Рейс швидко підкорився: з глухим стуком він впав на коліна, тремтячи всім тілом. Він був магом другого рівня, як він міг витримати таку силу? Якби Генрі не стримував тиску, Рейс просто втратив би розум. Ті, хто не розумів причини цього, вважали, що лорд потрапив під дію сильного заклинання. Підчинені Рейса все ще не могли поворухнутися, але їх розум залишався ясним; вони дивилися на Генрі як на міфічний монстр, відчуваючи первісне жах.
Генрі підійшов до тремтячого чоловіка, який втратив контроль над собою Рейсу. Він недбало забрав його магічний талісман і відкрив список контактів. Нагнувшись до самого вуха лорда, він запитав:
— Хто в клане Тейлор може розпоряджатися справами? Викликай його сюди. Мені потрібно поговорити.
Рейс стиснув зуби, намагаючись забрати зрадницьке тремтіння, але вона виходила з глибини його душі, зі первородного страху перед вищою силою.
Генрі не квапився вбивати його, він чекав прибуття більш впливових фігур. Жорстоке насильство не розв’яже проблем і не відповідає її довгостроковим цілям. Дехто мав померти, але не всі. За його негласною командою новина швидко дійшла до найвищого керівництва Серандіра і клана Тейлор, спричинив справжній шок.
Рейс, будучи лордом Срібного місячного міста під владою Серандіра, представляв їх обличчя, і таке приниження боляче било по престижу обох впливових союзів.
Невдовзі прибули представники. Від Клана Тейлор — сивоволосий старець Уїлберт, шанованого старійшини і чарівник третього рівня. Серандіра - Алек, довірений чарівнику Вітреннього Світла Міка. Вілберт кинув погляд на все ще стоїть на колінах, що б'ється в конфульсіях Рейса, а потім перевів очі на Генрі:
- Що це означає?
Генрі м'яко посміхнувся:
- Я прийшов залагодити ворожість з кланом Тейлор. Медель убитий мною, смерть Сваро та інших теж на моїй совісті. Але це була самозахист, вони самі напали першими. Рейса я теж усуну, залишити його в живих не можна. Взамін я збережу ваш клан, не допущу його знищення. Наші суперечки закінчаться тут і зараз. Як вам таке речення?
Вілберт насмішливо підвів брову:
- Пан жартує?
Генрі більше не приховував своєї природи і випустив могутню ауру, накривши нею весь простір залу.
Фернон та інші вже покинули маєток за його вимогою, а їхня роль закінчилася. Вілберт зрозумів. Його обличчя швидко блідло, а з горла вирвався шепіт, повний невірства:
- Як можна... Чарівник четвертого рівня? Ні, п'ятого... І навіть сильніше!
Він вже бачив ауру Червоної Відьми четвертого рівня, але вона здавалася лише слабким відголоском цієї сили. Генрі не квапився додав:
— Даю вам останній шанс. Я не люблю вбивати, але моє терпіння не безмежно. Передумаю - і клан Тейлор зникне з лиця землі.
Уїлберт з радістю зважував кожне слово. Він подивився на приниженого Рейса, потім знову на Генрі, і нарешті, прийняв рішення.
— Приношу найглибші вибачення за незручності, пане Генрі. - Рейс у вашому розпорядженні.
Уїлберта було затьмарено, бо рішення давалося йому дуже важко, але виживання клана коштувало цій жертві.
Рейс, стоячи на колінах, почув вердикт Вілберта. Його обличчя скам’яніло, а в очах відображалося глухий розпач — він не сподівався, що клан відпустить його з такою легкістю.
У його розумінні, навіть якщо Генрі дійсно досяг четвертого рівня, це не є причиною капітуляції. "Хіба може одна людина, нехай і талановитий, йти наперекір всій силі клану Тейлор?" билася в його голові панічна думка.
Рейс не мав тієї тонкої миті, яка була розвинена у Вілберта. Старійшина, в якому він мав справу з пошестю Генрі, зрозумів справжній масштаб його могутності.
Клан Тейлор мав приховані ресурси і міг би піти на ризик, але Рейс просто не коштував того, щоб поставити на кон само існування сім'ї. У сухій логіці політичного виживання Вілберта було єдиним вірним рішенням.
Генрі ледь помітно кивнув, зберігши безстрашний вираз обличчя.
- Дуже розумний вибір. Ти звільнив мене від зайвих клопотів, — сказав він, і в його голосі не було ні краплі співчуття.
Він спокійно простягнув руку і злегка шевкнув пальцем. У ту ж мить небо над пометилом розкололо сліпучий розряд блискавки. Грімовий удар пронісся точно в ціль, миттєво повернувши Рейса до невагомого білого попелу. Генрі філіграно контролював силу розряду, бо не хотів пошкодити яму в землі, оскільки це було законне володіння Фернона, і безглузде знищення чужого дому не включало його наміру. Його контроль над магічними потоками став дійсно майстерним - він дозував силу з хірургічною точністю.
Цей демонструючий акт сили приголомшив присутніх. Уїлберт застиг, не відриваючи очей від попелу, і він не може до кінця зрозуміти, що ще мить тому тут був живий чоловік.
У цей момент його охопило сильне відчуття полегшення: інтуїція не підвела його, сила Генрі перевершувала найсуворіші прогнози.
Клан Тейлор проіснував сторіччя не завдяки нерозсудливому відвазі правителів, а тому що він вчасно поступається своїми принципами і дає собі майбутнє. Такі бурі не раз ставали їм на заваді.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu