Він спробував покликати до Жабе, але у відповідь отримав лише в’язку тишу. Місце призначення наставника залишалося таємницею, але відсутність відгуків навіть на особливий клич поштаря вказувало на те, що Жаба перебуває в дуже скрутних або особливих обставинах. Залишалося лише чекати, поки з’явиться нагода. Він сам вийде на зв'язок. План Бездні був його рідним стихією, і Жаба напевно зуміє знайти учня.
Генрі озирнувся. Його розум був просто розгублений, адже майже все знання про цей світ почерпнули з його уривчастих розповідей Жаби. Він описував лише загальні принципи існування, не маючи карт при собі, та й сам прокинувся зовсім недавно. Ліс, що лежить попереду нас, став небезпечним, а сам навколишній світ був неприродним. Маг замірів, не вибираючись зробити ні кроку: простір навколо постійно мерехтіло і перебудовувалось. Секунду тому стояв густий ліс, але варто було повернутися, як ззаду вже розстелялася безжиттєва пустеля.
На щастя, дисциплінований розум Генрі знайшов опору — він почав орієнтуватися за конкретними зірками Плана Бездні. Глибоко занурившись у медитацію на небесні світила, він побудував внутрішній вектор руху і не дозволив ілюзіям звести себе з пантелику.
Щоб не бачити світочиних, Генрі пішов прямо до масивної кам’яного муру. Перед ним висіла стрімка гора з неприродним гладким схилом, залякаючи шлях — жодного тріщини чи натяку на прохід.
Тоді він злегка активував Метку Крові, дозволивши тонкому аурі просоїтися назовні. Цей туман не поширювалася далеко, але будь-який демон в радіусі милі відчув би її удушливий вага.
На Плані Бездни чистий і деревний режим крові визначали ієрархічну структуру та право на життя. Первістка, яку Генрі спеціально виставив напоказ, була його перепустким засобом для того, щоб позбавити від непотрібної уваги дрібних тварів.
Коли аура торкнулась місця, перед ним зійшла гора і розтягнулася. Вона обнажила справжній вигляд — найсуворіші кам’янисті пустелі. Ілюзорний ландшафт нарешті застиг, обтираючи статичність.
Генрі уважно оглянувся, намагаючись вирахувати демона чи іншу сутність, що створила такий майстерний морок, але горизонт був порожній. Але це вже не мало значення, оскільки перешкода впала і він впевнено заступає вглиб пустелі.
Без захисту своєї аури він не пройшов би і сотні ярдів, не встоївши у смертельну пастку.
Генрі старанно контролював свою ауру, тримаючи її в вузькій межах, щоб не видати себе раніше часу.
Він чітко усвідомлював, що в його жилах тече кров Прародителя бога грому — спадщина найвищого статусу у Плані Бездні. Демони, які стикалися з такою силою, не наважувалися навіть наблизитися до Бога.
І все ж розслаблятися було не можна.
У цих землях жили інші власники Крові Першорядка, причому іноді подібних рангів. Перед ними Генрі не мав привілеїв; вони могли відчути найменшу колоду в його захисті, як би відразу ж поковтали б його і не завдавали собі боргів.
Проте, першовизнане кров не завжди гарантувало безпеку. Демони без такої спадщини, але які досягли п’ятого або шостого рівня розвитку, мали достатньо досвіду, щоб не дрижати перед чужою аурою.
Вони піднялися з дна, закались у незліченних битвах, і примітивний страх був їм чужий. Генрі усвідомлював, що таке зіткнення з таким противником не мало нічого спільного лише швидкопогибне.
Настав час змінити звичайний світогляд. Раніше Генрі відвідував лише деякі плани щодо п’ятої чи шостого рівня, а більш могутніші він ніколи не зустрічав.
План же Бездни був вищий сьвіт. Тут такі особи зустрічалися на кожному кроці, буквально киша в тінях.
Якби не хаотична природа цього вимірювання і повна відсутність єдиної влади, План Волшобійників та Межмірь уже давно впали б під натиском цієї сили.
У бездінні був закон джунглів, де кожен жив сам. Тут не було ані великих альянсів, ні держав.
Групи демонів тимчасово об’єднувалися навколо сильної ваги, але такі формування залишалися розшарпаними і вічно балансували на межі крихкого світу та раптових кровопролитних атак.
Вторгнення в План Волшобників було лише локальною ініціативою кількох амбіційних фракцій; для решти, нерівномірно більшого світу, ця подія була глибоко другорядна.
Більшість тварин навіть не здогадувалася про те, що́ відбувається, вважаючи прилипне Межмір’є найсприятливішим бар’єром, який рано чи пізно зникне.
Напрямок руху самого плану визначали лише кілька Прародників. Навіть для Жаби це точне число залишалося загадкою. Деякі з них залишилися тут, інші залишили ці межі цілі епохи тому.
Прародитель бога грому, судячи з усього, зник давним-давно, залишивши після себе тільки ехо своєї крові.
План створив чимало Прародників, але не всі затримувалися надовго. Ті ж, що залишилися, вели відлюдний спосіб життя і рідко втручалися в справи.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu