"Хлоп..."
Атака зага проколола праве стегно Ван Дуна. Коли жук намагався прибрати свою кінцівку, нанизаний Ван Дун був піднятий слідом і повис у повітрі вниз головою. Реагуючи на біль, він вдарив ребром долоні по застряженій в його нозі кінцівки. Атака виявилася точною і перерубила лапу зага навпіл, в той час як хлопець впав на землю з стирчаним із правого стегна кігтем.
Ван Дун думав, що це будуть останні моменти його життя.
"Раарх!"
Кут видав сміливий і абсолютно неприродний для себе крик. Схопивши дерев’яний стовп маніпуляторами, він кинув його в оточений Ван Дуна загвом.
"Буумм!"
Перш ніж інші жуки зрозуміли, що сталося, стовп врізався у одного з загів, відправивши його на політ. Кут швидко підібрав Ван Дуна своїми механічними руками і кинувся бігти так швидко, як тільки міг.
З рівом і завиваннями жуки негайно кинулися в погоню. Зі своєї позиції кут вже майже бачив вхід в шахту, але цей шлях також був заблокований загаями.
- Кинь мене, Вузь! - Закричав Ван Дун, коли зрозумів, що жукам був потрібен тільки він, а не робот.
На його здивування, кут вперше проігнорував наказ. Робот просто не відповів; натомість він продовжував нести Ван Дуна, намагаючись знайти вихід.
Раптом кут зупинився. Його тіло почало повільно підніматися вгору, аж поки воно не звисало над землею. Робот розламав свої механічні руки і звільнив Ван Дуна зі своїх боїв.
- Майстер, біжіть... Тікайте... Геть.
Ван Дун впав. Повертаючи голову, він побачив, що груди робота проколов гострий коготь з його спини. Кут висів на кінчику кігтя і злегка дргував своїм тілом, намагаючись вирватися з цієї пастки. Не маючи жодного інтересу до робота, заг підняв інші кінцівки і почав кромсати Узля на частини, ніби хотів якнайшвидше його прикінчити. Вугілля впало на землю, розбитий на багато шматків.
З натовпу виповз з темно-червоної шкіри - Ван Дун ще ніколи не зустрічався з таким видом. Здається, що цей червоний заг виявляв до Ван Дуна особливо інтерес, повільно вимахуючи в його бік. Проходячи повз роздрібного корпусу Угля, він топнув однієї зі своїх кінцівок, розтрощивши робота на дрібні шматочки. Заги були добре відомі своєю схильністю до знущань і азартних ігор. Червоний заг зробив це навмисно, щоб задовольнити свої садистські бажання.
З новою силою у Ван Дуна спалахнула ярність, а в його животі з’явився вогненний вузол. Його тіло і розум повністю поступилися гнівом, що стирає всі думки та емоції за винятком однієї:
- Вбивати! Вбивати! Вбивати!
Тактика запустилася самостійно; наповнені люттю вузли ЯГ взаємодіють між собою все швидше і скоріше, залишаючи після себе шалено порожнисті сліди. Подібно до вихора, з ВМП Ван Дуна вирвався потужний порив енергії душі. Зірвана енергія смерч, в центрі якого тіло Ван Дуна повільно піднімалося у повітря.
Усі двісті п'ятдесят шість вузлів ЯГ раптово заплакали, вивільняючи енергію. Сила ЯГ почала заповнювати Дантя Ван Дуна, місце внутрішнього зв'язку з Ягом поблизу пупка - все більше і більш щільною. Через кілька хвилин туго стиснутий вузол енергії ЯГ досягнув своєї межі і нарешті не витримав.
"Ррооа!"
Ван Дун вдерся у натовп загів і напав, наче божевільний берсерк. Рухи його тіла були безладні, але кожен удар був наповнений вбивчою і непереборною силою ЯГ. Більшість з них загинула від єдиного удару Ван Дуна, але деякі, найбільш непризучілі жуки були просто розорвані голими руками.
Ван Дун не міг думати ні про що крім відплати, але незабаром навіть ця думка почала стиратися з його свідомості. Він наніс удар, але не зміг відчути тепло зеленої крові, яка забризкала йому все обличчя. Він вдарив ще одного, але тепер навіть не міг пригадати чому він бореться. Його розлютила лють, і він вдарив утретє, не розуміючи чому взагалі це робить.
Його свідомість було поневолено і розчавлено дикою, неприручною силою ЯГ, а зіниці зникли, залишивши після себе пару безжиттєве білих та нерухомих очей. Він опинився на межі перетворення в « Виродка».
Розвиток ВМП - це невловима матерія, яка має безпосередній зв'язок з душею. Недобре навчання може призвести до серйозного порушення психічного рівноваги, змушуючи учня стати « поколінням » — людиною, яка потрапила в незворотний стан божевілля з нездійсненною схильністю до насилля.
Кожного року з’являлися повідомлення про порушення у практиках, які призводять до психічного розладу. Коли це відбувалося, деякі практикуючі перетворилися на « вихователі», але більшість з них помирали невдовзі після того, як впали у божевілля.
Лише невелика частина з "виродків" змогла скористатися своїм нестабільним психічним станом, який змусив їх ВМП рости в експоненті. Проте, не контролюючи себе, вони часто влаштовували криваву бійню після чого неминуче вистежувалися Конфедерацією.
Через це легко зрозуміти, чому першочерговий пріоритет для будь-якого методу культивування ВМП складався в підтримці відповідної швидкості розвитку. Природно, що люди уникали тактик, які були занадто "ефективними" і віддавали перевагу повільнішим та стабільнішим технологіям. Саме це стало причиною популярності сучасної версії « Тактики Клінка», яка має мінімальний вплив на ВМП.
У своєму нинішньому стані Ван Дун був дуже близький до психічного розладу, якщо вже не досяг його. Переповнений люттю, він влаштував безглузду і божевільну різанину, в мігнове ока і застрелив кілька сотень загоїв.
Не знайшовши нової мети, Ван Дун повільно опустився на землю. Його волосся розвіялось на вітрі, а очі знову з’явилися зіниці, але обличчя не виражало жодних емоцій. Ще нещодавно шалене поле бою раптово занурилось у повну тишу, і залишилося тільки повітря наповнене кров’ю та смутком. Ван Дун сидів на землі, наче порожня людська оболонка.
Вперше за п’ятнадцять з половиною років свого життя він відчув смак справжнього смутку.
З спалахом яскравого світла пан Шутнік з'явився із кристалу. Побачивши, що Ван Дун нерухомо сидить на землі, він озирнувся, щоб подивитися на купи мертвих загнав. Він зітхнув і сказав:
- Що за безглуздий, але щирий дурень. Не дивно, що в кристалі сила вибрала його. Гаразд, попереду тебе чекає ще довгий шлях, будь сильним.
Відкриваючи очі, Ван Дун побачив сонце, яке зігріває його обличчя, і яскраве світло поступово повернуло йому свідомість. Не кажучи ні слова, він встав, щоб знайти залишки Углу. Він повзав по землі на колінах, оглядаючи кожну тріщинку або зазор між великими купими трупів. Зрештою він витяг з скрині металевої скриньки центральний мейнфрейм Угле́, який чудом залишився неушкодженим. Ван Дун здув із нього пил, і акуратно забрав у рукав.
– Ай! - Він раптом відчув шок від нестерпного болю, наче кожна кісточка його тіла була роздроблена на шматки.
- Хлопче, ти повинен дякувати богів за те, що як і раніше живий. - Привид пана Шутника опинився прямо перед очима Ван Дуна.
Хлопець лише посміхнувся і запитав:
- А що сталося, що я все ще живий?
- Якщо ти знав, що вугілля можна відновити завдяки добре захищеному мейнфреймі, чому ти ризикував своїм життям? Ти ледь не помер через свою нерозсудливість! І я теж!
Ван Дун почухав голову і сказав:
- Моя помилка, я повинен був подумати двічі. - Він відчув, що пан Шутник завжди занадто сильно стурбований за своє життя. Ван Дун ніколи не чув про Ейнгхерії, який був би також боягузливий і егоїстичний як він.
- У будь-якому випадку, ти повинен розуміти, що під час війни такі битви відбуваються весь час і ти не можеш врятувати кожного - ти ж не Ейнхей! Цього разу тобі просто пощастило розблокувати свою силу ЯГ, і то по щасливої випадковості. що ти зміг вирватися зі свого нестабільного психічного стану, і до речі кажучи, твоя сила ЯГ була абсолютно невражаючою, тобі потрібно набагато більше тренуватись, щоб правильно її використовувати.
Ван Дун іноді запитував себе, чи пан Шутнік тішиться його гордістю.
- Так, я зрозумів.
- Добре, сьогодні я дам тобі вихідних до тренування прикинеш завтра. - Після розмови з Ван Дуном пан Шутнік відразу зник у кристалі.
Отримавши свій вихідний, Ван Дун раптом відчув, що пан Шутнік не був таким холоднокровним, як він намагався виглядати. Він доторкнувся до мейнфрейму Углю, безпечно схованому в рукаві. Він ніколи не пожалкує про порятунок свого друга, навіть якщо йому доведеться ризикувати власним життям.
Чоловік повинен поводитись як чоловік. Принаймні, тепер він не відчуватиме сорому через те що залишив свого друга вмирати.
- ...Ой!
Ван Дун спіткнувся, рухаючись в сторону шахти. Він вважав, що всі чотири кінцівки були на місці.
Цей пекельний день закалівав Ван Дуна і подарував йому величезний бойовий досвід. Подорожуючи на межі життя і смерті, він отримав багато нових ідей та знань.
Ван Дуну потрібно було 30 хвилин, щоб дістатися до шахти. Протягом того часу він був насторожі, вишукуючи інших. Зрештою, він добре навчився цієї важкої здатності — подібно до справжнього солдата — ніколи не повинен сповільнювати свою пильність. Він також подумав, що це іронічно - у дитинстві він завжди мріяв стати вченим, але здається, робота руками підходить йому набагато більше, ніж розумова праця.
Коли Ван Дун досяг внутрішньої частини шахти, то відразу ж почав застосовувати тактику. Він знав, що може повністю розкрити свій потенціал тільки будучи цілком виснаженим і просто не міг пропустити таку чудову можливість.
Вправа тактики Ван Дун відчув, що у доповненні до свого ВВП, його тіло сформувалося особливий зв'язок з енергією ЯГ. Цей новий центральний вузол називався Даніель і служив ядром енергії ЯГ, вільно що знаходиться по його тілу. Здається, що після того як він прибув на межі божевілля, то зробив перший крок до відкриття справжньої сили своєї енергії ЯГ.
На превелике здивування Ван Дуна, він завершив один цикл тактики всього за п'ять годин - процес, який займав у нього майже весь день ще з тих пір, як дізнався про нього від пана Шутника. Після голоду він одразу ж почав горювати поживними пилюками. Він також обережно прибрав мейнфрейм Угле в просторий кристал, вирішивши відродити його після того як повернеться на Землю, хоч би якою примарною була ця можливість.
Життя Ван Дуна стало самотнім без угляду. Хоча пан Шутнік і далі залишався поруч, він був просто привидом із світла, мав завиті очікування і завжди незадоволений прогресом Ван Дуна, на відміну від слухняного та тихого Угля.
Ван Дун знав, що трагедія з Углем була частково на його совісті, а вина і сором спонукали його тренуватися ще наполегливіше. Він з головою занурився в адміністрацію пана Шутника.
Пан Шутник ніколи не давав конкретних вказівок щодо самої тактики, зрештою, він ніколи її не вивчав; натомість він часто надавав інформацію про поле бою з власного досвіду. Ван Дун дуже цінував ці уроки. Неважливо як зарозуміло звучала критика пана Шутника, в глибині свого серця Ван Дун знав, що пан Шутнік, ні, шановний Ейнгрей завжди і у всьому був правий.