▫ Пригніть тіло, виконайте квичок вперед!▪ З’являється директива в свідомості.
Молодий чоловік безрозсудно виконав маневр. Такі акробатичні кульбіти вимагали, щоб над кожною пов’язкою контролю за різними видами спорту — і тут було багато годин на тренування Дихаля Техніка Землі окупіли. Щоденна муштрика дала йому змогу правильно керувати м’язами. Кінжал Шона зі свистом пронісся над самою макушкою, зрізавши прядь волосся, і знову марно пішов в сторону.
- З цим малим точно щось не так! — Шон відмовлявся приймати реальність, в якій звичайний вискочка без лицарського звання двічі підряд ухилився від смертоносних нападів майстра.
▫ Уклоніться за дерево праворуч, витягніть меч для блокування ззаду!
Генрі слухняно пірнув за товстий стовбур дуба і, не обертаючись, підняв меч на спину, поставивши площину під удар.
Дзінь!
Чистий, міцний дзвін металу оголосив нічний ліс. Він озирнувся: кинджал перегонів пробив кору дерева і зав’язав його на сталеві стіни. У той момент від потужності зіткнення його рука миттєво оніміла, а в плече він дав тупий біль.
Шоне, побачивши це, замер. У його голосі тепер чітко чулися нотки тривоги і глибокого непорозуміння:
- Чому... Чому він завжди знає мої дії наперед?
Чисто теоретично, атака можна передбачити за найменшим напруженням м’язів, розподілення ваги або напрямку зору. Але тут все вирішували долі секунди, а Генрі біг спиною до нього, навіть не намагаючись стежити за противником.
❖ Закріпіть меч, щоб заблокувати спереду!»
Дзинь!
Шон ніби зіткнувся з повітря прямо перед обличчям Генрі, створюючи кинджал в стрімкому випаді. Хлопець побачив меч у жорсткому блокі — він не досягнув мети, але напав на нього.
— Проклятье! — Шон впав у шаленство. Кожен його фінт, кожен прихований удар наче був заздалегідь прорахований і нанесений на карту рухів.
— Почекай... — Раптом подих асасину збився, він похитнувся і схопився за лоб, обличчя його спотворила гримаса раптового болю.
Генрі, важко дихаючи, дозволив собі короткий вид відпочинку:
- Нарешті. Я вже грішною справою подумав, що твоя фізіологія несприйнятлива до отрути. Постійні ривання і шалені атаки розоряли твоє кров’яне тіло — це стало каталізатором.
— Та стріла... Вона була отруєна... — Шон заздрісло згадав те єдине, майже випадкове влучення, на яке він у запалу погоні не звернув уваги.
Генрі мав два типи снарядів: стандартні та змащені екстрактним непримітною травою, яка росла в тіні замкуваті стіни. Глибока Сінева виявила унікальні властивості рослин. Корені, які пройшли процедуру сушки та дистиляції, перетворилися на безбарвний нейротоксин без запаху й смаку. Шон, як досвідчений виконавець, чудово розбирався в ядах, але цей підступний склад не давав симптомів відразу. Лише попередня фізична активність змусила відраву швидко вдарити по нервовій системі.
— Умри! — Шон, усвідомлюючи, що втрачає контроль, кинувся в останню відчайдушну атаку. У його запаморочливій свідомості билася одна думка: тільки вбивши цього хлопця, він зможе отримати протиотруту.
Але завдяки дії токсину його сили стали в’язкими, а удари — передбачуваними. Тепер Генрі блокував кожен випад без найменшого завдання, зберігши крижаний спокій.
« Нужно йти, зараз же», — захвилював Шон. Його дихання стало переривчастим, а кінцівки наливалися свинцевою вагою. Кожна секунда негайно була рівносильна смертному вироку.
Він кинув на Генрі повну ненависть, замінивши одну зі своїх прихованих технік буквально розчинився в нічній темряві. У професійного вбивці завжди є кілька трюків для екстреного відступу.
Генрі завмер, на його губах заграла ледь помітна, холодна усмішка. Він не поспішаючи наклав стрілу на тетиву і прицілився в, здавалося б, абсолютно порожній ділянку лісу неподалік.
Свисток!
Тишину розірвав короткий крик: стріла по самому пір’ї пройшло між лопатками. Навіть коли він був на піку форми, то навряд чи зміг би ухилитися від пострілу з алгоритмами глибокої Сіневи, а в стані прогресуючого паралічу шансів не було взагалі.
— Как... Як ти вирахував мене? — Голос Шона раптово став дивно спокійним. Він оселився на землі, приймаючи неминуче.
Генрі мовчки, з методичною точністю знову натягнув тетиву.
Шон дивився на нього в упор, не рухаючись — його ноги остаточно відмовили. Зібравши останні сили, він хрипло запитав:
- Чому ти завжди стримувався? Ти ж... Ти ж навіть не лицар. Як це можливо?
Генрі безсердечно розтиснув пальці, відпускаючи тетиву, і сказав короткий, холодний тоном:
- Тому що... Я використовував чит.
Важка стріла, і ці незрозумілі слова вдарили одночасно — відразу в лоб. Бризнула кров, і тіло Шона важко звалилося на прелюдство. У його застиглих очах так і залишилося вираз глибокого подиву.
- Використовував... - Чит... - Минув вітер. - Що це означає...
Він пішов у небуття, не знайшовши відповіді на своє останнє запитання.
Генрі випустив ще дві стріли у серце — Глибока Сінієва, яка підтверджує остаточне припинення мети. Тільки тоді він вирішив підійти до трупа.
- І це все? Негусто.
Справжній обшук не приніс плодів: найманець не мав ні золотих монет, ані навіть мідної дрібниці. Єдиною цінністю, яка заслуговувала уваги, була пара кинджалів з прекрасної сталі.
Після того як Генрі з трофеями закинув меч за спину, перехопив лук і на мить завмер, дивлячись у непроглядну чащу. Його думки вже були далеко звідси, він думав про Емілу.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu