Брек коротко кивнув:
— Да. Просто проходь всередину, магія зробить інше.
— А який протокол відходу? — Питав Генрі, який звик читати шлях до відступу.
— За три дні ті, хто вижив, автоматично викинуть назад на цю площу. Проблема лише в тому, що багато людей просто не доживають до цього моменту. Отже, моя порада: в руїнах тримайтеся якомога ближче до мене, — відповів Брек.
Генрі зберігав спокій крижаної криги, і він не збирався самотужки брати участь у ній без потреби. Навколо метушні були інші магічні організації, але знайомих осіб з « Просвітленої Леси» чи "Хижі Грін" він ще не бачив.
Безперечно, такі великі сили також пересилали своїх агентів, але їхні шляхи ще не перетнулися. Справжня загроза у цьому регіоні полягала не стільки в суперечці, скільки від колег по ремеслу: рідкісні артефакти завжди були найліпшим приводом для ударів на спину.
Стара Карен першою розчинилася в сянні арки. За нею пішов Брек, а Генрі пірнув у портал слідом.
На відміну від першої телепортації, цей перехід пройшов майже непомітно і лише легенько покатався у скринях. Коли пурпурні слохи перед очима згасли, в ніс відразу ж вдарив важкий, солодкуватий запах гнилих і застійної води.
Перед загони стояли залишки колись великого міста — почорнілі від вологості стіни, пошкоджені кров’ю та вулицями з звалищем сміття. Життя покинула це місце століття тому.
- Це те, що залишилося від міста Хаоса. Колись тут кипіла життя, - негромко проговорив Брейк, озираючись мертвих руїн.
Генрі не став витрачати час на споглядання. Він мисним наказом активував систему аналізу свого чіпа, запускаючи глибоке сканування місцевості.
— Идемте. Наша найважливіша мета — чорний ліс, — наказав Брек.
Цей план обговорювався заздалегідь. Чорний ліс був велетенським масивом дерев, які в самому серці Болота смерті славилися своїми ресурсами.
Чим далі в чат - кімнатах, тим ціннішими ставали складники, але і ризик зростає пропорційно. У групи було всього сімдесят дві години, і розпилятися на інші сектори було б божевіллям.
Клан Черч десятиліттями складав карти цього регіону і вибрав маршрут, який обіцяв мінімальні втрати.
Щоб досягнути його, ліс був на північ від міста Хаоса. Вважалося, що самі руїни не становлять серйозної небезпеки.
Карен впевнено вела загін, Брик боявся її, а Генрі йшов слідом і пильно фіксував кожну деталь. Магіфікація і гази, які з’єднались із будівельними спорудами, покірно відбивалися. Пробираючись через завали, Генрі часто помічав серед каменів білі фрагменти кісток.
Занадто малі, щоб належати до звірів і надто крихкі від часу — це нечисленні свідки трагедії, що розгорталася тут багато років тому.
Генрі крокував за в’язкою грунту, коли підсмугливе відчуття хибності того моменту переросло у точне знання.
Побачивши цей диссонанс, він торкнувся Мітки Крові на грудях і зосередився на внутрішніх відчуттях.
По тілу розлилося розуміння: тиск на Метку тут було відчутно слабше, ніж в решті локації.
У пам'яті з"явилися дані про справжню природу руїну болота смерті - колись це місце було широким просторовим тріщиною, лакуною в тканинах реальності, яку пізніше трохи відновили.
У таких точках воля Плана Чарівників збурювалася, неохоче і зав’язувало придушуючи сили інших світів.
Це принесло Генрі холод і спокій. Якщо обставини дозволять закликати силу Метки Крові Прародителя бога грому, його бойовий потенціал у цих землях зросте багато разів.
Старуха Карен раптово завмерла в авангарді, викинувши руку. Група миттєво підібралася, повітря наелектризувалося стресом. Його обличчя скам’яніло — його почуття, які усиновлені чіпом, вже зафіксували аномалію.
У нерухомому повітрі, марево з безліччю зважених частинок, що нагадували сірий пил. Це були насіння невідомої рослини. Вітер змінив напрямок, як ця хмара повільно, але невідступно попливла на них.
- Активуйте щити. Негайно! — Голос Карен пролунав хмуро і різко. — Це насіння Кривавої повілки. Коли вони торкаються шкіри, то відразу пускають коріння прямо на живе тіло. Якщо пропустіть хоча б одне, тут вам вже ніхто не допоможе.
Один за одним маги виставили захисні бар’єри і продовжили рух через отруйну трубку. Насіння обліпило групу, наче жива пилова буря.
На поверхні Абсолютної оборони Генрі запалювали сотні крихітних точок. Дивлячись на кожне насіння, він помітив тончайське, пульсуючим щупальця, яке з великим запалом намагалося втягнутися у магічні бар’єри. Однак бар’єр стояв непорушно.
Щоб очистити огляд, Генрі коротко знімав енергію вогню на зовнішній оболонці щита - короткий спалах і землю посипалися лише огнічені крихти того, що колись було Кривавою повілею.
Після того як руїни міста Хаоса закінчились, смертоносний пил у повітрі зрештою розвіявся. На горизонті розкинувся чорний ліс — справжня мета. Між мертвими будівлями міста та кроною лісу лежала смуга на тисячу метрів: чорна, важка ґрунт, що була згнучена старими кров’ю. Цей відрізок шляху пройшов у тиші, яка дуже гнітила, і незабаром група щасливо перетинала кордон лісу. Світло миттєво замеркне, наче за спинами подорожніх зачинилися важкі двері.
— Лунна трава! — Негромко, але чітко вимовив Генрі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu