***
Грубий старий тримав в руках дику курку. Він поставив її занадто близько до вогню, та і перевертав надто повільно.
Пам’ятайте, що смаження їжі на вогнищі — це не те саме, як готувати їжу професійним грилом. У вуличних лавках використовують деревне вугілля, яке легко розжарюється і дає рівномірну температуру та майже не димить.
З дровами все інакше: жар розподіляється нерівномірно, а дим дуже багато. Цей дим складається з гарячого вугілля, яке сходить разом із полум’ям і осідає на курячій шкірі. У результаті курка в руках старого чоловіка швидко почорнила. Вона не згоріла, ні - її поверхня просто покрила корка із золи. Це не лише псує смак, але й додає смутку м’ясу.
Хоча старий час від часу змащував птаху олією, це не допомогло зупинити нашарування золота. Дивлячись на його поступ, І Юнь розумів: справа закінчиться тим, що курка все одно згорить.
Жирка м’яса на дровах — це нелегке завдання, з яким навіть досвідчені майстри грильці не завжди справляються. Однак це було зрозуміло. Хто він такий? Його час безцінний, з чого б йому самому стояти біля вогню і готувати їжу?
Звичайно, кулінові навики його залишали не найкраще, а в такій складній справі, як жарка на дровах, він і зовсім був безсиленний.
« Це ж злочин проти їжі! » — подумав Юнь.
Він не міг спокійно дивитись на це, як справжній гуман — а точніше той, хто глибоко цікавиться людьми.
Він спостерігав, як старий закінчив варити курку, посипав її різними спеціями і з видом тріумфального маршу вручив цю почорнілу від копоті птахові Лінь Сінтун.
І Юнь подумав, що тут просто нікуди навіть зуби розв'язати!
Однак здавалося, що Лінь Сінтун не противився. Вона тихо сказала: « Дякую, вчителье! » І взялася їсти курку маленькими шматочками. Її губи були альими і охайними, але дуже скоро вони розрослися в чорний колір. Дивлячись на цю картину, І Юнь відчув, як у нього затримався куточок рота.
Справжня кощуна.
Старик душив свою ученицю, тому перша курка, звичайно, дісталася їй. І Юна, напевно, не думала про це. Проте він був вдячний, якби таку пташку виставили на продаж, вона коштувала б цілий маєток. Такі люди, як Лев Чен'юй, ніколи б не змогли собі цього дозволити.
Після того як з першою куркою вийшов великий товстий, він почав працювати за другу.
Першу, для Лінні Сінтун, він готував з особливою ретельністю, а другу - самому йому, тому вона виглядала ще гірше.
Проте старий чоловік був дуже задоволений своїм творінням. Коли обидві курки були готові, він витягнув з кільця-хранилища глек вина. З апетитом поїдаючи м’ясо і голосно прихлебуючи вино, він виглядав абсолютно щасливим, а його біла борідка досить підрагувала.
Раптом він ніби про щось згадав, подивився на І Юня і ліниво кинув:
— Ось та залишилася для тебе. Жар сам, я більше обслуговувати тебе не планує.
« Ну і ну», — І Юнь втратив дар мови.
Хоча він і не сподівався, що старий готуватиме для нього, той сам казав: « Мало хто може спробувати мої кулінові шедеври!»
Почувши це, І Юнь наївно думав, що старий і його нагодує. Тепер стало ясно: ніяких шансів.
Якщо б І Юню довелося сам жарити, він би теж не був упевнений у успіху. Незважаючи на глибокі знання гастрономії, він був людиною з сучасного світу. Маючи під рукою гриль і бездимне вугілля, він міг би легко приготувати соковиту курку з кришткою.
Але дров? З ними все було погано. Дим і зла неминучі, і як би ти не перевертав м'ясо, вони все одно прилипнуть.
— Старший, у вас є котелок? — І Юнь шанобливо запитав.
Як принципальний гуман, він не міг змиритися з посередністю навіть якщо був голодний до смерті. За останні два місяці він вперше побачив м'ясо і ще такого високого якості!
— Так, — відповів один старий чоловік і дійсно витягнув з кільця котелок.
Він був зроблений з невідомого матеріалу, майстерно спрацював і мав відповідний розмір. І Юнь залишився задоволений.
Потім він почав працювати. Спочатку він вивчив спеції, які приніс старий, і був приємно здивований: набір виявився повним. Були масло, сіль, соєвий соус, оцет і навіть якась рослинна приправа, яка нагадує суміш зеленого цибулі та кінзи.
— Можна мені трохи вина? — І Юнь знову запитав.
— А? Вина? Вирішив скласти старого за столом? - Старенький поспішав, але потім посміхнувся і передав глек. "Невже цей малий теж цінує доброго вина?"
Незважаючи на свою скупість, у справах виноробства старий вважав, що пити в компанії набагато приємніше. Хоча дитина не любила його, вона була ліпшою за самотність.
— Вчителю! — Линь Синьтун була обурена. — Як ви можете давати вино своїй дитині?
Однак на них чекала несподіванка. І Юнь, обгубивши курку насухо, налив трохи вина і рівномірно смазав їм все тулуб птахи, не забувши пролити його та всередину черевної порожнини.
- Хлопчисько, ти що робиш? — очі старого округлись, а борода змітнулася.
Це було вино Тисячоліття! Будучи справжнім скарбом, він не міг дозволити таким дорогоцінностям занедбати його.
— Я готую їжу, — відповів Юнь.
Звичайно, вино було чудовим. Аромат стояв неймовірний; невідомо з яких небесних скарбів воно було сварено, але здавалося, що навіть один ковток міг принести користь культивації.
— Готовить? Вино використовують для приготування їжі? — Перепитав товстий старий з виразом повної недовіри на обличчі.
І Юнь на мить завмер, і тут до нього дійшло.
У цьому світі методи приготування їжі сильно відрізнялися від земних.
Справді, навіть у стародавньому Китаї попри чудові гастрономічні культури методи приготування були досить одноманітними. У часи Тан і Сун обід в основному варили або готували на пару. Будь - яке м’ясо чи овочі додавали сіль, закривали кришкою і варили аж до готовності.
Різні технології, як - от обсмажування, доглядрування, копання та маринація вина, розвинулися у повноцінну систему набагато пізніше, коли матерія стала багатшою.
У кожному регіоні була своя культура, і понад 80 відсотків китайських методів приготування були унікальними. Навіть звичайна жарка в вовкулаці довгий час була майже винятковою рисою Китаю на всій Землі. Це здається неймовірним, але це факт.
У цьому світі, у Великій пустелі, не було потреби говорити про вишуканих працівників: вони жили в суворих умовах і не мали ні сил, ні матеріалів для вивчення кулінарії.
У багатих містах мешканці цих міст були сильними практиками. Вони були поглинуті мистецтвами бою, масивними та техніками загарбки Астральні кістки; у них просто не було часу думати про те, як правильно готувати їжу.
Хіба що слуги у великих кланах займалися цим, і їхній обід був негарним завдяки багаторічному досвіду. Але в межах одного регіону методи все одно залишалися обмеженими. Багато хто навіть не здогадувався, що вино можна використовувати в кулінарії.
І Юнь змазав курку олією і соусом, налив у черевці трохи вина та додав приправу, схожу на цибулю й кінзу. Він випробував її і вирішив, що завдяки своєму таланту гурмана може довірити їй роль основних ароматизаторів.
Потім настав момент, який ми мали зробити. І Юнь обгорнув курку в чисту грубу тканину, засинав у котелок величезна кількість солі, поки птах не опинився повністю похована під білим шаром, щільно закрив кришку і поставив на вогонь, щоб тонути.
Грубий старий дивився на І Юна з глибоким сумнівом. Засипати курку такою кількістю солі? Нехай же вона буде солона до смерті!
« Діти з цих маленьких племен настільки бідні, що ніколи не їли солі?» — подумав він.
Але навіть якщо це було так, то не можна робити цього. Старець обурився, думаючи, що дитина просто дивак.
Він продовжував їсти свою смажену курку, але Лінь Сінтун зупинилася і з цікавістю втупилася на котелок, що стоїть на вогні.
З котелка поступово доносився аромат. Він був майже вловимий, якби не гостро виражені відчуття практиків бойових мистецтв, його б взагалі не помітили.
« Такий слабкий запах... Чи може це бути смачно? "
Товстий старий чоловік вже доїв свою порцію і з жалем облизав свої короткі товсті пальці. Саме в цей момент І Юнь відкрив кришку, розгрібкою розжарену сіль і дістав курча.
У соляну курку була готова.
У мить, коли солона корка була пропарена, вирвався потік чистого, що манить аромату, від якого в І Юня потекли слинки.
Він з радістю дізнався, що сьогодні він перевершив самого себе. Звичайно, головною причиною була якість самої птиці: м’ясо, насичене енергією, було в десятки разів краще будь-якої бройлерної курки з Землі.
А вино — це з небесних скарбів. Варто було додати правильний розчин і залишити його на кілька сотень років, і воно стало б напоїти навіть безсмертне.
Поєднання цих двох складників звели блюдо І Юня на небачену висоту.
— А? — Я борода старого б’ється, а очі раптом розширилися.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv