Шень Чжі побачила на кухні два яйця і кілька зморщених перців, а також вишкреслила жменю коричневого рису з банки.
— Вот блін! — Шен Чжиї знову зітхнув.
Вона згадала, що на задньому дворі був невеликий город, який мати першої господині тіла розбила, щоб полегшити життя сім'ї. Вона вирощувала овочі й гарніри, як - от цибулю і часник.
Шен Чжий хотіла приготувати омлет з шніт-луком, але задавалася питанням, чи не залишилося ще шпит-кука в маленькому городі на задньому дворі. За ним не доглядали цілий місяць, і вона боялася зарости бур’янами.
Як і очікувалося, коли Шень Чжія підійшла до краю невеликого городу, вона побачила ділянку соковитими зеленими бур’янами. Серед них було лише кілька зелених цибулі.
Шен Чжий довго рилася в бур’янах і зрештою змогла набратися зеленого лука.
— Непогано, для омлету з зеленим цибулею буде достатньо.
Шен Чжиї повернулася на кухню, щоб задовольнити плоди своєї праці.
Протягом довгого часу Кухня не використовувалася і була покрита шаром пилу. Шень Чжія вийшла на подвір’я за відронням води, помила тільки ті місця, якими збиралася користуватися, а потім готувала вечерю.
Після того як вона запалила вогонь, то впалила гарячу воду у каструлі, промила рис і поклала його до миски.
Поки рис пропарився, Шень Чжиї очистила і дрібно нарізала зелену цибулю. Вона додала його в яєчну суміш і добре перемішала. Посипала трохи солі і відклала. Потім мила сухий перець і нарізала його на дольки.
Коли все було готово, рис у каструлі пропарився. Дрова була дуже сухою і мала миски рису приготувалася швидко.
У гарячій воді в каструлі не було олії, тому Шень Чжі вилила її у дерев’яний таз і зберіг для миття посуду.
Після того як сковорода висохла, вона додала олію і розігріла її. Шень Чжиї опустила в сковороду відкладені перцю чилі. Одразу після того, як вона поклала їх на сковороді, перець почав давати неповторний гострий аромат. Потім Шень Чжия вилила ясну суміш з зеленим цибулею. Коли обидві сторони підсмажилися до золотисто-коричневого кольору, вона зняла зі сковороди і поклала на тарілку. Омлет з зеленим цибулею готовий.
Крупнозернистий коричневий рис, золотисто-зелені смажені яйця, різкий аромат цибулі, змішаної з унікальним пряним смаком - це була проста домашня страва, але Шень Чжиї відчула, що воно смачніше за всі делікатеси із суші та моря, які вона їла раніше.
Після великої вечері Шень Чжиї повернулася до своєї кімнати і зібрала речі. З собою у неї було небагато речей, тільки невелика сумка.
Будинок вже був проданий, і вона планувала завтра відправитися в місто Бяньцзін. Там вона спочатку зайде в гральний будинок, щоб розрахуватися з боргами, потім знайде посередника, який знімає для неї маленький будиночок для тимчасового проживання, а потім вона планувала відкрити вуличну торгову палатку.
Після цілого дня бігу і приготування Шен Чжиї витрачала багато енергії. Помившись, вона лягла на ліжко і невдовзі заснула. За ніч вона виспалася як слід.
Наступного ранку Шен Чжиї розігрівала залишки минулої їжі, набила шлунок і пішла.
Перед тим як піти, вона мусила заглянути до свого двоюрідного дядька і привітатися з ними та попередити їх про своє від’їзд.
— Сяои, чому ти тут так рано? Щось не так? — Коли Шень Чжиї підійшла до дверей будинку Шан Фена, Ян Гуйчжі побачила її своїм гострим поглядом і здивовано запитала.
Шен Чжиї відповіла:
— Доброго ранку, друга тітка. Я тут, щоб попрощатися з вами.
— Попрощатися? Куди ти йдеш? Ти їдеш у довгу подорож, але ти ще не повністю видужала? — Коли Ян Гуйчжі почула, що Шень Чжия прийшла попрощатися, вона розхвилювалася і поставила кілька запитань.
— Я не піду далеко, друга тітка, не хвилюйся і послухай мене. Другий дядько вдома? — Безсилно запитала Шень Чжі, підійшла і взяв за руку Ян Гуйчджі та увійшла в будинок.
Шен Чжиї заспокоїла Ян Гуйчджі, і вона поступово втихла. Вона сказала:
— Пане, я дома. Сяои тут, виходьте швидше.
Шен Чжиї подивилась на Шань Фена та Ян Гуйчжі, що сиділи на чолі столу, і пояснила причину свого сьогоднішнього візиту:
— Дорогий дядько і двоюрідна тітка, я планую поїхати в місто Бяньцзин, щоб спробувати щастя.
— Ти лише маленька дівчинка, навіщо тобі йти і заробляти на життя? — Несхвально сказала Ян Гуйчжі.
Шан Чжія була безпорадною:
я вже не маленька дівчинка.
— Ти вже прийняла рішення? — Несподівано запитав Шень Фэн.
Шен Чжиї серйозно сказала:
- У мене є план.
— Добре, будь обережною зовні, не довіряй іншим легко і повертайся до свого другого дядька, якщо у тебе виникнуть якісь труднощі. — Шень Фэн вимовив ці ніжні слова з серйозною особою.
— Не хвилюйтеся, дядьку. Я зараз піду. Якщо я запізнююся, то не встигаю на візку запряжену волами до міста Бяньцзін.
Сеньйор Чжія встала і поклонилася Шені Фену та його дружині.
— Дякую вам, дядьку і тітку, що доглядали мене всі ці дні.
Очі Ян Гуйчжі миттєво почервоніли. Вона швидко підійшла, щоб допомогти Шен Чжиї піднятися і сказала:
— Молодчина, не смей! Іди швидше і не упусти час.
— Давай, — З боку також висловився Шень Фен.
Шень Чжиї покрила бурхливі емоції, енергійно кивнула і вийшла з будинку Шаня Фена й пішла до села.
— Эй! Куди ця маленька дівчинка-сирота з родини Шень Байя зібралася з такою сумкою на спині? Може бути, її вигнали дядько і тітка?