Мало хто зібрав сили у віддалених місцевостях, але для істот такого рангу статус і організація не мали значення: вони досягли вершини могутності й не потребували підданих, бо їхні цілі лежали далеко за межами світського марноти.
Тому План Бездні контролював лише одиниці, а інші залишалися байдужими або зовсім не зосереджені на справах сусідів. У багатьох регіонах не існувало єдиної інформаційної мережі, і інформація була дуже малою.
Генрі брел по пустелі Гобі більше двох тижнів, не зустрівши жодної живої душі.
Демони, мабуть, ховалися по нірах, коли він побачив його присутність і не наважувалися висунутись.
Зрештою він вибрався з цієї безжиттєвої зони, де навіть трава не могла пробитися.
За кордоном пустеля починалася гірським хребтом, густо укутанним лісом з незвичайним червоним листям — рослинами, які доселять незнайомі Генрі і відсутні в базі даних « Синеви ».
Зайнявшись на околиці, він уважно дослідив атмосферу і не виявив явної загрози й заглибився в чащу. Зона сканування « Синеви » охоплювала величезну площу, але що талось у глибині гір, залишалося загадкою. Повертатися в пустелю не мало сенсу, а на горах відчувалась більша концентрація енергії життя.
У лісі Генрі знайшов мурахів завбільшки з велику собаку і бджіл, настільки мікроскопічних, що вони нагадували частинки пилу.
Без ретельного аналізу їх можна було навіть не помітити — достатньо одного глибокого подиху, і чужорідні організми проникли б всередину. Наслідки такого контакту були непередбачуваними, і Генрі не експериментував.
Навіть активний Домен всередині тіла в Плані Бездни потребував подвоїти обережність.
Місцеві демони видавалися втіленням агресії, але коли Генрі ауру застигли в іншому напрямку, він не видавав ані звуку.
Кров першої дитини діє як безвідмовний репелент, дуже корисна риса у ворожому місці.
— Ні, не встигаю, треба швидше!
З гуща червоного лісу донісся шум і різкий голос на універсальній мові Бездні. Генрі підніс голову, розглядаючи рухи в кронах: гілки сильно гойдалися і між ними мандрувала крихітна фігурка. Він пришвидшив рух, скорочуючи дистанцію і незабаром роздивився білуку в чорному костюмі. Помітивши переслідувача, дикий звір застиг на товстій гілці і обернувся.
Це була дивна істота, схожа на білок з пухнастим тілом і майже людськими рисами обличчя. Жінка нахилила голову і з цікавістю запитала:
— Людина? Ні, друже, твій досвід маскування просто приголомшливий. Я ледь не прийняла тебе за справжню людину. Мене звати Йоум, я збираюся на півдик до Грибного короля. Тобі цікаво?
Генрі дійшов висновку, що Йоум спочатку просто поспішала до нього з ауру.
У таких місцях звичайні люди не можуть побачити нічого неможливого; кам’яниста порожнеча, яка залишилась позаду, вже давно перетворилася на заборонену зону для смертних. Але білки швидко вловили пульсацію тіла Генрі — тонку нитку аури Крові Першостанця.
Оскільки він ще не повністю захопився мистецтвом приховування такої стародавньої сили, ця енергія мимовільно просочувалась вовні. Побачивши знайомі наслідки, Йоум відразу розпізнала незнайомця як демона з глибин Плану Бездні.
Свідомо поводячись з лісовими мешканцями, вона і сама була непростою істотою. Відчувши силу першої особи, Йоум не схилилася в якомусь рабопильному поклони. Натомість він виявив неабияку цікавість: заговорила першою і навіть запросила до себе додому.
Генрі на мить завмер, ретельно зважуючи кожне слово.
— Ладно.
Він добре розумів, що зайві слова — це лишання зачіпки для виявлення. Щоб не видати свого правдивого походження, він вирішив триматися суворого і малослів’я демона.
Він відповів, як Йоум розлилася в широкому усмішку. Людське обличчя, яке віяло голову білки, у цей момент виглядало особливо відштовхуюче, а гримаса радості лише підкреслила його страхітливу неприродність. Вона жартома махала лапкою і розсміялася.
— Тоді поспішимо, йди за мною! Грибний король терпіти не може, коли гості змушують себе чекати.
З цими словами вона граційно змила на гілки і стрілою пролетіла між деревами семиметровими стрибками. Генрі не збирався плестися слідом по землі. З безстрасним обличчям він активував вроджене вміння « ДУХ Білого Оленя" і водночас миттєво, ніби зіштовхнувши з повітря, опинився поруч із дротом.
Несподівано у Йоум шерсть стала дибком. Тільки переконавшись, що гість не нападає, вона шумно видихнула, комічно поплескала себе лапкою по грудях і пробурмотала:
— Уф, налякав до напівсмерті...
Генрі зберіг крижаний спокій. Він зробив вигляд, що зовсім не розуміє причин її злякання і втупився на білку запитання, нічого не вираженим поглядом. Йоум почувалася ніяково, вона зніяковіла почесало затилиць і розсміялася.
- Ах так, згадала дещо термінове. Продовжимо шлях!
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu