Коли Чжао Ман'янь побачив, як Мо Фань, не шкодуючи себе, прикриває хлопчика під час атаки Багряного Роздираючого Демона, в його грудях наче щось здригнулося.
У глибині душі він теж хотів залишитися — битися поруч із Мо Фанем проти цього монстра, як справжній чоловік!
Ніхто не мав права відступати тільки тому, що ворог сильніший. Це суперечило самій суті мужності!
На щастя, риф, де вони билися, був розташований не надто далеко від безпечної зони. Скоріш за все, Багряний Роздираючий Демон просто відлежувався там, відновлюючи сили після поранень, щоб пізніше знову вийти на полювання й помститися.
Ймовірно, істота й справді була ослаблена, адже Морська Мавпа з’явилася на людській території зовсім без обережності, навіть викрала немовля просто з рук матері.
Летячи небом, Чжао Ман'янь закутав крихітного хлопчика у власний одяг, намагаючись хоч трохи зігріти його. Він раз у раз поглядав униз — боячись, що дитя може перестати дихати будь-якої миті. Малюкові було всього лише рік!
І хоча самі Чжао Ман'янь і Мо Фань завжди вважали себе безжальними людьми, які не надто переймаються чужими смертями, цього разу обидва відчували, як холод пробирає їх ізсередини — коли на кону стояло життя дитини.
— Малий, тримайся... ще трохи... — прошепотів Чжао Ман'янь до хлопчика, з носа якого все ще сочилася кров.
Нарешті попереду замайоріла межа безпечної зони. Чжао Ман'янь змахнув крилами сильніше й помчав прямісінько до міста Фейняо.
— Нань Жунні! Де ти? Де зараз Нань Жунні? Відповідай негайно! — вигукнув він у комунікаційний пристрій, щойно відновився зв’язок.
— Я в порту! — швидко відповіла Нань Жунні, почувши панічний голос Чжао Ман'яня.
— Подай сигнал, я буду через дві хвилини! Готуйся рятувати дитину — це той самий хлопчик, Сяо Ді, якого викрали. У нього струс мозку, він на межі смерті! — сказав Чжао Ман'янь.
— Ви... ви справді знайшли його?!
— Так! — коротко відповів він.
Команда негайно кинулася до порту, щойно отримала від Чжао Ман'яня повідомлення про дитину.
Той приземлився з неба просто перед Нань Жунні. Цзян Шаосюй, помітивши, як довкола вже почали збиратися люди, одразу ж створила Стіну Духу, щоб відгородити натовп і не дати їм заважати Нань Жунні, котра вже готувалася до лікування.
Стан хлопчика був украй тяжким — це було зрозуміло навіть із того, як говорив Чжао Ман'янь.
Нань Жунні та Цзян Шаосюй поспішно зняли куртки й постелили їх на землю, зробивши м’яку підстилку. Чжао Ман'янь дуже обережно поклав малюка зверху. Його обличчя вже зблідло настільки, що починало набувати синюватого відтінку, а з маленького носа й далі текла густа кров. Серце стискалося від одного лише погляду.
— У нього внутрішні травми... Дух Зцілення не подіє, — нахмурилася Нань Жунні, вивчаючи стан дитини.
Очевидно, внутрішні органи були пошкоджені. Дух Зцілення ефективніше лікував зовнішні рани й пошкодження кісток. Базові та проміжні заклинання лікування були майже безсилі перед такими травмами.
Нань Жунні поклала долоню на груди Сяо Ді й повільно провела нею, шукаючи джерело ушкодження.
Цзян Шаосюй, зазвичай усміхнена, тепер не могла зберігати навіть тіні спокою.
Вона, хоч і не володіла магією лікування, добре знала її принципи. Суть стихії Зцілення полягала в тому, щоб прискорювати природне відновлення організму. Тому чим сильніше тіло саме було здатне відновлюватися, тим ефективніше працює магія.
А Сяо Ді був лише немовлям. У нього ще навіть не сформувався імунітет, його природна здатність до відновлення — найслабша. Тож навіть така талановита цілителька, як Нань Жунні, майже нічого не могла вдіяти... адже не була магом Просунутого рівня.
А таких цілителів було одиниці навіть у великих містах, не кажучи вже про Фейняо. Єдиною надією для хлопчика залишалася саме Нань Жунні.
Її рука раптово завмерла біля ділянки грудей, поблизу легенів Сяо Ді. Визначивши місце пошкодження, вона швидко зняла з шиї круглу підвіску і поклала її на груди дитини, прямо над легенями.
Підвіска тихо засяяла — її світло зосередилось над легенями немовляти. Краплини рідини виступили з підвіски й через шкіру проникли в тіло малюка...
Нань Жунні заплющила очі і, користуючись відчуттями, почала точне лікування рани в легенях Сяо Ді. Процес вимагав максимальної зосередженості, як у хірурга під час операції: в які ділянки треба скерувати лікувальну рідину, які судини потрібно розблокувати, що згустилося і мусить бути негайно усунене...
— Що трапилося? Що тут відбувається? Ми просили врятувати дитину — як він міг опинитися в такому стані… — роздратовано пролунало питання. Чжао Ман'янь відчув, як серце ще сильніше стиснулося від тривоги, і одразу впізнав неприємний голос Гун Юя, не повертаючись.
Чжао Ман'яню було дико зле від цього. Той виродок у такий момент дозволяв собі такі непристойні зауваження — хіба його глузливі репліки важливіші за порятунок життя дитини? Разом з Мо Фанем вони ризикували життям, аби вирвати хлопчика з лап Багряного Роздираючого Демона, а тепер він мусить ще й слухати цю дурню Гун Юя!
— Відвали, Гун Юй! — без жодного підбору слів відповів Чжао Ман'янь.
— Ти просиш мене відвалити? Якийсь запасний, що купив собі місце в команді за гроші, сміє мені говорити таке? — обурився Гун Юй.
— Досить! Нань Жунні мусить зосередитися! — суворо перебила їх Цзян Шаосюй.
Чжао Ман'янь стримав свій гнів, але було помітно, що Гун Юй й далі шукатиме привід для сварки.
— Що сталося? — запитали Ай Цзяньту, Нань Юй, Му Нінсюе, Лі Кайфен і решта, коли приїхали й побачили, як Нань Жунні лікує хлопчика.
— Ми натрапили на Багряного Роздираючого Демона; істота полювала на немовлят, тож Морська Мавпа викрала Сяо Ді. Ми перехопили її на рифовому острові, але щойно Мо Фань повернув дитину, його одразу ж підстеріг Багряний Роздираючий Демон... — пояснив Чжао Ман'янь.
— Багряний Роздираючий Демон... ви натрапили на нього вдвох? — вибухнула здивуванням Нань Юй.
Окрім Ай Цзяньту, який ще мав шанси протистояти такому створінню, більшість із них просто загинули б у бою з істотою рівня Командира! А тепер, за словами Чжао Ман'яня, Мо Фань опинився в засідці Багряного Роздираючого Демона — диво, що дитина досі жива.
— А як там Мо Фань, він у порядку? — запитала Му Нінсюе.
Будь-хто інший із групи загинув би миттєво, опинившись у засідці істоти рівня Командира. Му Нінсюе почала панікувати, помітивши, що назад повернувся лише Чжао Ман'янь.
— Мо Фань був тяжко поранений, намагаючись захистити дитину. Він попросив мене забрати малого, — відповів Чжао Ман'янь.
— Ти кажеш, що Мо Фань залишився там сам? — не повірила Цзян Шаосюй.
— Боже мій, він точно загине! Це ж істота рівня Командира! — вигукнула вона.
— Швидко, їдьте йому допомагати! — крикнула Нань Юй.
— Хм, гадаю, ми дістанемо там уже тільки його тіло, коли приїдемо, — пробурмотів Гун Юй.