Третій день Змагань дев'яти шкіл.
Цього третього дня відбулися фінали чоловічого та жіночого руйнування льодяних стовпів і чоловічої та жіночої бойової дошки, що змусило декого назвати його піком першої половини змагань.
На даний момент Перша старша школа мала по два учасники у чоловічому руйнуванні льодяних стовпів та чоловічій і жіночій бойовій дошці, а також одну учасницю у жіночому руйнуванні льодяних стовпів.
Все пішло не зовсім так, як планувалося, але в допустимих межах їхньої стратегії.
— Хатторі буде в першій чоловічій гонці, Ватанабе в другій жіночій гонці, Чійода в першому жіночому матчі, а Джюмонджі в третьому чоловічому матчі…
Поглянувши на список матчів, він трохи занепокоївся. Хоча існувала різниця в часі між початком і закінченням матчів в залежності від того, яка це була подія, він не зможе побачити поєдинки Хатторі та Канон.
“Гадаю, Хатторі все одно не хотів би, щоб я приходив на нього подивитися…”
Втім, оскільки Міюкі була з ним в учнівській раді, для неї було б проблемою проявити байдужість до його гонки.
— О, ось і він. Тацуя!
Але він не дуже довго переймався – власне, йому й не треба було.
— Президенте, тобі щось треба?
— Мені просто потрібна була невелика допомога.
Маюмі відвела Тацую до робочих машин.
***
— Тацуя, зараз почнеться!
Зрештою, Тацую відпустили лише перед самим початком гонки Марі. Якби він не прийшов після того, як вона завітала до нього під час роботи, щоб нагадати, аби він прийшов подивитися на її гонку, невідомо, що б про нього сказали, навіть якщо це було б лише кілька людей.
Він стисло подякував сестрі та друзям за те, що вони зайняли йому місце, і подивився на стартову лінію.
Він справді прийшов вчасно. Марі вже була готова до старту, її коротка стрижка під каре під банданою колихалася на вітрі.
Півфінал складався з двох заїздів по три людини в кожному. Переможці змагатимуться у фінальному заїзді сам на сам.
У той час як обличчя двох інших учасниць були напружені від нервування, лише Марі мала безстрашний вираз обличчя, чекаючи на стартовий сигнал.
Пролунав перший звуковий сигнал, щоб вони приготувалися. У залі запанувала повна тиша.
За мить пролунав другий сигнал.
Перегони розпочалися.
*
Марі вирвалася на перше місце. Цього разу, на відміну від відбіркового етапу, суперниця, яка йшла другою, була зовсім поруч. Третє місце було трохи далі.
— Вона молодець…!
— Сьома морська школа, як завжди…
— Це такий самий склад, як і в минулорічному фіналі.
Поверхня води люто хвилювалася, вказуючи на магічну битву, що точилася між ними. Зазвичай Марі, яка була попереду, мала б перевагу завдяки синергії зворотного потоку, але суперниця з Сьомої старшої школи вміло керувала дошкою, щоб компенсувати свою магічну нерівність. Пройшовши довгу звивисту зону перед трибунами, вони наблизилися до гострого повороту, майже без розриву між собою. Після того, як вони обійдуть його, натовп не зможе їх бачити, і їм доведеться спостерігати за ними на екранах. Тацуя глянув на зображення повороту на великому екрані.
— Мм?
Щось там було трохи дивним, і це привернуло його увагу.
— Що?!
І так, помилково, він дозволив моменту прослизнути повз нього.
Почувся крик із залу. Він поспішно озирнувся вниз і побачив, що учасниця Сьомої школи втратила керування.
— Вона їхала зашвидко?! — вигукнув хтось.
Це дійсно виглядало так – її дошка не трималася на воді. Вона ніби прошила поверхню, як у польоті, і була б на курсі зіткнення з огорожею…
…якби перед нею не було нікого.
Але там була Марі, яка щойно закінчила гальмування і почала прискорюватися.
Тіло Марі було повернуте до паркану, але вона, здається, помітила дівчину, що наближалася ззаду, і зиркнула на неї через плече.
Те, як вона відреагувала, було просто неймовірним.
Вона скасувала прискорення вперед, після чого переключилася на горизонтальне обертальне прискорення. Потім, використовуючи хвилі, що відбивалися від стіни водного шляху, вона розвернула свою дошку за допомогою магії та вміння керувати дошкою.
Після цього вона застосувала два заклинання, щоб зупинити некеровану суперницю з Сьомої школи. Магія руху, щоб відхилити дошку, що наближалася, і заклинання тяжіння/інерційного послаблення, щоб дівчину не відкинуло в огорожу від удару.
Зазвичай, на цьому криза була б відвернута.
Якби не поверхня води, що раптово пішла вниз.
Це була незначна зміна.
Але Марі щойно виконала техніку високого рівня: розворот на 180 градусів на дошці. Вона не була експертом з серфінгу. Вона змушувала себе змінювати позицію завдяки цим чудовим заклинанням і маніпуляціям з тілом, тому, коли вона раптово втратила плавучість, то повністю втратила рівновагу.
І через це в її магічному виконанні з'явилася прогалина.
Їй вдалося відхилити дошку, намагаючись вирвати ноги з неї.
Однак, перш ніж її закляття інерційного гасіння встигло активуватися, учасниця Сьомої школи, втративши опору, зіткнулася з Марі.
Обидві, сплутавшись, полетіли до паркану.
Пролунало кілька гучних криків.
Замайорів сигнальний прапор про зупинку гонки.
Тацуя теж підвівся, всупереч собі.
Марі була між парканом та іншою спортсменкою – і, схоже, вона не дуже добре пережила удар.
— Тацуя! — Міюкі подивилася на нього, її обличчя було блідим.
— Я йду. Ви всі чекайте тут.
Тацуя змалку мав багато практики в якості тілоохоронця – або солдата – тож володів достатніми навичками для виконання базових хірургічних процедур.
— Гаразд.
По його спокійному голосу Міюкі зрозуміла, що якщо вони підуть, то це лише додасть плутанини. Вона махнула рукою їхнім друзям, що напівстояли, щоб вони повернулися на свої місця, а потім кивнула Тацуї.
Він почав бігти вниз по переповнених трибунах, прослизаючи крізь поручні, наче привид.
***
Її пробудження не можна було назвати швидким. У голові був туман, вона не могла збагнути, що відбувається.
Що вона тут робить…?
Це питання було першою думкою, яка спала на думку після того, як вона розплющила очі.
— Ти отямилась, Марі? Ти знаєш, хто я?
Дурний вплив – і хоча вона називала її так в такий час і лише подумки, вона все ще не використовувала слово «друг» – дивився їй в обличчя. Вона розуміла, що означає це запитання, але не знала, чому її про це запитують, тож з цікавістю перепитала,
— Що ти кажеш, Маюмі? Нащо тобі…
…а потім на середині речення знайшла відповідь і пояснення її нинішньої ситуації.
— Це лікарня…
— Так, лікарня на базі Сусоно. Дякувати долі… Схоже, ти можеш нормально думати.
— Як довго я була без свідомості?
Тупий біль у потилиці підказав їй, що вона не спала – вона була без свідомості після невдалого приземлення.
— Деякий час після обіду. О, не вставай!
Марі спробувала сісти в ліжку, але Маюмі швидко наблизилася і штовхнула її назад. Вона не застосовувала багато сили, але Марі втратила половину своєї звичайної свободи рухів.
— Ти зламала кілька ребер. Зараз вони тримаються разом на магії, але все ще не зрослися. Я думаю, ти це знаєш, але магія – це лише тимчасове лікування…
— …і я відчуватиму, що вони зцілені, доки вони не зростуться. Травма була надто важкою, щоб миттєво зцілити. Так, я розумію. Я це знаю, — Марі втомлено дозволила своєму тілу впасти назад на ліжко, коли перервала Маюмі, ніби розмовляючи сама з собою. — Скільки часу пройде, поки вони знову зростуться?
— Повне відновлення займе один тиждень. Ти повернешся до нормального стану після денного сну, але, щоб переконатися, тобі заборонено робити будь‑які інтенсивні фізичні вправи протягом десяти днів.
— Чекай! Але це значить…?!
— Міражна битва для тебе теж закінчилася. Мені шкода.
— Ясно…
Марі зітхнула і заплющила очі. Минуло трохи часу, перш ніж її повіки знову відкрилися.
— …Що сталося з перегонами?
— Сьому школу дискваліфікували через небезпечний маневр, тож у фіналі будуть Третя школа і Дев'ята. Третє місце займемо ми і Друга школа. Кобаякаві, здається, це справді подобається, тож ми можемо посісти третє місце.
— Вона більш ніж хороша, шкода тільки, що її настрій так легко змінюється.
— Мм. Крім того, учасниця Сьомої школи, схоже, не сильно постраждала. Ти зуміла добре її захистити.
— …Але це не допомагає тому факту, що я сильно поранена, — сказала Марі, вдаючи, що скаржиться і пригнічена. Маюмі недоречно хихикнула з її вдаваного ставлення. Марі відвернулася і зробила вигляд, що не помітила.
— Щодо хлопців, то Хандзо проходить у фінал. Муракамі ледь не пролетів. Джюмонджі проходить до фінальної ліги чоловічого турніру з руйнування льодяних стовпів. Канон теж потрапляє до фінальної ліги жіночого руйнування стовпів.
— То я виявилась єдиним прорахунком…
— Ти нічого не могла вдіяти. Марі, твоє рішення було правильним. Якби ти не пригальмувала в той момент, то, може і проскочила б повз зіткнення. І ти, напевно, перемогла б, але… Учасниця Сьомої школи отримала б серйозні травми, і це, скоріш за все, означало б кінець її кар'єри мага. Ось наскільки це було небезпечно. Тацуя теж зі мною згоден.
— …А чому ти згадуєш про нього зараз?
— Бо це він приніс тебе сюди і залишився, поки тебе лікували.
— Що?
— Авжеж, я не все на нього залишила… Ти здивована?
Маюмі самовдоволено посміхнулася, і Марі знову відвернулася з кислим виразом обличчя. Її полегшення від того, що вона прокинулася, зробило обличчя Маюмі ще більш нестерпним.
— Я б не дозволила хлопцеві бачити, як дівчину переодягають. Він почекав у коридорі під час процедури. Але ти все одно маєш подякувати йому пізніше. Він прибіг туди так само швидко, як і рятувальники, допоміг витягнути тебе з води, одразу побачив, що у тебе зламані ребра, і навіть дав вказівки, як тебе залатати, поки тебе не привезуть сюди.
— …Та хто він, блін, такий? — запитала Марі з широко розплющеними від здивування очима.
Маюмі глибоко кивнула.
— Таке відчуття, що він дуже звик до нещасних випадків, поранених людей і такого іншого… До речі, як ти почуваєшся?
— Це було так несподівано… Голова трохи болить, але це, певно, лише поверхнева травма. Я в повному порядку.
— Не схоже, що твій мозок також був пошкоджений… Окей, може, мені варто запитати зараз?
— ?
Марі скоса подивилася на неї, і Маюмі відповіла їй серйозним поглядом.
— Що? Що таке?
— Марі… Тобі заважала магія третьої сторони в той час?
— Що ти маєш на увазі?
— Я говорю про те, що ти втратила рівновагу прямо перед тим, як на тебе налетіла суперниця з Сьомої школи. Ти втратила рівновагу через те, що незаконна магія третьої сторони втрутилася в поверхню води?
Очі Марі аж блиснули, коли вона зрозуміла, на що натякає Маюмі.
— …Так, я пригадую, що перед тим, як моя дошка пішла на дно, я відчула неприродне тремтіння в ногах. Але я не знала, чи було це через магію, чи ні, не кажучи вже про те, що це суперечило якимось правилам… Як ти думаєш, чому так сталося?
— Те, як рухалася поверхня води, коли ти провалилась, було неприродним. У цьому була особлива переривчастість магічної зміни подій. Але в той час ні Сьома школа, ні Дев'ята не використовували подібну магію. Це означає, що єдиною можливістю є те, що це було заклинання від третьої сторони. Тацуя дотримується тієї ж думки. Він позичив відео в організаторів турніру і каже, що збирається зробити аналіз хвиль на поверхні води. Тоді, принаймні, ми знатимемо, чи мало місце якесь неприродне явище.
— Я не думаю, що першокласник може зробити щось подібне, але я поки що залишу це на потім… Я маю на увазі, що я теж використовувала магію проти інших учасниць, тож для чого з'ясовувати, чи діяла тут якась неприродна сила? Я не бачу в цьому сенсу…
— Він сказав, що збирається з'ясувати, чи не діяла якась інша сила, і взяти до уваги ефекти заклинань інших учасниць. Ісорі сказав, що теж допоможе, після того, як закінчаться сьогоднішні матчі. Думаю, ми зможемо вийти на щось путнє. Якщо згадаєш щось ще, скажи. Це стосується лише рейтингу нашої Першої школи; але це може вплинути на всі школи, що беруть участь у Змаганнях дев'яти шкіл.
— …
Марі замовкла, лежачи в ліжку. Маюмі сказала, що їй треба повертатися, і вийшла з лікарняної палати. Залишившись на самоті, Марі стала ще серйознішою і втупилася в стелю.
***
Коли Міюкі відчинила двері на стукіт, то побачила там двох своїх старшокласників.
— Будь ласка, заходьте… Тацуя, Ісорі та Чійода прийшли до тебе.
Почувши голос Міюкі, Тацуя припинив друкувати на клавіатурі і підвівся.
— Вибач, що покликав тебе.
— Та не переживай ти так. Це я пообіцяв допомогти, і я не можу змусити тебе принести термінал після того, як ти вже почав над ним працювати.
Тацуя злегка вклонився на знак вибачення, але Ісорі недбало відмахнувся від нього. Тацуя знову кивнув, а потім подивився на Канон.
— Чійодо, вітаю з перемогою.
— Дякую. Марі вплуталась у всі ці проблеми, так що я маю зробити все добре для нас обох!
Канон стиснула кулак; термін »запал» дуже пасував до неї, і Тацуя вважав, що на неї трохи важко дивитися.
— Ти щось дізнався?
— Я провів загальний огляд, але, схоже, ми все ще маємо справу з втручанням третьої сторони. Ісорі, можеш перевірити, щоб упевнитися?
— Звісно… Ти і правда швидко працюєш, Шібо.
Коли Ісорі сів у крісло, на яке вказав Тацуя, він також використовував руки, щоб висловити захоплення.
Невеликий настільний дисплей (все ще еквівалентний двадцятидюймовому монітору в традиційних одиницях виміру) був розділений на дві частини екрана, одна з яких показувала відео, а інша – змодельовану каркасну версію відео.
Ісорі простягнув тонкий металевий С‑подібний предмет – указку для монокля з мозковою підтримкою – і зі звичною легкістю поклав її собі на лоб. Потім, наблизивши праве око до монокля, він поклав великий палець на клавішу, розташовану внизу посередині клавіатури.
Мозкова підтримка і покажчики для перегляду – це механізми підтримки введення, які спочатку були створені для того, щоб не відривати руки від клавіатури, але вони стали інструментом для того, щоб взагалі не користуватися клавіатурою.
Проте Ісорі, схоже, дотримувався їхнього початкового призначення – підтримки клавіатурного вводу.
Коли він керував нею, реальне відео і симуляція рухалися одночасно.
Він підводив курсор до часової шкали, коли вона наближалася до аварії, і сповільнював відтворення.
У верхній частині екрана симуляції за допомогою цифр відображалися всі фактори, що впливають на зміну поверхні води.
У момент, коли з'явився проблемний провал на поверхні води, на екрані з'явився запис під назвою «невідомо», який вказував на те, що помилки вимірювання не могли пояснити цю «силу» у воді.
Ісорі зупинив відео і обернувся.
— …Це може бути важче, ніж ми думали.
— Що ти маєш на увазі, Кей?
— Як ти знаєш, Канон, на Змаганнях дев'яти шкіл встановлено багато обладнання для спостереження, і багато магів, які досягли успіху в антимагії, присутні на кожному змаганні в якості персоналу турніру. Це робиться для того, щоб запобігти несправедливості через магічне втручання ззовні. Якщо вони не зафіксували це, то я припускаю, що хтось створив локальний сплеск високо в повітрі, над тим місцем, яке могло сканувати обладнання для спостереження, а потім штовхнув повітряну бульбашку високого тиску вниз до поверхні води, щоб змусити її поринути у воду. Але не може бути, щоб Ватанабе не помітила щось подібне, тому в моїй гіпотезі є кілька прогалин.
— Але за аналізом Шіби, сила, яка змусила поверхню води піти вниз, походила з‑під води. Будь‑які магічні послідовності, що вводяться у водний шлях ззовні, були б неодмінно зафіксовані апаратурою спостереження. Крім того, єдиним природним явищем, яке могло б спричинити опускання поверхні води через щось під водою, було б просідання дна водного шляху – а це теж неможливо. Інша можливість полягає в тому, що під водою фактично перебував якийсь агент, я думаю… але це ще більш безглуздо…
— Хіба це не може означати, що аналіз Шіби був помилковим?
На беззастережне зауваження Канон колір обличчя Міюкі змінився.
— Ні, цього не може бути.
Але перш ніж вона встигла щось сказати, Ісорі спростував сумніви Канон.
— Аналіз Шіби був ідеальним. Принаймні, з моїми навичками я не можу сказати більше, ніж він, і я не можу знайти жодної помилки.
Ісорі та Канон замислено замовкли.
Секундна стрілка на годиннику оббігла майже двічі, перш ніж у двері знову постукали.
Міюкі запитала брата очима, і, отримавши у відповідь кивок, пішла привітати відвідувачів.
За мить вона повернулася.
За нею стояли двоє їхніх однокласників.
— Мідзукі каже, що це ти її покликав…
— Вибачте, що покликав вас обох сюди.
Він непрямо підтвердив запитання сестри і повернувся до двох старшокласників.
— Дозвольте мені представити вас. Це мої однокласники, Йошіда та Шібата. Я впевнений, що ви вже знаєте, що це Ісорі та Чійода, другокласники.
Після того, як Мікіхіко та Мідзукі закінчили нервове знайомство, а Ісорі та Канон – відверте, всі п'ятеро виглядали трохи розгубленими. Тацуя дав їм усім просту відповідь.
— Я попросив цих двох розгадати таємницю нашого маленького підводного агента.
Звісно, цього пояснення нікому не вистачило. Тацуя знав це з самого початку, тому продовжив своє пояснення, не зупиняючись ні на секунду.
— Наразі ми розслідуємо можливість того, що на Ватанабе вплинула перешкода, спричинена нечесною магією третьої сторони.
Це було пояснення, якого потребували Мікіхіко та Мідзукі. Перший насупився, а друга була явно здивована.
— Перед тим, як Ватанабе втратила рівновагу, стався неприродний провал на поверхні води. Це збило час дії її заклинання інерційного гасіння, що призвело до того, що вони врізалися в огорожу. Майже напевно, що провал на поверхні води з'явився через магічне втручання під водою.
Здивування Мідзукі все ще не сходило з її обличчя.
Мікіхіко ж, почувши слова Тацуї, спалахнув сильним блиском в очах.
— Це було непомітно з‑за меж траси, і це не могло бути зроблено з боку води. Також малоймовірно, що це було заклинання з відкладеною активацією. Якби це було так, Кобаякава помітила б його в першому ж заїзді.
Сучасна магія має концепцію відкладеної активації, як і стара магія, але вона вимагає, щоб магічна послідовність була «записана» на цілі. Ціль буде змінена, як тільки буде застосовано заклинання з відкладеною активацією, і ця зміна активує наступне заклинання через деякий час після затримки.
— Це означає, що заклинання було чимось приховане під водою – принаймні так вважаємо ми з Ісорі.
Він подивився на них обох для перевірки, і обоє кивнули, показуючи своє розуміння.
— Але абсурдно думати, що живий маг був захований під водою в той час. Наскільки ми знаємо на даний момент, ні сучасна магія, ні стара магія не має методу настільки досконалого маскування.
Цього разу Ісорі та Канон кивнули на слова Тацуї.
— Це означає, що логічно припустити, що за допомогою заклинання всередині води було сховано щось нелюдське.
Ісорі та Канон обмінялися поглядами, на їхніх обличчях з'явився сумнів. Пройшло трохи часу, перш ніж у відповідь пролунало запитання.
— …Шібо, ти думаєш, що це могла бути магія ДС?
Тацуя кивнув на слова Ісорі.
Маги, які використовували сучасну магію, завжди сприймали заклинання через їхні псіонні хвилі. Але ДС, скорочення від «духовні сутності», яку також називають «магією духів», в основі своїй складалася з духіонів, а не з псіонів. Псіони, які можна було побачити в той же час, були зовнішніми доповненнями, які надавали напрямок їхньому «руху» – наприклад, команди використовувати духів певним чином. Це була найпоширеніша теорія на той час.
Справа не в тому, що маги були нездатні відчувати духіони, а в тому, що вони зазвичай не могли розрізняти свої стани так, як це робили псіони. За аналогією, люди можуть відчувати інфрачервоні промені як розпливчасте поняття «тепло», але ми не можемо сприймати різницю в довжині інфрачервоних хвиль через лінзи кольору і відтінку так, як ми можемо сприймати видиме світло. Для мага енергійні духіони були чітко «там», де їх відчував маг. Однак було важко відчути духіони з низьким рівнем енергії. Це означало, що магам сучасної магії було важко виявити навмисно приховані ДС. Магія для використання духовних сутностей: якби це була техніка затримки в часі завдяки магії духів, то з великою ймовірністю вона прослизнула б повз спостерігачів на турнірі.
— Йошіда спеціалізується на магії духів. Крім того, Шібата має особливо високу чутливість до духовного випромінювання.
— То ось чому ти покликав їх сюди, — Ісорі знову кивнув, і Тацуя повернувся до Мікіхіко.
— Мікіхіко, я хочу почути твою думку як експерта. Враховуючи специфічні умови, скажімо, кількагодинну затримку, чи можливе використання магії духів для заклинання з відкладеною дією, яке могло б спричинити падіння поверхні води?
— Це можливо, — негайно відповів Мікіхіко. — За такої умови, час початку другого заїзду був би першою умовою активації, а люди, що наближаються на поверхні води, – другою. Можна було б наказати духам води створити хвилю, або навіть вир. І це можна зробити і з шикіґамі, не тільки з духами.
— Ти б зміг це зробити?
— Це залежить від часу, який би я мав. Я не зможу зробити це на місці, але дайте мені десь півмісяця на підготовку і спосіб пробратися на стадіон кілька разів, і це було б можливо.
— А проникнути на стадіон треба буде напередодні ввечері?
— Ні. Поки я розумію лей‑лінії і місцевість, я можу посилати духів через лей‑лінії. Попереднє вивчення було б для цієї мети. О, але…
— ?
— Якщо робити так, то заклинання не матиме ніякої значущої сили. Духи запозичують свою силу від сили волі свого користувача. Гадаю, що якщо підготувати заклинання за кілька годин до того, то найбільше, що ти зможеш зробити, це застати ворога зненацька, наприклад, вдаючи, що хочеш когось вдарити.
— І що це означає?
— Тобто, ти можеш порушити поверхню води, але це не здійме достатньо великої хвилі, щоб змусити Ватанабе втратити рівновагу. Якби не спортсменка Сьомої школи, яка йшла з нею по курсу зіткнення, це була б просто дитяча витівка.
З якоїсь причини Тацуя повільно кивнув на його пояснення.
— Якби це був звичайний нещасний випадок.
— Га? — глибоке припущення, очевидно, змусило Мікіхіко засумніватися, але Тацуя не відповів одразу; замість цього він повернувся і подивився на Мідзукі.
— Мідзукі, під час аварії Ватанабе, ти не помітила якоїсь активності ДС?
— …Я була в окулярах, тож ні… Вибачте.
— Ні, все гаразд. Це я був тоді неуважний, тому тобі не треба вибачатися, — Тацуя вибачливо вклонився Мідзукі, яка опустила голову, а Міюкі почала її заспокоювати. — Повернімося до того, про що я говорив…
Його погляд був спрямований на Мікіхіко, але Ісорі та Канон знали, що його слова були спрямовані і до них.
— Я не вірю, що гонщиця Сьомої школи не впоралася з керуванням через нещасний випадок. Погляньте на це.
Тацуя підвів Мікіхіко до монітора і прокрутив змодельоване відео з самого початку. Усвідомлюючи, що Ісорі та Канон підглядають за ним збоку, він зупинив відтворення за мить до початку інциденту.
— Зазвичай, саме тут гонщиця Сьомої школи мала б сповільнитись, — він почав прокручувати кадр за кадром. — Але, як бачите, ось тут вона прискорилася ще більше.
— …Твоя правда. Це неприродно.
— Я зрозумів. Жоден маг не був би обраний для участі у Змаганнях дев'яти шкіл, якби припускався такої безглуздої помилки.
Кивнувши на коментарі Ісорі та Канон, Тацуя повернув відтворення до нормальної швидкості.
— Здається, хтось втрутився у її ПАВ.
Атмосфера здивування наповнила кімнату.
— Цей поворот – перше місце на трасі, де треба гальмувати. Якби її програма активації уповільнення була таємно замінена на програму прискорення, на цьому повороті точно сталася б аварія. Якщо ми подивимось на час проходження кіл у минулорічному фіналі, то можна легко передбачити, що Ватанабе і гонщиця з Сьомої школи пройдуть цей поворот майже одна за одною. Якби я хотів їх зіштовхнути, то це був би ідеальний шанс прибрати з дороги двох претендентів на чемпіонство.
— Твоя логіка має сенс, але… Чи можна взагалі втрутитися в ПАВ? І якщо хтось це зробив, то коли?
— Ти хочеш сказати, що серед технічного персоналу Сьомої школи є зрадник?
Тацуя злегка похитав головою на запитання Ісорі та Канон.
— На жаль, у мене немає доказів. Навіть якби я попросив їх показати мені ПАВ Сьомої школи, вони б мене вигнали, і я це знаю. Але був шанс, що його могли підробити.
— Зрадником, так? — припущення Канон змусило Тацую знову похитати головою, цього разу повільно.
— Я не можу повністю заперечувати таку можливість, але… я думаю, що існує велика ймовірність того, що в турнірному комітеті є шпигун.
Розмова завмерла.
Навіть Ісорі, Канон та Мікіхіко цього разу втратили дар мови. На обличчях кожного з них був схожий вираз цілковитої невіри.
— …Але, Тацуя, якщо в турнірному комітеті є шпигун, то коли і як він зміг би втрутитися в ПАВ? Комп'ютерні програми змагань мають бути надійно сховані в кожній школі.
Але для Міюкі не існувало можливості засумніватися в Тацуї. Вона сприйняла слова брата як конкретний факт і попросила зробити подальші висновки.
Відповідь Тацуї не була прямою, а являла собою констатацію загальновідомих фактів.
— ПАВи завжди покидають руки шкіл лише один раз – коли їх передають на перевірку турнірному комітету.
— О…! — вигукнула Міюкі від можливості, про яку вона забула. Вона була єдиною, хто зміг хоч щось сказати – Ісорі, Канон, Мікіхіко та Мідзукі просто стояли ошелешені.
— Я не розумію, як вони це зробили. Це справжня проблема…
Це міг бути найгірший сценарій, але вони не могли послабити пильність. Цей факт глибоко закарбувався в пам'яті Тацуї, адже Міюкі чекала на свої матчі, і саме він відповідав за налаштування її ПАВу.
***
Третій день змагань приніс Першій старшій школі перемогу в чоловічому та жіночому руйнуванні льодяних стовпів, друге місце в чоловічій бойовій дошці та третє місце в жіночій бойовій дошці.
Третя старша школа посіла друге місце у чоловічому та жіночому руйнуванні льодяних стовпів, а також перемогла у чоловічій та жіночій бойовій дошці. Завдяки своїм хорошим результатам, вони навіть наблизилися до Першої школи за кількістю очок до вчорашнього дня.
Перед початком турніру Марі сказала Тацуї, що бали новачків не дуже вплинуть на загальний рейтинг, але, схоже, її прогноз виявився неправдивим.
Наразі Тацуя ретельно перевіряв ПАВи, за допомогою яких його призначені учасники готувалися до змагань новачків, що розпочиналися завтра. Під час роботи він отримав виклик від Маюмі на свій термінал.
Він призупинив роботу, не розуміючи, чому вона викликала його так пізно вночі. Коли він спустився до призначеної йому кімнати для нарад Першої школи, то несподівано зіткнувся з Міюкі перед дверима.
— Тебе теж сюди викликала президент, Міюкі?
— Так… і тебе, гадаю, теж?
Тацуя припустив, що його викликали, щоб обговорити можливу диверсію, яку він обмірковував з Ісорі та іншими, а також подумати над технічними заходами протидії. Але в такому разі Міюкі не потрібно було б бути тут.
— Ну то давай зайдемо.
— Так.
Іноді треба було про щось подумати, а іноді від роздумів не було б ніякої користі. І якщо це був останній випадок, то треба було діяти. Як казали античні мудреці: «Погана ідея гірша, ніж її відсутність».
— Вибачте.
Це була не така вже й складна тема – і не схоже, що від такої глибокої логіки багато чого залежало. Принаймні, це врятувало його від безглуздого хвилювання, коли він відчинив двері.
Усередині були Маюмі, Судзуне, Кацуто… і Марі, яка все ще мала бути в ліжку.
— Гарно попрацювали сьогодні. Ви вже закінчили підготовку до завтрашнього дня?
— Ні, це займе трохи більше часу.
— Ох… Мені шкода, що я відірвала навіть Тацую від його роботи, — з вибачень Маюмі він зрозумів, що головною темою розмови була Міюкі. — Сідайте, якщо хочете.
Брат і сестра сіли поруч, як вказала Маюмі.
— Я хотіла про дещо поговорити… Ну, ні, тобто я маю про дещо поговорити. Я покликала вас сюди, бо маю обговорити з вами щось важливе, — здавалося, що минуло багато часу відтоді, як вона востаннє поводилася з ними так офіційно, і Тацуя відчув, що це трохи освіжило його. — Рін, ти можеш все їм пояснити?
“Вона все ще називає її «Рін»”, — подумав Тацуя, дивлячись на Судзуне.
— Гадаю, ви обоє знаєте про сьогоднішні результати.
Це було, очевидно, риторичне запитання; вона не чекала на відповідь. Тацуя і Міюкі все одно одночасно кивнули.
— Ми попали в аварію, але наші бали наприкінці дня в основному такі, як ми й розраховували. Щоправда, у Третьої школи більше балів, ніж ми прогнозували, а тому у них більше шансів вирватися вперед, ніж ми думали спочатку.
Вони ще раз кивнули, щоб продемонструвати своє розуміння.
— Проте ми маємо пристойний відрив, і якщо ми зможемо виграти змагання новачків і не дозволимо собі надто відставати, то зможемо перемогти в загальному рейтингу, вигравши код моноліту наприкінці. Але за найгіршого сценарію, якщо Третя школа отримає солідну перевагу над нами в змаганнях новачків, є шанс, що вони перевернуть все в залежності від їхніх результатів у головному змаганні міражної битви.
Це все було припущенням – чи вона просто намагалася сказати їм, щоб вони зробили все можливе у змаганнях новачків? Хоча для цього не треба було б їх викликати… Тацуя похитав головою, все ще зберігаючи незворушний вираз обличчя.
— Основні змагання дають удвічі більше балів, ніж змагання новачків. Я та решта оперативного персоналу дійшли висновку, що ми маємо присвятити всі сили головному змаганню міражної битви, навіть якщо це означає пожертвувати чимось під час змагань новачків.
Брови Тацуї трохи піднялися. Він здогадався, що вона має на увазі під «жертвуванням», і це змусило його спокійне обличчя спохмурніти.
— Так, правильно, Тацуя, — Маюмі різко вловила його легку зміну у виразі обличчя і відповіла на його запитання ще до того, як він його поставив. — Міюкі, ти будеш брати участь у головному змаганні міражної битви як заміна Марі. Тацуя залишиться твоїм інженером, тому ти змагатимешся на дев'ятий день.
Всупереч їхнім заявам на початку, Маюмі не намагалася нічого з ними обговорити. Очевидно, що рішення вже було прийняте, і вона просто інформувала їх про це.
— Однак серед старшокласників є учні, які беруть участь лише в одному змаганні. Чому мене обирають на заміну, якщо це означає скасування моєї участі у змаганнях новачків?
Голос Міюкі був спокійним. Вона не була в захваті від свого раптового вибору; натомість вона поставила запитання, яке ґрунтувалося на розумних міркуваннях і спокійному розрахунку.
Після її запитання Марі здалася здивованою, і навіть Кацуто був трохи приголомшений.
— Бо ми вважаємо, що так ми наберемо більше балів, — відповідь пролунала ще спокійнішим голосом від Судзуне. — У нас не було готових замін для міражної битви. Це головна причина.
Додаткове пояснення дала перша учасниця змагань, Марі.
— Навіть учні, які представляють нашу школу, вважали б несправедливим, якби їх попросили літати в повітрі на міражній битві без будь‑якої попередньої підготовки. Люди, які вже практикували це заздалегідь, матимуть більше шансів, ніж вони, навіть якщо вони першокласники. Плюс…
Вона зробила паузу, мабуть, навмисно. Тацуя спочатку не думав, що вона настільки схильна до театральності.
— Тацуя, твоя сестра може виграти перше місце навіть у головному змаганні, правда ж?
І тут вона атакувала в найслабше місце. Її міркування здавалися хитрими, навіть настирливими, але Тацуя не мав причин бути скромним.
— Вона може.
— Тацуя…
Тацуя говорив так, ніби це було очевидно – ніби це вже був доведений факт. Марі посміхнулася, Кацуто кивнув один раз, очі Маюмі розширились, брови Судзуне піднялися, а Міюкі опустила очі, і на її обличчі з'явилося збентеження.
— Якщо її так високо оцінили, то я зроблю для неї все можливе як інженер. Ти ж зможеш це зробити, так, Міюкі?
— Т‑так!
Її і без того прекрасна спина випросталася, коли вона відповіла Тацуї високим, схвильованим голосом – і її відповідь свідчила про те, що вона з радістю візьме на себе роль заміни.
Далі буде…
Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі. Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!
Також заходь у мій телеграм, там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub