Глава 7. Частина 2
Я почала підслуховувати, поки прикидалася, що граю з м'ячем.
Було б добре послухати розмову про діла імперії.
Тому що інформація надзвичайно важлива.
Я почула насмішний голос марки Люсселя.
« Ти говориш про тих з Едему? Після мирного договору було тихо. Було тихо, але ..."
Як уже згадувалося, Люсселя була сім’єю на кордоні.
І та, яка зіткнулася на цьому кордоні з Імперією Едембел.
Імперія-соперниця імперії Ельміра протягом сотень років.
Я злегка прикусила губи.
Якщо і було щось, що я дізналася з прослуховування розмови, так це той факт що маркиз Люсселль дуже ненавидів Імперію Едембел.
Можливо, це сталося через невеликі битви під час захисту кордону, він втратив безліч людей в Імперії Ендебел.
Через це я дуже полюбила марки Люсселя.
Чим більше він зневажав Імперію Едем, тим легше мені ставало.
Маркіс не тільки розповів про Імперію Едем, бо він говорив про обставини, пов'язані з цим, і про те, що я дізналася більше про ситуацію, коли слухала.
Я хотіла, щоб він продовжив розмову про Імперію Едембел.
Точніше, чутки про імперську родину імперії Ендембел.
Це було дуже дивне відчуття.
"Як вони поживають?"
Відвернувшись від них, я посміхнулася.
Вже пройшов рік відтоді, як я померла.
Як пожила імператорська родина Едем?
Щоразу, коли я роздумувала над цими думками, мене огорнув і розстроювало серце.
Але мені було цікаво дізнатись про них.
Але тоді:
« По дорозі сюди ми почули слух."
« Про який слух ти говориш? »
Маркиз був незадоволений.
« Що на цей банкет Імперія Едембел відправить посланця і подарунки. Це правда?»
При цих словах я викинула м'яч, який тримала в руках.
«... Посланець?»
Моє серце почало битися швидше.
Слово « посланець» означало, що вони пришлють чиновника свідчити про поповнення в імператорській родині.
І оскільки вони збиралися послати посланця до сусідньої імперії, то не будуть вибирати когось простого.
Принаймні, високопоставлений двірець, або ...
« Не кажіть мені, імператорська сім’я приїде особисто? Похвально, що вони приїдуть сюди щоб відсвяткувати день народження Айші, але я не хочу бачити їхні обличчя."
Маркіз цинічно посміхнувся.
«... ах."
Я молилася до Бога.
Звичайно, мені було цікаво дізнатись про них.
Саме тому я й досі слухала слова маркиза.
Але якби я знову зустрілася з імператорською сім'єю ...
Чи зможу я зберегти свою розсудливість?
Коли моє серце закололося швидше, все інше почало пульсувати.
Маркиз продовжував говорити.
« Де це видиме видовище, щоб вони сюди потрапили? Хто б це не був, з імператорської сім'ї ..."
Я вибрала єдиний метод, завдяки якому організм дитини може давати собі раду з тривогою.
«... Вааа!
Я закричала без стриманості.
Мої очі попадали в сльози, наче намиста.
Імператриця встала зі свого місця, побачивши, що я раптом розплакалась.
« Чому? Щось не так? Айша? Ти в порядку?»
Не маючи можливості відповісти, я плакала.
Тоді імператриця швидко обняла мене і почала заспокоювати.
Від її рук був знайомий запах. Щось, що я відчуваю запах з самого народження. Аромат заспокоїв моє серце.
Коли я почала гірко плакати, пара маркерів теж розгубилася.
"У неї десь болить?"
Маркіс оглянув мене схвильовано.
Маркіза строго вдарила Маркса по спині.
« Ні, ні. Чому ти раптом вдарила мене ..."
"Ти говориш нісенітницю".
Бабуся дивилася на мене гострими зеленими очима.
« Діти надзвичайно чутливі. Я впевнена, що вона почала турбуватися, почувши, як ти підвищуєш голос".
Коли імператриця почула її слова, вона не зупинилася.
« Це правильно. Айша така хороша дитина. Заспокойтеся її."
"Ах, це так? Е-е ...»
Незабаром він став вагатися.
« Я не хотів такого. Айша, це. Мне жаль...»
Я бачила, як він начепив свій вираз обличчя, він робив все, що міг, щоб змусити мене сміятися.
Я глянула на нього, і перестала плакати.
„Айша. Все добре. Мама тут. Мама погрожує діда".
Імператриця обережно похитала мене взад-вперед.
Потім маркиз витер піт з лоба.
Здавалося, що проблеми в моєму серці тривали лише протягом цього короткого періоду часу.
« Здається, що я даремно змусив Айшу плакати. У всякому разі, це все вина тих Едемблів. Хіба це не так?»
Він говорив незручно.
Я кивнула йому без коливань.
'Це правильно.'
Потім він широко відкрив очі.
« Всі люди в Едемі були жахливі".
Я знизила кулаки, намагаючись показати свою силу.