— Прокляття, ми ж ризикували власним життям, аби вбити морських чудовиськ! — розлютилася Нань Юй.
— Ви дізналися ще щось про це? Скільки саме дітей зникло? — низьким, похмурим голосом спитав Ай Цзянту.
— За останні три роки... понад сотня випадків, особливо навесні щороку. Ось документи, які я викрав із одного з відділів Фейняо. Я також найняв людей, щоб вони розпитали в навколишніх селах і містечках — там підтвердили, що всі випадки справжні! Влада стверджувала, що це робота торговців людьми... але за п’ять років поспіль діти зникають саме навесні — це вже явно інциденти, пов’язані з демонічними істотами! — сказав Цзян Юй.
Інциденти в Китаї поділялися на два типи: спричинені людьми та спричинені демонічними істотами.
Першими займалася поліція й спецзагони, а тими, що спричиняли демони, — Магічна асоціація та військові: Міські мисливці, бойові маги, що охороняли міста. А якщо траплявся випадок, у якому не було достатньо доказів участі демонів, або ж міська рада вважала, що Магічна асоціація чи військові діють занадто повільно, — тоді залучали Гільдію мисливців.
Якщо за три роки зникло понад сто дітей, причому всі випадки траплялися в певний сезон і не було жодного натяку на торгівців людьми — тоді без сумніву, ці інциденти мали бути класифіковані як спричинені демонічними істотами!
— Ми копнули глибше і виявили, що хтось спеціально підробив записи, аби не дозволити внести ці випадки до категорії демонічних, — продовжила Му Тін’їн.
— Це місто Фейняо сильно розчаровує! Незалежно від того, чи винні демони, вони мали давно оприлюднити ці новини, щоб зібрати інформацію й не допустити нових жертв! — обурилася Нань Юй.
— Хм, бездарна міська рада! Зараз же подзвоню батькові і... — вибухнула Цзян Шаосюй.
Проте всі одразу звернули на неї погляди.
Цзян Шаосюй усвідомила, що сказала зайве. Вона закотила очі й виправдалася:
— А що ви всі так дивитеся? Я ж просто... хотіла поскаржитися татові!
— Панночко, я розумію, що ваш батько має вплив, але ми зараз проходимо тренування під прикриттям. Нам слід розібратися самим, — сказала Му Тін’їн.
— Так, краще не розкривати особистості. Але ми мусимо дізнатися правду про зниклих дітей. Цзян Юй, ти перевірив минуле Лінь Цзюньсяня? Можемо йому довіряти? — спитав Ай Цзянту.
— Так. Він керує фінансами родини Лінь. Окрім кількох земельних суперечок, за ним нічого поганого не числиться. Навпаки — він допоміг збудувати порт і школи в довколишніх селах, фінансував дороги. Я б сказав, він досить добросердий інвестор, — упевнено відповів Цзян Юй.
— Отже, до зниклих дітей він не має стосунку?
— Навряд. Ба більше — серед зниклих була його двоюрідна сестра, яка саме проходила відновлення в одній із тутешніх вілл, — сказав Цзян Юй.
— Тоді нам варто поговорити з ним. Він знає Фейняо краще за нас, — вирішив Ай Цзянту.
У залі для нарад на найвищому поверсі...
Лінь Цзюньсянь сидів на місці голови. Представники національної команди розташувалися обабіч.
Цзян Юй був добре підготовлений — усю зібрану інформацію він зберіг на переносному диску й вивів дані на проектор.
Команда вже була обурена після короткого звіту, але коли вони побачили фотографії сімей, у яких зникли немовлята, вирази їхніх облич стали ще похмурішими.
Більшість жертв — рибалки та фермери. Їхнє горе відчувалося навіть через знімки. Для влади — це лише «дрібні справи» серед тисяч інших, але для цих сімей — справжній удар у серце.
Минали роки, а ніхто не дав їм відповіді. За словами людей, яких найняв Цзян Юй, ці родини досі чекають... що хтось врятує їхніх дітей і поверне їх додому.
Але Мо Фань та інші знали правду — якби цим батькам її сказали, вони б зомліли від жаху.
— Досить... — не витримала Нань Жунні. Її очі почервоніли.
— Це... непрощенно! — Лінь Цзюньсянь зціпив кулаки так, що хруснули кістки.
Він приїхав до цього міста лише як інвестор від імені своєї родини. Його головною метою було вкласти кошти у розвиток Фейняо та отримати прибуток.
Відтоді, як він оселився тут, у нього виникали різні ділові суперечки, проте він завжди діяв із чистим сумлінням. Він і гадки не мав, що за спинами місцевої влади ховається така жахлива змова!
Лінь Цзюньсянь був глибоко розчарований міською радою Фейняо!
— Я негайно зв’яжусь із Лі Цзінміном... — сказав він.
— Пане Лінь, зачекайте. Ми обговорюємо це з вами саме тому, що не знаємо, хто стоїть за всім цим. Заступник мера Лі Цзінмін, можливо, щось та й знає, але сумніваюся, що саме він — той, кого ми шукаємо. Зрештою, навіть мер не завжди знає, що коїться в його підлеглих, — розважливо зауважив Ай Цзянту.
— Так... ви маєте рацію. Я зробив висновок надто поспішно, — кивнув Лінь Цзюньсянь.
— Цзян Юй, раз ти вже зайшов так далеко, певно, маєш план, як розслідувати далі? — спитав Ай Цзянту.
— Маю... але він дещо нелюдяний, — зізнався Цзян Юй.
— Говори.
— Той, хто стоїть за всім цим, стер усі сліди. З тією інформацією, що в нас є, його не знайти... хіба що знову зникне дитина. Коли трапиться новий випадок, вони обов’язково спробують зам’яти справу — і тоді я зможу простежити їхні дії та вийти на головного винуватця! — сказав Цзян Юй.
— Що?! Ти пропонуєш використати дітей як приманку?! — першою обурилася Нань Юй.
— Інакше ніяк, — похмуро відповів Цзян Юй.
Усі замовкли.
Ситуація виявилася набагато складнішою, ніж вони уявляли. Та варто було згадати тіла дітей, які вони знаходили в шлунках Багряних Летючих Демонів, як подих у всіх став важчим. Якщо вони не покладуть край цьому, почуття провини не залишить їх ніколи.
У залі запанувала мертва тиша. Ніхто не знаходив слів.
Зненацька задзвонив телефон Лінь Цзюньсяня. Він глянув на номер, зробив кілька глибоких вдихів, аби заспокоїтися, і лише тоді підняв слухавку.
Він рушив до дверей, але не встиг і кроку ступити — раптом застиг на місці. Його рука затремтіла, телефон майже випав із пальців.
Усі здивовано обернулися на нього. Крізь телефон можна було почути приглушене жіноче ридання.
Лінь Цзюньсянь обернувся до них — обличчя стало білим, мов крейда.
— Що трапилось? — спитав Мо Фань.
— Друга дитина моєї двоюрідної сестри... вона... вона теж зникла! — сказав Лінь Цзюньсянь із жахом у голосі.
Ще кілька хвилин тому молоді маги пояснювали йому, яка доля спіткала зниклих дітей. І тепер думка про те, що його однорічний племінник, який нещодавно відсвяткував день народження, може чекати на ту саму страшну долю...
Лінь Цзюньсянь не втримався на ногах. А з іншого боку слухавки все ще лунали розпачливі, надривні ридання жінки.
У залі всі завмерли — повітря, здавалося, перетворилося на лід.