її здібностей. І не варто було недооцінювати силу Полум’я Лиха, що вирувало довкола нього!
— Вогняний меч! — наказав Мо Фань, і полум’я, що підкорялось його волі, знову зібралося в розпечений клинок.
Схопивши десятиметровий меч обома руками, Мо Фань підскочив у повітря й із усієї сили змахнув ним, розтинаючи простір вогняним півмісяцем!
Вогняний меч упав на землю, і хвилі жару швидко розійшлися в обидва боки, використовуючи ущелину, утворену розрізом, як межу. Увесь риф затремтів.
Алая Багряний Роздираючий Демон, вже не здатний мислити тверезо, прийняв удар напряму. Полум’я розірвало її груди, залишивши глибокий обпалений шрам, що тягнувся аж до живота.
Проте навіть після такого удару демон не зупинився — із несамовитим ревом він кинувся вперед, намагаючись уп’ястися кігтями в живіт Мо Фаня й розірвати його навпіл.
— Забирайся! — вигукнув Мо Фань.
Полум’я, що вкривало його тіло, спалахнуло ще яскравіше, і на спині розкрилися палаючі крила. Вони розчахнулися, випускаючи потужний спалах сили, який розійшовся вогняним кільцем. Багряного Роздираючого Демона відкинуло назад, щойно той спробував наблизитися.
Палаючі пір’їни, що осипалися з вогняних крил, ніби жили власним життям. Вони миттю кинулися на демона, який захитався після удару. Кожна пір’їна несла в собі шалену енергію, вибухаючи при найменшому зіткненні!
Більше тисячі палаючих пір’їн обрушилися на Багряного Роздираючого Демона, розриваючи його тіло на шматки — луска, обвуглене м’ясо та кров розлетілися навсібіч!
Тисяча Пронзаючих Вогняних Пір’їн — найсильніша техніка Маленької Полум’яної Белль. Її сила перевершувала навіть Метеоритний Кулак: Дев’ять Драконів, посилений ефектом Трояндового Полум’я Мо Фаня, — справжня руйнівна магія рівня Просунутих заклять.
Зазвичай Багряний Роздираючий Демон міг би витримати таку атаку, але тепер, без захисту свого багряного панцира, він виявився надто вразливим до Вогняних заклять.
Багряний Роздираючий Демон похитнувся, ледве втримуючись на ногах після шквалу Тисячі Пронзаючих Вогняних Пір’їн. Та попри все, істота лишалася на ногах — живучість її була просто нелюдською.
— Маленька Полум’яна Белль, затримай його, — прохрипів Мо Фань, обличчя якого вже зблідло. — А я покладу край цьому раз і назавжди!
Це був його перший справжній бій із істотою рівня Командира. На щастя, у Просторі Смерті він навчився повністю використовувати силу Маленької Полум'яної Белль. Інакше він й думати не міг би про перемогу над навіть пораненим Багряним Роздираючим Демоном.
Маленька Полум’яна Белль миттю вилетіла з його тіла, оточена коричневим Полум’ям Лиха.
Її сила вже дорівнювала істоті рівня Воїна на етапі прориву. Вона була лише за крок від рівня Командира — тож затримати тяжко пораненого Багряного Роздираючого Демона для неї не становило проблеми.
— Небесне Вогняне Поховання! — гучно проголосив Мо Фань.
Він знав, що щоб добити Багряного Роздираючого Демона, він мусить скористатися справжнім Закляттям Просунутого рівня. Небесне Вогняне Поховання — єдиний шанс знищити цю тварюку.
Зоряні Візерунки формувалися надзвичайно швидко. Хоч Мо Фань і ще не досконало володів цим закляттям, йому довелося завершити формування Зоряної Галактики у максимально стислий час, щоб викликати силу Просунутого Вогняного Закляття просто з небес.
Він був абсолютно беззахисний. Якщо не знищить Багряного Роздираючого Демона зараз — загине сам…