Том 3, глава 2 - Камена скульптура. Частина друга
У готелі Хуаделі.
Єль: « Як тільки ми дізналися, що наш третій брат - експерт з кам’яного лепка, обов’язково слід святкувати це. Давайте підемо в готель Хуаделі". Хлопці негайно зібралися і вирушили в дорогу. Як тільки вони ввійшли в готель, то багато учнів витріщились на них.
Переважна більшість студентів відгукнулася на Лінлей.
Діксі, Лінлэй!
Два найчарівніших, найвідоміші генії Академії Ернст. Будь - яке місце, де вони були, стало б центром уваги цих хлопців. Багато учнів почали спілкуватися між собою в півголоса.
Чотири брати влаштувалися і відразу принесли їм їжу.
"Писк писк"! Бебе, яка ліниво дрімала весь цей час, висунула маленьку голівку з під одяг Лінлей. Її пара темних, диявольських очей втупилися на блискучу смажену курку на столі. Рейнольдс негайно схопив курку і запропонував її Бебе: «Бебі, йди сюди".
"Босс Лінлей, я піду їсти" - подумки промовив Бебе.
Лінлей навіть не встиг щось відповісти. Бебе підскочила на стіл, схопила курча і почала гризти його. Менш ніж за десять секунд курча повністю поглинула маленьку Примарну мишу, яка була меншою від курчат.
« Кожен раз, коли я бачу, як швидко Бебе їсть, моє серце не може стримати тремтіння», - Єль розсміявся.
Після їжі Бебе обернулася, щоб подивитися на Лінлей. Коли Лінлей бачив іспанку, жирні лапи Бебе, то не міг нічого зробити лише як нахмуритися.
"Писк писк"!
Бебе навмисно записувала два рази в сторону Лінлей, а потім прикрила очі у захопленій манері і водночас, все її тіло почало випромінювати чорне сяйво. Чорна аура розширювалася, і в мить ока зникла. Дві раніше жирних лапи Бебе, а також хвіст тепер були абсолютно чистими.
Потираючи мордочку, Бебе втупилася на Лінлей і ще попилювала, але подумки промовляючи: « Бос Лілій достатньо чистий для тебе? »
Лінлей не витримав і засміявся.
"Свист"! З мерзненням Бебе знову зарита в одяг Лінлей.
Після цього чотири брати почали спілкуватися і їсти.
"Точно, третій брат, якщо ти збираєшся виставити свої скульптури в Галере Пру, є кілька речей, які ти повинен запам'ятати" - Йель нагадав Лінлей.
« Що ж я повинен запам'ятати? » — запитав Лінлей.
"Лінлей не знає одну деталь про систему, через яку Галерея Пру приймає нові скульптури."
Єль посміхнувся: « Коли більшість скульптур розміщується, у лівому нижньому куті художник повинен залишити напис з його ім’ям або псевдонімом. Так він показує, що це саме його твір. Це перше. Друга річ полягає в тому, що коли скульптуру привезли до Галерію Пру, вона повинна бути повністю запечатана і упакована. Завдяки цьому можна захистити скульптуру від пошкодження при доставці в галерею. Коли опечатану скульптуру буде доставлено на склад Галереї Пру, її почнуть перевіряти люди, щоб оцінити стан скульптури і записати ваші персональні дані. Як правило, протягом трьох днів або близько того, твою роботу буде готово для показу в основному залі галереї Пру".
Лінлэй кивнув.
Коли автор позначав скульптуру своїм ім’ям або псевдонімом, то не сподівався, що інші люди залишать його роботу від себе.
Лінлей також зрозумів, для чого скульптури мають бути упаковані і запечатані: « Деякі статуї дуже вишукано та делікатно викладені. У процесі доставки, цілком можливо, що скульптура може бути пошкоджена. Якщо я повністю запачу її, а також додам багато паперу і тканини в обирку, вона повинна бути у більшій безпеці."
« А що сказати про ціни і торгівлю? Як Галерея Пру впорається з цим?
Вся сенс у відправці скульптури до галереї Пру вкладався в заробітки грошей, щоб покращити економічне становище сім'ї Лінлей.
Єль захоплено сказав: « Скульптури можна зберігати у стандартному залі і потенційні покупці можуть за бажанням встановлювати ціни. Через місяць скульптуру продадуть за кращу ціну і віддамо тобі допомогу. Звичайно, Галерея Пру отримує 1% комісії від продажу, але плата не буде перевищувати десяти золотих монет. Якщо ціна скульптури перевищить тисячу золотих монет, комісія галереї залишиться та сама - всього десять золоті монети."
Тепер Лінлей зрозумів.
« Брате, не турбуйся. Я попрошу деяких людей у місті Фенлай подбати про все. Я гарантую, все буде по вищому розряду, - Єль посміхнувся в сторону Лінлей, поки говорив. - Якщо третій брат нашого гуртожитку виведе скульптуру в Галері Пру і вона добре продасться, я підніму його іммідж."
Джордж не міг допомогти, але зітхнув з похвалою: « Брате, ти в п’ятому класі. У майбутньому, ти напевно будеш також майстер-скульптоном. Твої перспективи безмежні. Ти, без сумніву, набагато краще за нас".
« Мастер-скульптор? Не лести мені», - Лінлэй сміявся над самим собою.
Чотири брати базікали, продовжуючи пити і їсти.
« У Академії Ернсту було дуже зручно, — каже Єль. — Аж раптом він зітхнув і поставив на стіл свою чашку вина. - Я пам'ятаю той час, коли я був маленьким і жив удома. Наші сімейні правила були дуже суворими".
Рейнольдс продовжив: « Ми всі учні Академії Ернст. За словами дідуся Лому, нині світ дуже хаотичний. Там, у зовнішньому світі, постійні війни і смертний самогубство. Академія Ернст знаходиться під заступництвом Святої Церкви, так що ніхто не сміє ображати її. Ось чому наше життя таке комфортне. В майбутньому, коли ми закінчимо і підемо в реальний світ, ми побачимо, яким жорстоким може бути цей світ."
« З тобою, Лінлей кивнув і зітхнув - Я зараз учень п’ятого класу. Багато моїх однокласників вже пройшли через це « реагування » в реальному світі. Згідно з повідомленнями, деякі учні померли в боях за межами академії і багато з них були поранені чи скалічені. Ми не будемо жити в реальному житті і смертельних битвах, тому нам буде важко продовжити ріст."
« Ми, домашні тварини з родини аристократів. Наше життя може бути легке, але як ми зможемо дізнатися всю жорстокість реального світу? - Я дійсно чекаю кривавих битв між життям і смертю, через які проходять учні високого рівня. Це захоплююче, кров кипить, такий спосіб життя повинен бути дуже стимулючою».
Джордж, Єль, Рейнольдс і Лінлей подолали старе поріг у п’ятнадцять років. Їхні серця поглинули прагнення захопливих подій, які відбуваються в зовнішньому світі.
Але Єль та інші були надто слабкі. Якби вони зараз вступили у смертельну битву, то мали б бути надто високими.
« Лунлей, ти учень п'ятого класу, так?» - раптово вимовив Рейнольдс.
Йель і Джордж подивилися на Лінлей з блиском в очах
Лінлей зробив глибокий вдих і кивнув: « Це дуже добре. Тепер я маг п'ятого ранга. Я можу вважати себе магом високого рівня. У червні, я планую відправитися на два місяці в гірський хрипет магічних звірів і повернутися тільки у серпні."
Таке рішення Лінлей прийняв давним-давно.
"Горний хрибає магічних звірів?"
Єль, Джордж і Рейнольдс ніби вдихнули холодного повітря.
Гірський кряж має магічних тварин - найбільший гірський хребет на континенті Юлан. Він лежав менше ніж за 100 кілометрів на схід від Академії Ернст. Багато учнів високого рівня дійсно ризикнули поїхати туди під час другої або третьої навчальної місії. При цьому більшість учнів першої місії вибрали кілька простіші райони.
Наприклад, вони можуть зменшити ризик потрапити в руки охоронців або караванів.
"Лінлей, ти плануєш поїхати в гірський кряж магічних звірів у свою першу тренірову місію?" - Рейнольдс не міг не поставити цього питання. Джордж і Єль також хвилювались.
« Розслабся. Я повністю впевнений в цій затії."
Лінлей був досить впевнений у собі. Будучи магом п’ятого рангу і воїном четвертого ранги, він був дуже швидким вояком, який пізніше може бути підтримуваним заклинанням вітру “Сверхвуковий ”. Завдяки тому, що вона вже мала швидкість і її комбінації з цим заклинанням, Лінлей досяг швидкості воїна шостого рангу.
І що ще важливіше...
Лінлей міг використовувати високорівневе заклинання вітру - “Паріння..."
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставмо лайки, нарадою друзям не соромимося!