Генрі відповів коротким, впевненим кивком:
- Зрозумів, пане Брек.
Брек скупо посміхнувся у відповідь. Згодом Генрі зміг розвинути глибоку повагу до хлопця, який був засновником і мав рідкісну суміш талантів та сили волі.
Сподівання Брака від нього тепер значно переважали розрахунки Ларрі, який бачив в Генрі лише здатний алхімік.
Старий маг відчув набагато більший потенціал, бо він був лише побічним проявом його дару. Брэк не сумнівався, при правильному запасі часу і ресурсів Генрі здатний досягти висоти, про які інші бояться навіть мріяти.
Група із семи осіб застигла в нерухомості, поки стара Карен зосереджувалася на кам'янистому ґрунті складні рунічні контури, використовуючи зв'язний розчин фіолетового кольору.
Генрі та інші хотіли переміщатися у найгущуючішу Болоту смерті, щоб пройти виснажливу подорож по бездорожньому возі.
Генрі, послуговуючись важкою паузою, без вагань вивчав своїх супутників. Його увагу привернули двоє магів стадії зжовування - чоловік і жінка років тридцяти-сорока, чия злагода рухів видавала в них подружню пару.
Ще двоє магів були значно старшими, а обоє перевалили за п’ятдесят. Понурими плечима та снодійними жестами вони чітко зрозуміли, що їхнє становище в ієрархії мінімален — це лише ношники для тяжкої роботи.
Умови угоди були суворими: все, що Генрі зможе добути в руїнах, переходило у його повну власність, тоді як ця четвертка була зобов'язана здавати кожну знайдену дрібницю.
Через годину Карен ледве розгнула натруджену спину і обернулась до групи, прохрипела:
— Встаньте в рамки рун і не майте рухатися. Одне додаткове руху - і коли ви прибулі, вам бракує голів. Я попередила.
Магі слухняно зайняли свої місця. Карен міцно стиснула палицю і почала гортанно кричати слова заклинання. На землі виблискували фіолетові борозни, і на всі боки вдарила щільна й майже осязана хвиля мани. Генрі прикрив очі і зробив глибокий, розмірений вдих стабілізуючи кров'ю: простір навколо відчутно вібрує та висточеться.
На мить він почав дивитися на далекий лікарський сад — спотворене повітря перетворилось у сипучий, зігнуту сімколірну стрічку.
Раптовий приступ запаморочення потонув у сліпучій спалахі, і через секунду підошви чобіт торкнулися каменю міської площі.
Ледве зір відновився, Генрі оцінив стан загону. Маги стадія газу вже безсило поширилися на землі, борючись з нудотою, а чарівники зі стонами вхопилися за голову, явно стережучи від дезорієнтації. Лише Брек, Карен і сам Генрі стояли твердо. Сила тіла і активована сила крові спрацювала як надійний демпфер, захистивши його тіло від деструктивної дії просторового переходу.
Перед нами лежить мертва порожнеча. На ісині-черній грунт, який буквально просочився стародавньою кров'ю, не росло жодної травинки. Ця земля дихала інакше, ніж звичайна долина Чорної Скелі.
Карен коротко пассом наклала закляття, яке підкріплює заклинання на мерців - чарівників і змушує їх швидко прийти до тями.
— Вирушаємо, — буркнув вона згорбившись ще сильніше і першою заступила в бік руїн.
Генрі пішов за нею, але не втримався і кинув погляд через плече: небо там здавалося довгою дивної олійної пелюшки. Брек помітив його замішання, негромко промовив:
- Сюди можна потрапити виключно телепортацією. Пройти в руїни Болота смерті звичайним шляхом давно неможливо - простір замкнуто.
- Отже, ми вже всередині периметра? - Він уточнив Генрі, аналізуючи щільність магічного тла.
— Ні, це лише перед вами, — відповів Брек.
Генрі знову обернувся: горизонт позаду них тепер остаточно сховав сірий, мутний бар'єр, схожий на стіну з застиглу диму. Невдовзі після того, як ми пішли голою дорогою, наткнулися на групу людей, які чекали біля входу.
— Це інші претенденти, які вирішили спробувати удачу в руїнах, — пояснив Брек.
У натовпі Генрі миттєво вихопив очима знайому фігуру Карла, старійшину з клана Мосс. За його спиною тінню слідували два чарівників згибелі. Старець, немов відчувши якусь чужу увагу, обернувся. Йому було цікаво, як його обличчя спотворила лють гримаса і пальці впилися у рукоять жезло.
Раніше вони не бачилися віч - на - віч, але Карл детально дослідив опис свого ворога. Коли він бачив, як його син закричав зубами і не приховував злоби.
« Якби не цей щеняк, клан Мосс б не поніс таких катастрофічних втрат!»
Їхній ретельно вивірений план пішов поросом, а клан втратив своїх кращих людей. Оскільки в сім’ї Мосс була вина за провал операції, то після переговорів вони зазнали приниження. Спочатку вони заявляли, що п’ять квоти для входу в Болото смерті, але тепер у них залишилось лише три — дві з злорадством забрав клан Черч.
Карл почувався переможеним, а вид конкурентів, що наближалися, лише підливав масла у вогонь. Не бажаючи продовжувати мовчазний поєдинок думок, він різко відвернувся і вирушив до величної арки, яка пульсувала фіолетовим світлом. Усередині десятиметрового проєму повільно оберталася воронка простору. Старик і його супутники без вагань просунулися в марево й зникли.
- Це і є справжній вхід? — Питав Генрі, присоромившись від магічного сяяння.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu