На порозі він нахмурівся, відчувши чужу присутність. Хоча дім офіційно задокументували, але тепер тут господарі жили у постійному стані.
Генрі хотів увійти в будинок, щоб знайти відповіді на свої запитання.
Стало зрозуміло, що тут оселилася звичайна сім’я з трьох чоловік. Помедвши секунду і подавши порив, він ввічливо, але сухо постукав у одвірок.
Почулись поспішні кроки. Двері відчинила молода жінка років двадцяти з невеликим. Вона застигла на порозі, з незчутем подивом розглядаючи непрошеного гостя.
- Добрий день. Ви щось хотіли? — обережно запитала вона.
- Ви тут господиня? « Голос Генрі звучав безсердечно, його погляд фіксував кожну деталь ситуації.
Жінка розгубилась на мить, інстинктивно керуючи фартух.
— Да, сэр. Це резиденція Клану Бланкард.
Вона непокоїлась, адже присутність маленької дитини змушувала її бути дуже обережною. Облік Генрі, зосереджений на марноті і явно не вписується у щоденну міську місцевість, викликав її підозри.
— Кллан Бланкард... — Негромко повторив Генрі з пам’яті архівні дані. Генетичний чіп миттєво видав довідку: магічний клан середньої руки, який не помічений у великих політичних розрахунках.
— Де ви придбали цей палац? — Він прямо запитав.
— У мерії, пане, — відповіла жінка. Це запитання виявилось безглуздим, оскільки вся нерухомість на престижній вулиці короля розподілялася виключно через офіційні канали. Її чоловік зовсім недавно отримав статус члена Серандіра, що і дало їм право на купівлю цього житла.
- Зрозумів. Дякую, кивнув Генрі.
Він розвернувся і замахався геть, не обертаючись. Господиня, побачивши дивного відвідувача безумця або ексцентричної аристократії, поспішно зачинила двері за собою і кліцнула в зап’ястка.
Ситуація прояснилась. Люди з клану Бланкард зайняли будинок на законних підставах, купивши його у адміністрації Срібного Місячний міста. Нерухомість на цій вулиці завжди перебувала під суворим контролем Серандіра, але клан Тейлор, який захопив владу в місті, просто вилучив майно колишніх власників і пустив його у обіг, збираючи прибуток із перепродукції.
Опинившись у рідному місті, Генрі раптово зрозумів, що втратив свої домівки. На короткий час у його думках з’явився дивний вакуум, який не знав куди йти. Спроба зв’язатися з Призом зазнала невдачі. На цьому малому плані стандартні магічні талісмани комунікації давали лише статичний перешкода.
Колись їх зв’язував поштальний листоноша, але старий Жаба був надто зайнятий або свідомо нехтував сигналами. Залишалося лише чекати і шукати іншої дороги.
Генрі взяв із складок одягу талісман і сформував короткий запит для Фернона: « Ти у Срібному Місячному Місті? »
Фернон насолоджувався рідкісними хвилинами відпочинку. Побачивши в пам’яті артефакт, він змінився. Чекаючи на рутинний звіт, він раптово отримав від людини, яку багато хто вважав мертвим. Старик сів пряме, зробив повільний ковток охолодженого чаю, зайнявшись раптове тремтіння в руках, і вивів відповідь:
— Давно не виделись, Генри. Я у Срібному місяці.
— Ты дома? Зайду, мені потрібна твоя допомога.
— Добре, я чекаю на Фернон, відчуваючи напруження всередині.
Він розумів, що оскільки Генрі в місті, то знайшов спосіб обійти застави. Як офіційний розиск, цей чоловік відверто і майже недбало розмовляв з ним — це чіткий доказ того, що він знайшов нову та руйнівну основу. За роки його зникнення ніхто не зміг знайти навіть сліду втікача. Навіть Фернон, який мав широчайську мережу інформаторів, був у цілковитій темряві.
Думка про те, щоб видати Генрі владі, Фернон відсік відразу. Між ними ніколи не було ворожості; він упродовж усіх цих років підтримував клас Черч, гарантуючи їм вигідне торговельне партнерство.
Доля прибутку, яка належала Генрі, обережно складала на окремі рахування. Завдяки тому що гроші були добре довірені, було можливо уникнути перевірки Тейлорів.
Фернон завжди був прагматиком і цінував Генрі як рідкісний актив. В інвестиціях він ставив на особу, а звичайний бездар ніколи б не вижив у прямому зіткненні з Тейлорами. Тому Фернон досконало дотримувався старої усної угоди.
Хоча Клан Тейлор часто намагався поглинути активи Черчі, вона слугувала надійним щитом для політичної ваги Фернона. Він вважав, що Генрі повернеться набагато пізніше, коли зміна сил у Серанді зміниться природним шляхом, але реальність перевершила очікування. Схоже, Генрі більше не бачив у Тейлорах загрози. Фернона було до смерті цікаво, що принесе це повернення.
Невдовзі Генрі прибув до особняка. Фернон чекав на нього біля воріт, особисто зустрівши гостя. Поглянувши на нього, старий делегат відчув холодну хвилю занепокоєння.
Зовнішній вигляд Генрі майже не змінився, але його енергетичне тло стало іншим — він ніби зник. Фернон, який був офіційним чарівником, звик відчувати еманацію маніпуляції інших, але тут його почуття натикалися на порожнечу.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu