Глава 8. Частина 1
Маркіс подивився на матір в замішанні.
« Схоже, Айше теж не подобається ці Едембелли".
"...тається так."
Імператриця здавалася трохи спантеличеною. Тому що я, у якої зазвичай не було реакції, розплакалась, почувши історії про Едем.
Упевнившись, що я перестала плакати, троє знову сіли і продовжили пити чай.
Цього разу імператриця взяла мене на руки.
Хоча я хотіла звільнитися від її рук, але Імператриця не шкодувала сил, щоб утримати мене.
Зрештою, у мене не було вибору, окрім як зупинити своє безглузде опір.
Імператриця продовжувала говорити про святковий бенкет і час від часу прасувала мене по голові.
Щоб мені не було нудно, я схопила м'яч.
Я схопила м'яч з усіх сил, щоб вилити свій гнів.
М'яч послизнувся і котився під кріслом.
« О, Айша. Хочеш, щоб я знову підняла його? "
Імператриця запитала, повернувшись обличчям до мене.
М'яч вкатався далеко.
Але я просто заплющила очі.
У мене не було сил грати.
« Я ненавиджу все це»
Я почувалась пригніченою.
**** *
Але Імператриця все ще хвилювалася за мене через мою поведінку.
Після того, як пара маркерів повернулася до палацу, де жили гості, вона м'яко похолола мене і продовжувала говорити:
"Айша, ти погано почуваєшся?"
Я отверилась від неї.
Вираз її обличчя був наповнений тривогою.
"Що потрібно зробити, щоб наша Айша почувалася краще?"
Вона пробурмотіла собі під ніс. Потім вона принесла м’яч, з яким я грала раніше, і стріхнула його перед моїми очима. Але коли я не зреагувала, вона опустила руку.
« Тоді я дам тобі перекусити? Наша мила Айша".
Побачивши, як вона лагідно розмовляє зі мною, я відчувала, що ніколи не чекала на неї.
Моя мама в попередньому житті була темпераментною людиною. Незважаючи на це, я намагалася бути ідеальною перед такою матір'ю, щоб привернути її увагу. Але тепер Імператриця сама так метушилась, боролася за те, щоб підняти мій настрій. Тому що я була дорогоцінністю.
Мені стало трохи шкода її. По-перше, це була не її вина, я просто впала у депресію, почувши ім'я Едембел.
Я покірно отримала своє дитяче харчування, яке вона запропонувала мені. Потім її обличчя розпустилось, як весняний квітка.
Це був час, призначений на відвідування Ейсіса та Його Величності Імператора.
"Ірис".
"Айша!"
Як тільки вони увійшли до вітальні, вони назвали ім'я Імператриці і моє.
Ніхто не міг би сумніватися, що вони були батьком і сином.
Крім того, їхня манера називати нас так, ніби ми найдорожчі у світі, була надзвичайно схожа.
"Що ви тут двоє робите?"
Але моя реакція була відмінна від реакції Імператриці. На відміну від ентузіазму Імператриці, я тупо втупилася на них.
« Я прийшов побачити мою улюблену дружину і дочку»
« Побачити леді Іріс і Айшу!»
Вони заговорили одночасно і тупо дивилися один на одного.
Здавалося, що вони усвідомлюють їхню схожість.
Невдовзі імператриця розсміялася.
« Прошу, сідайте.
Подали новий чай. На столі для Ейсіса були солодощі.
З добрим виразом на обличчі Імператор взяв руку Імператриці.
« Це велике полегшення, що ви і Айша відчуваєте себе добре».
Імператриця кивнула.
« Це все через вашу величність».
Цілком природно, що Іріс, донька маркизу, яка пізніше увійшла в Імператорський палац, була низькою.
Однак імператор щиро висловлювався про імператрицю.
До такої міри, що я могла ясно бачити це з боку.
І Ейсіс теж був тут.
Ейсіс, який поїдав солодощі, посміхнувся.
Боротьба за імператорський трон - це вічна історія у палаці. Але він засипав мене надзвичайною любов’ю. Мене — молодшу сестру, яка народилася від іншої матері.
Він не поступався Няне або імператриці, які приходили щодня. Саме так я зрозуміла:
Він дуже любить мене.
Імператриця була занадто вдячна їм за те, що вони завжди ставилися до нас тепло.
«... Мені пощастило, що ви двоє тут."
Приємна атмосфера наповнила вітальню.
Тепер Ейшіс подивився на мене, поки я здавалася байдужою і намагався заграти зі мною. Дев'ятирічній дитині було б нецікаво грати з такою маленькою дитиною, як я, але він завжди був щирим зі мною.
« Ей, ми займемося цим? Ось, ааа».
Імператриця посміхнулася, побачивши, що він намагається нагодувати мене з ложки.
"Спасибі, що завжди любив Айшу".
Ейсіс, який намагався всіма способами привернути мою увагу, швидко підняв голову.
« Звичайно. Я ж « старший брат».
Сказавши це, Ейсіс посміхнувся.
« Я захищу Айшу. Це те, в чому я присягнувся."
"О боже"
Зрештою імператриця трохи усміхнулась.
"Старший брат, так".
Я витріщилася на нього. Ці слова мали для мене лише негативне значення. Я гірко опустила очі.