Тепер Генрі, позбавлений раннього юнацького запалу, зачаровувався тим, як виглядає комаха перед давнього божеством.
« Третій рівень? » — здригнувся Фернон. Якщо його здогади правильні, правила гри змінювалися. Пак також був магом третього рівня, і якщо Генрі досяг тих самих висот, він міг претендувати на одноособове лідерство.
— Мені потрібно, щоб ти через свого листоноша передав Прісу без жодних передмовів.
Він мусив викласти ситуацію, уточнити деякі деталі і корегувати їх разом. Фернон мовчки кивнув, не запитуючи про те, чому Генрі не користується власними каналами зв’язку. Він негайно викликав свого найкращого кур'єра, наказавши доставити повідомлення в найкоротші терміни.
Коли вони чекали на відповідь, Генрі зав’язав розмову з Ферноном неквапом. Застосовуючи кожне слово, він відновлював хронологію подій останні роки і аналізував політичні зсуви та економічний стан регіону. Картина світу в його свідомості доповнилась новими подробицями, вибудовуючись у чітку логічну схему.
Зрештою, прибув листоноша Приза. Чорнило на пергаменті мало встигне висохнути, і Пріс відразу відповів.
Генрі швидко пробіг очима рядка: рани Пакка змогли стабілізувати, погрозою життя минала. Однак процес повного відновлення вимагатиме часу і ресурсів.
У попередньому повідомленні Генрі поставив запитання: « Чи Пріс хоче відновити контроль над містом Срібним Місяцем? » — він висловив глибоке здивування, коли повернувся до активної розиски і попередив про смертельну небезпеку та наполягав негайно сховатися.
Захопився цікавість: який план міг мати людина, що знаходилась поза законом, щоб захопити цілий мегаполіс? У талантах Генрі він не сумнівався, але масштаб завдання здавався неможливим.
Генрі не почав пояснювати. Він лише промовив: « Ти хочеш? »
Приза, який прийшов слідом, був приголомшений, але містив чіткі слова: « Так ». Генрі дозволив собі ледь помітну посмішку і сховав листа в інвентар. Для нього все було просто.
- Я так довго полював за тобою, не в силах напасти на слід, а ти сам з'явився прямо у мої руки... Іронія — холодний, радісний голос Рейса розкотився по передніх подвір’ях особняка.
Невдовзі фігура Рейса виникла перед Генрі та Ферноном, а слідом за ним — торопльо семіно. Підчинені Фернонани стояли поряд з розгубленими особами, які не могли стримати гостей.
Рейс діяв зухвало: він вдерся у особняку без попередження, навіть не пошкодувавши дізнатися думку самого Фернона.
Рейс вважав, що торговець був лише зручним інструментом для підтримки великого зв’язку, а не самозвеличення.
Фернона, намагаючись зміцнити Клан Черч через таємні інтриги давно дратували лорда. Тепер він відкрив двері і привів своїх людей, щоб одним махом покінчити з неслухняними.
— Генри! Ти знищив життя мого сина, і за це заслуговуєш смерті! — Зимно кинув Рейс. Його голос, що лютує від застарілих люті, рознісся по залу. Ти ще наважуєшся розгулювати по Срібному Луновому Місту з такою буйною рослинністю. А ти, Фернон, знавши хто він, приховував його — це той самий злочин! Взяти їх! Якщо протистоїться - вбити на місці!
Рейс щойно отримав звістку, яка втішила й збунтувала його. На щастя, лорд відразу ж наказав йому вистежити його і почав ретельний обшук. Генрі не переховувався, йшов відкрито, і його сліди законно привели до особняка Фернона.
Однак його поведінка, яка демонструвала явно зневагу до влади і сил лорда, викликала в Рейса лють.
Рейс віддав наказ, але підпорядковані навіть не шепочеться. Він мимовільно насупився, відчуваючи, як всередині закипає гнів:
— Чому ви зволікаєте?
Ступники все ще стояли як вкопані, немов віскові фігури, що застигли у безглуздих позах. Рейс відчув, що їхні обличчя, зазвичай напружені або зосереджені, не змінились ні на йоту, залишаючися безжиттєвими масками.
— Фернон, яка в тебе сміливість! — Наляканий лорд, подумавши, що це ще одна брудна хитрість торговця.
Генрі з легкою посмішкою вийшов вперед:
- Це не його рук справа. Рейс, ти так брешеш? Що ж, ти прийшов точно за адресою.
— Тільки ти один? — Рейс з недовір’ям втупився на Генрі, марно намагаючись відчути вплив мани.
Генрі повністю контролював свою енергію, направивши її вузькою, сфокусованим потоком виключно на Рейса, щоб не образити інших. Відчувши раптовий тиск, лорд здригнувся від удару блискавки: його тіло інстинктивно затряслося - це було придушення на рівні Життя, проти якого не існувало захисту.
— Стань на коліна, — тихо промовив Генрі. Його голос звучав м'яко, майже крадькома.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu